Богдан і «непотрібні журналісти»
«Класичні журналісти звикли саме себе усвідомлювати як cуспільство.... Але як довела наша виборча кампанія, ми спілкуємося із суспільством без посередників, без журналістів», - ця фраза, кинута для ЗМІ керівником Офісу президента у контексті «білого шуму» довкола його «відставки» і, як з’ясувалося, просто злого «жарту» колишнього адвоката Коломойського, мала означати успішний фінал принаймні двох спецоперацій, запланованих Богданом і його підручними в інформаційному просторі України.
Йдеться про те, що і документ з підписом Богдана, і тупе тривале мовчання усіх, хто мав би відповідати на цілком доречні запитання з боку медіа, були прикриттям для набагато серйозніших і небезпечніших для головного фігуранта скандалу справ.
Поки «класичні журналісти» борсалися з проблемами: «пішов – не пішов?», «коли буде офіційне підтвердження?», «хто стане наступником?», а їхня аудиторія у Фейсбуку та на кухнях шукала відповідей на ті ж запитання, поволі «сходили на пси» дві теми.
Перша з них – скандальне рішення Печерського суду, який зобов’язав державу Україна повернути одіозному екс-заступнику глави адміністрації Януковича, а нині – найзапеклішому «прокуророві» вчорашньої влади в особі Петра Порошенка, Андрієві Портнову 7 мільйонів гривень. Кошти мають віддати Міністерство юстиції та Держказначейство за нібито завдану шкоду репутації згаданого персонажа. У позовній заяві, зокрема, йшлося про те, що колишні заступники генпрокурора та посол України в Канаді в листуванні з канадським урядом називали його (Портнова – Авт.) «підозрюваним», через що він потрапив до санкційного списку цієї країни. За словами позивача, на той час він не був підозрюваним у жодному провадженні. Хоча, як стверджує його ж адвокатка Олена Ісаєваська, Портнов все ж таки був у статусі підозрюваного, але «недовго».
Ні для кого не є таємницею дружні стосунки Портнова з Богданом. Як і можливості впливу першого на вітчизняні суди. На зв’язки екс-заступника АП Януковича з нинішнім очільником ОП Зеленського вказував, зокрема, і Петро Порошенко, коментуючи кримінальні провадження проти нього, яких насправді немає. «Мені вчора чітко наголосили, що слідчі нічого не розкривали. Що вони проводять службове розслідування вже місяць, бо вони не знають, яким чином це до пана Портнова потрапляє. Я сказав: "Ваш директор має доступ?" Він каже: "Так, має". Я йому кажу: "Це незаконно". Але пан директор передає це пану Богдану, з яким вони постійно спілкуються. А пан Богдан передає це пану Портнову», - заявив п’ятий президент України в інтерв’ю для «Української правди».
Друга тема – значно важливіша для самого Богдана. Вона стосується так званих «плівок Вовка» - керівника Окружного адмиіністративного суду Києва. Суду, через який Ігор Коломойський добився рішення про незаконність націоналізації «ПриватБанку», суду, який зупинив дію розпорядження Уряду щодо оголошення конкурсу на посаду голови митниці, заборонив ДБР проводити конкурс до Ради громадського контролю, розглядав позови до Порошенка перед його відходом з посади, скасував перейменування Московського проспекту Києва… Склад цього суду був спеціально створений Андрієм Портновим та Сергієм Ківаловим за часи Януковича і успішно пережив постмайданну владу.
Нагадаємо, НАБУ записало переговори Павла Вовка, і на цих плівках був такий «букет» майбутніх кримінальних проваджень, що слідчим його вистачить на довгі роки. Конфлікти інтересів, служіння колишній владі, зміна політичного курсу, блокування ВККС, механізми впливу керівництва ОАСК на окремих суддів, ВККС, СБУ, ДБР та омбудсмена… Тобто голова суду фактично засвітився як куратор організованої злочинної групи, яка впливає майже на всі вищі органи влади в Україні.
Так от, злі язики подейкують, що на тих плівках зафіксовано і самого Андрія Богдана. Оприлюднення його голосу було вкрай небажаним для Зеленського і К, - про главу ОПУ вже навіть не кажемо, - особливо зараз, коли останній увійшов у затяжний клінч з Віталієм Кличком, і до цього «зіркового бою» вже долучилися впливові постаті не тільки в Україні, але й у США. І майстри маніпуляцій вирішили «перебити» резонанс цього ймовірного скандалу іншим – фейковою заявою про відставку…
Успіху було досягнуто, і білий та пухнастий Богдан вийшов до преси, аби по-хамськи кинути їй в обличчя: «Ви нам не потрібні… Ми спілкуємося з народом без посередників». Ба більше, Богдан і його підручні можуть двічі відкорковувати шампанське: «непотрібними» журналісти стали саме через те, що довіру до найавторитетніших ЗМІ було підірвано їхніми ж руками.
Звісно, ні Богдану, ні його патронові Зеленському не потрібні класичні журналісти. Вони вічно шукають якісь ганджі у роботі влади, вони тицяють пальцем у її прорахунки, вони провадять антикорупційні розслідування, з’ясовують зв’язки таких «незалежних», таких «непорочних» «нових» політиків з народу із кровопивцями-олігархами… Навіщо Зе!Команді такі журналісти? Можливості соцмереж довели, що направду можна обійтися без цих в’їдливих писак, самому сконструювати реальність, подати факти і явища під потрібним соусом, знищити опонента одним мемом або дошкульною лайкою в інтернеті. До того ж, - чи потрібна «четверта влада» режиму, у якого в кишені фактично три інших гілки?
Ігор ГУЛИК, "Високий замок"
Йдеться про те, що і документ з підписом Богдана, і тупе тривале мовчання усіх, хто мав би відповідати на цілком доречні запитання з боку медіа, були прикриттям для набагато серйозніших і небезпечніших для головного фігуранта скандалу справ.
Поки «класичні журналісти» борсалися з проблемами: «пішов – не пішов?», «коли буде офіційне підтвердження?», «хто стане наступником?», а їхня аудиторія у Фейсбуку та на кухнях шукала відповідей на ті ж запитання, поволі «сходили на пси» дві теми.
Перша з них – скандальне рішення Печерського суду, який зобов’язав державу Україна повернути одіозному екс-заступнику глави адміністрації Януковича, а нині – найзапеклішому «прокуророві» вчорашньої влади в особі Петра Порошенка, Андрієві Портнову 7 мільйонів гривень. Кошти мають віддати Міністерство юстиції та Держказначейство за нібито завдану шкоду репутації згаданого персонажа. У позовній заяві, зокрема, йшлося про те, що колишні заступники генпрокурора та посол України в Канаді в листуванні з канадським урядом називали його (Портнова – Авт.) «підозрюваним», через що він потрапив до санкційного списку цієї країни. За словами позивача, на той час він не був підозрюваним у жодному провадженні. Хоча, як стверджує його ж адвокатка Олена Ісаєваська, Портнов все ж таки був у статусі підозрюваного, але «недовго».
Ні для кого не є таємницею дружні стосунки Портнова з Богданом. Як і можливості впливу першого на вітчизняні суди. На зв’язки екс-заступника АП Януковича з нинішнім очільником ОП Зеленського вказував, зокрема, і Петро Порошенко, коментуючи кримінальні провадження проти нього, яких насправді немає. «Мені вчора чітко наголосили, що слідчі нічого не розкривали. Що вони проводять службове розслідування вже місяць, бо вони не знають, яким чином це до пана Портнова потрапляє. Я сказав: "Ваш директор має доступ?" Він каже: "Так, має". Я йому кажу: "Це незаконно". Але пан директор передає це пану Богдану, з яким вони постійно спілкуються. А пан Богдан передає це пану Портнову», - заявив п’ятий президент України в інтерв’ю для «Української правди».
Друга тема – значно важливіша для самого Богдана. Вона стосується так званих «плівок Вовка» - керівника Окружного адмиіністративного суду Києва. Суду, через який Ігор Коломойський добився рішення про незаконність націоналізації «ПриватБанку», суду, який зупинив дію розпорядження Уряду щодо оголошення конкурсу на посаду голови митниці, заборонив ДБР проводити конкурс до Ради громадського контролю, розглядав позови до Порошенка перед його відходом з посади, скасував перейменування Московського проспекту Києва… Склад цього суду був спеціально створений Андрієм Портновим та Сергієм Ківаловим за часи Януковича і успішно пережив постмайданну владу.
Нагадаємо, НАБУ записало переговори Павла Вовка, і на цих плівках був такий «букет» майбутніх кримінальних проваджень, що слідчим його вистачить на довгі роки. Конфлікти інтересів, служіння колишній владі, зміна політичного курсу, блокування ВККС, механізми впливу керівництва ОАСК на окремих суддів, ВККС, СБУ, ДБР та омбудсмена… Тобто голова суду фактично засвітився як куратор організованої злочинної групи, яка впливає майже на всі вищі органи влади в Україні.
Так от, злі язики подейкують, що на тих плівках зафіксовано і самого Андрія Богдана. Оприлюднення його голосу було вкрай небажаним для Зеленського і К, - про главу ОПУ вже навіть не кажемо, - особливо зараз, коли останній увійшов у затяжний клінч з Віталієм Кличком, і до цього «зіркового бою» вже долучилися впливові постаті не тільки в Україні, але й у США. І майстри маніпуляцій вирішили «перебити» резонанс цього ймовірного скандалу іншим – фейковою заявою про відставку…
Успіху було досягнуто, і білий та пухнастий Богдан вийшов до преси, аби по-хамськи кинути їй в обличчя: «Ви нам не потрібні… Ми спілкуємося з народом без посередників». Ба більше, Богдан і його підручні можуть двічі відкорковувати шампанське: «непотрібними» журналісти стали саме через те, що довіру до найавторитетніших ЗМІ було підірвано їхніми ж руками.
Звісно, ні Богдану, ні його патронові Зеленському не потрібні класичні журналісти. Вони вічно шукають якісь ганджі у роботі влади, вони тицяють пальцем у її прорахунки, вони провадять антикорупційні розслідування, з’ясовують зв’язки таких «незалежних», таких «непорочних» «нових» політиків з народу із кровопивцями-олігархами… Навіщо Зе!Команді такі журналісти? Можливості соцмереж довели, що направду можна обійтися без цих в’їдливих писак, самому сконструювати реальність, подати факти і явища під потрібним соусом, знищити опонента одним мемом або дошкульною лайкою в інтернеті. До того ж, - чи потрібна «четверта влада» режиму, у якого в кишені фактично три інших гілки?
Ігор ГУЛИК, "Високий замок"
| Читайте також |
| Коментарі (0) |