Андрій Левус, "Опір": Могильов повинен піти!

Міліція, яка покликана бути головним захисником громадян, перетворилась на репресивну машину режиму. Складається враження, що МВС не цікавлять ні пограбування, ні кримінальні розбори. Всі сили кинуті на контроль за опозиційними мітингами, на стеженням та переслідування громадських активістів.

Поки Корумпований спрут МВС жив своїм життям, не виконуючи політичної функції, – це тривожило, але не було так загрозливо.

Арешти активістів «Тризубу», учасників Анти-податкового майдану, обшуки журналістів, перманентні виклики на допити та затримання громадських діячів, міліцейські тортури – все кампанія по залякуванню та деморалізації української спільноти.

Янукович руками Могильова перетворюють МВС на каральний загін, «ескадрон смерті», головна мета якого – розправитись з усіма, хто становить загрозу колоніальній адміністрації.

Толя – Каділак (в миру Могілов) щедро запозичує практику своїх російських патронів – розпочались провокації проти опозиції. Пригадайте вибухи будинків у Росії, тепер мало хто сумнівається, що це справа рук ФСБ. Саме ці вибухи стали офіційною причиною встановлення поліцейської, тоталітарної системи в РФ. Це ж робиться і в Україні – підрив пам’ятника Сталіну, вибухи в Макіївці, поява на протестах опозиції явних провокаторів – все це шлях до встановлення диктатури. Влада нав’язує суспільству думку, що «націоналісти – це терористи», що «опозиціонери несуть безлад і готують громадянську війну». Коли необхідна пропагандистська робота буде зроблена, залишиться лише ввести комендантську годину, заборонити «деструктивні організації» та оголосити Україну – країною «суверенної демократії».

Сьогодні вони кидають виклик усім нам, кожному громадянину, хто хоче відчувати себе вільною людиною у вільній країні. Ми обороняємося. Захищаємо політв’язнів, проводимо пікети, домагаємося завершення резонансних кримінальних справ. Це дає певний успіх, але лише локальний. Репресивна машина набирає обертів.

Настав час перейти від опору до наступу. Якщо ми не зупинимо репресивну машину, то рано чи пізно вона перемеле нас усіх. Тому слід розпочати широку громадську кампанію проти міліцейського свавілля, проти політичних репресій, проти корупції в правоохоронних органах. Могильовщина повинна зникнути як явище, а Толя - Каділак має стати безробітним.

Вони проводять обшуки журналістів? Ми проведемо розслідування про доходи міліцейських чиновників. Вони звинувачують нас у вибухах? Ми гарантуємо їм інформаційні вибухи щодо прикриття МВС наркоторгівлі та допомогу рейдерам. Вони стежать за громадськими активістами? Ми стежитимемо за їхніми полковниками і генералами. Ми розповімо усім, на яких «каділаках» вони їздять і в яких хоромах живуть. Вони хочуть розганяти опозиційні мітинги? Ми розкажемо правду про голодних солдатів внутрішніх військ та ППСсників, які животіють на 1400 грн. в місяць у той час, коли їхні зверхники не вилазять з дач, ресторанів та казино.

Нехай захищається міліція, а не громадяни. Врешті-решт правоохоронці є лише найманими працівниками усіх платників податків. Їхнє завдання – захищати життя, безпеку та майно громадян, а не вислужуватись перед вельможами з Банкової.

Випадок зі знахабнілим інспектором ДАІ Швецем на Одещині дав нам добрий приклад. Завдяки тиску і суспільному резонансу можна здобувати хай невеликі, але важливі перемоги. Міліцейська система вразлива до таких методів боротьби. Розправа з активістом «Дорожнього контролю» яскраве свідчення того, що вони не готові до асиметричних атак громадськості.

Тому ми повинні поставити на порядок денний Опору питання відставки Могильова. І не тільки Могильова. Ми повинні домагатись очищення усього керівного складу МВС.

Ми знаємо, що в правоохоронних органах залишилось низка порядних і чесних людей, котрі прийшли туди боротись зі злочинністю. Їх, як і нас, а може й більше, обурює і пригнічує те, у що перетворюють міліцію в Україні. Вони – наші союзники. Вони теж не хочуть жити в умовах тотальної корупції і поліцейської держави.

Суспільний наступ на Могильовщину продемонструє режиму, що він має справу не зі зграйкою політиканів чи інтелектуалів-дисидентів, а з громадянами, які не бояться ні репресій, ні погроз. Це означатиме, що кожна злочинна дія режиму покличе за собою більший та організований опір з боку громади, а Україна ніколи не стане концтабором.

Майдан