Акциз: ставки зроблені, панове!

Для розуміння теми — короткий лікбез. Отже, акциз — це непрямий податок, введений державою на певні групи товарів, який включається виробником у ціну товару, а відтак підвищує її в реалізації. Мета акцизного збору зрозуміла: держава таким простим способом наповнює бюджет. Які ж товари і на якій підставі раптом визнаються підакцизними? Якщо коротко, то ті товари, на яких держава при продажу може “нагріти руки”, нажитися. Власне, це узаконена спекуляція, користуючись терміном радянських часів. А нажитися можна на порівняно недорогих масового попиту товарах, які люди все одно купуватимуть, а ще — на дорогих товарах, які купуватимуть небідні люди. І це товари високорентабельні, тобто з величезною різницею між невеликою вартістю їх виробництва і в багато разів більшою від вартості продажу.

За радянських часів перелік був чималим: алкогольні, тютюнові вироби, шоколад, машини, килими. Королем підакцизних товарів була, звичайно, горілка, на яку ще й існувала державна монополія виробництва і продажу. Всі здогадувалися, що виробництво її коштує мізер, хоча продається вона разів у 20 дорожче. Точну собівартість народ не знав, це була величезна державна таємниця. Подейкували, що випуск пляшки горілки обходиться в якісь 10 — 15 копійок, при ціні в магазині 3 рублі. Так само держава наживалася і на тютюнових виробах. Мотивація, звісно ж, була благородна: держава наповнює бюджет для соціальних потреб за рахунок негарних людей — п’яниць і курців, заодно борючись із цими шкідливими звичками.

Оце роз’яснення повністю стосується і сьогодення. Нам, журналістам, назвали всі групи нинішніх підакцизних товарів: алкогольні, тютюнові вироби, пиво, автомобілі, бензин. Назвали й розміри чергового, тобто травневого, підняття акцизного збору. Але ці ставки вже двічі піднімалися торік. І за неповні два роки акциз на алкогольні вироби зріс у 2,6 разу, пиво — більш як у два рази, тютюнові вироби — у 3 рази. Від отих уже немалих цифр тепер акциз на алкогольні вироби зростає ще на 16 відсотків, на пиво — на 23, тютюнові вироби — на 15, це на цигарки без фільтру, основну масу цих виробів. А з фільтром — на 50 відсотків. Щоб зрозуміліше, назвемо в гривнях. У півлітровий пляшці горілки, яка мінімально має коштувати 18 гривень, — понад 6 гривень акцизного збору. Більше третини — це гроші, які проходять повз виробника, торгівців, які від покупця йдуть прямо до держави.
Які причини цього, скажемо прямо, пограбування? Податківець назвав їх одразу: економіка не працює належним чином, криза триває, реформи не йдуть. Що зостається? Акциз.

Що означають ці побори для Чернігівщини? Вони дають колосальну цифру податків: 50 відсотків (!) усіх зібраних податківцями області податків до загального збору державного бюджету становить саме акциз! Цікавою, що по Україні ця цифра в межах десь 7 відсотків. Державний бюджет за доходами дещо більший 300 мільярдів гривень, акциз у ньому становить близько 20 мільярдів. У нас на Чернігівщині з майже мільярда гривень, зібраних за 4 місяці податків до загального державного бюджету, 483,5 мільйона становить акциз. І це у два з лишком рази більше, ніж за цей час торік, завдяки отим торішнім підвищенням.

Отже, ми — АКЦИЗНА область. Чому? Бо у нас є промисловий акцизний гігант — “ВАТ ”Прилуки”, цебто Прилуцька тютюнова фабрика, що входить до п’ятірки найбільших таких підприємств України. Вона дає понад 90 відсотків акцизного збору області, що в 9 разів більше, ніж збори від усіх інших 9 акцизних підприємств. Причому лише недавно це підприємство вилізло з боргів і дало прибуток, настільки недолугою була політика влади щодо цього підприємства.

Ще два значні збирачі акцизу в області — Чернігівський пивзавод (цебто філія міжнародної компанії САН Ін Бев Україна), а також Чернігівський лікеро-горілчаний завод. Пиво дало до бюджету за 4 місяці 40,6 млн акцизу, в 1,7 разу більше, ніж за цей час торік, горілка — 2,2 млн, приріст — 43 %.

Але добре відомий в області і Україні Чернігівський лікеро-горілчаний завод останніми місяцями практично призупинив діяльність, випускає лише трохи продукції для продажу у своєму фірмовому магазині. Це вже тема і запитання не до податківців. І все ж журналісти попросили Зінченка прокоментувати цю ситуацію, адже йдеться про одного з великих платників податків. Заступник голови податкової зазначив, що, звичайно, вони не задоволені такою кризою підприємства. Причина її — у відсутності ринку збуту. А це все від того, що наше підприємство витіснене з ринку конкурентами з інших областей. А міська і обласна влада спокійно спостерігають за витісненням наших виробників, так само, як і торгових підприємств іногородніми.

Повертаючись до теми акцизу, зазначимо, що це горе, а не економіка, коли замість її розвитку доводиться вдаватися до поборів. Особливо обурює, що до числа підакцизних заносять не лише тютюн і спиртне, а й такі життєво необхідні товари, як бензин. Адже подорожчання пального веде до подорожчання мало не всіх інших товарів.
Податківці також прокоментували популістську пропозицію в парламенті лідера комуністів Симоненка. Той заявив: а що, мовляв, коли і акцизи підвищити, і роздрібну ціну на товари в продажу не піднімати? І так звана правляча коаліція навіть підтримала цю ідею, доручивши уряду ”щось придумати”. Комуністи на кшталт Симоненка, які давно вже самі в капіталізмі, добре знають, що нічого з нічого не буває. І якщо на пляшку горілки додатково накидають ще гривень з півтори акцизу, то як зробити, щоб ціна її не підвищилася на ті ж півтори гривні? Взяти ці півтори гривні на свій рахунок підприємству, тобто собі у збиток? Тут же автоматично зменшуються прибутки підприємства, а значить — податок на прибуток. Куди не кинь — всюди клин. А як інакше при імітації “реформ” у цій “акцизній економіці”?

Петро АНТОНЕНКО