Баба Варя, голод і небо

Цього дня вже кілька років поспіль згадую бабу Варю з Чернігівщини. Ми гостювали якось у неї з Євгеном Сверстюком, коли він в ближніх від його дачі селах розпитував у стареньких селян про Голодомор.

У баби Варі на подвір'ї сидів її двоюрідний брат, кульгавий від старості, і час від часу в розповідь баби вставляв в'ідливе: "Та вона вигадує, не було ніякої голодовки". На що стара так спокійно йому відповіла: "У вас не було, бо твій батько з комсомольцями ходили по дворах і забирали все, що можна було, у нас. А за це отримували в пайках те, що забирали у людей".

Коли баба Варя проводжала нас до фіртки, Євген Олександрович запитав: "Ви з ним весь час спілкувалися? Адже біду робив не він, а його батько". Баба, знову ж спокійно, сказала: "Почала кликати його обідати, коли він залишився одинокий. Не буде ж голодувати. Нам скоро всім туди" - і показала очима на небо.

Тетяна СОСНОВСЬКА