Білий день на Білій кручі

Певно, востаннє цього року з'їздили на Білу кручу.

Шар кераміки, яким такі багаті торік були піщані схили, пішов з повінню на дно Десни. Знайшлося денце одного горщика, чорне ззовні і зсередини, воно розкришилося в руках.

День був сонячний і білий-пребілий, як пісок.

З Білої кручі цьогоріч вийшли джерела. До десятка. Не б'ють ключами, але вперто, крапля за краплею, прорізають собі шлях до великої води. З'ява джерел завжди вважалась добрим знаком. А якщо це ще й місце з сакральним, паломницьким наративом, то, певно, той знак має подвоїтись.

Сходили до оз. Бурімка. Листя опало і дерева оголились - озеро добре видно. Вода у нім завжди чорна. Це таке собі Чорнобоже озеро навпроти Білобожої кручі... Хтозна, може, колись давно, в ту пору, коли на цих піщаних дюнах, існувало древнє городище, буремне озеро носило схожу темну назву, але ми її вже ніколи не дізнаємось.

Десна спокійна і лагідна. Несе свої води в Дніпро, і життя на її берегах тече своїм ладом...

Ольга ЯРМУШ