«Батьку, я буду рівнятись на тебе…»

Є в Чернігівщині на річці Остер мальовниче село Мрин. Воно було засноване ще наприкінці XVI сторіччя, а на письмі вперше згадується 1627 роком. За описом, Мрин тоді являв собою невелике укріплення, оточене земляним валом, і був центром Ніжинського, а пізніше — Київського стрілецьких полків. Кілька сотень років у Мрині в кам’яному домі діяла церковнопарафіяльна школа. Зараз у цій будівлі шкільна їдальня.

Ні школу, ні ту стародавню їдальню ніколи не забуде Наталія Живкович, вдова загиблого під Дебальцевим старшого прапорщика Владислава Живковича. Адже вони були однокласниками, і саме у школі між ними зародилось велике кохання. 1993 року Влада призвали на строкову службу до Збройних Сил України. Служба так йому припала до душі, що він вирішив присвятити їй усе життя.

— Ми побралися 1997 року, — розповідає мені Наталя, — і далі для нас двох, а потім і для наших сина Артура та доньки Лізи почалися казармені будні. Влад не просто мав репутацію людини з лагідним та веселим характером. Свою роту він сприймав як продовження сім’ї. Навіть на екскурсії своїх хлопців він часто возив власним коштом. Вони називали його «Батя», досі телефонують, згадують. Адже він упадав біля них не менше, ніж коло сина Артура, який з казарми майже не вилазив…

Наприкінці 2014 року після наполегливих клопотань Владислав поїхав у зону АТО. Воював у складі 25-го мотопіхотного батальйону і брав участь у бойових діях біля Дебальцевого. Старший прапорщик загинув при виході з оточення під час мінометного обстрілу поблизу селища Рідкодуб Дебальцівського плацдарму.

— Діти не хочуть давати інтерв’ю, — продовжує нашу розмову Наталія. — Он і зараз син мене від вас відтягує. Хлопець важко переживає смерть батька.

Артур мріє стати програмістом. Але він твердо вирішив, що як тільки йому виповниться 18, піде на строкову, а якщо ворог загрожуватиме знову — піде воювати за батька. «Батько, чуєш? Я буду рівнятись на тебе…», часто повторює хлопець, вдивляючись в лагідні очі тата на портреті.

Напередодні Дня Збройних Сил України Президент України Петро Порошенко вручив Наталії з дітьми ордер на квартиру й орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, яким Владислава Живковича нагороджено посмертно. А в селі Мрин на стіні тієї стародавньої школи зараз відкрили меморіальну дошку на честь Владислава Живковича.

Віктор ШЕВЧЕНКОНародна армія