Битовуха достоєвщини

Скажу відверто - ніколи не читав Достоєвського. Анічогісінько із його творчості. На уроках російської літератури в школі ознайомився зі стислим викладом "Прєступлєнія і наказанія" і на тому все. Лінь було читати. Дмитро Донцов, Адольф Гітлер та Фрідріх Ніцше з іхньою творчістю видавались мені, тогочасному школяреві, набагато цікавішими.

Втім зараз я вирішив все ж таки для себе з'ясувати: від чого так преться англо-саксонський світ, що вважає зразком високої літератури та вивчає навіть у вузах.

Бажання читати Достоєвського у мене не виникло, а от послухати радіовиставу наважився. Тим більше, що я витрачаю зазвичай годинку часу на велотренажер у спортзалі, тож розважати себе потрібно.

Обрав "Бабулю" позаяк твір вкладається у 48 хвилин. Сюжет наступний: живе такий собі відставний мокшанський генерал десь у Німеччині. Профукав свої статки алкоголізмом та гемблінгом, позаяк не вилазив із казино. Заклав усе своє майно. Втім дуже сподівався, що нарешті помре його бабуля та залишить йому некісло бабла. Навіть звістку про її смерть отримав.

Але та приїхала до нього у Німеччину на мінводи, довго його ганьбила за ігрову залежність. Далі пішла в казино і програла все, що мала, до копійки. В результаті припинила навіть засуджувати дурнуватого та старого генерала, бо сама виявилася не краще. От і весь твір.

Від Достоєвського я особисто чекав високих смислів, але із першої спроби натрапив на банальну битовуху, яка аж ніяк не тягне на високу літературу. Можливо наступна спроба виявиться вдалішою.

Але поки що я не розумію, що англо-сакси знайшли у Достоєвському.

Микола ЄРЕМЕНКО