... А літа ніби й не було

Цим літом літа ніби й не було.
Були бої й була роса сльозою,
Роса, що залишилась молодою
Там, де димить розстріляне село.
Це літо навзнак впало на поріг
Добра і зла посеред дня і ночі.
У цього літа виплакані очі
І біль, і сум розтерзаних доріг.
Черва точила яблука в садах,
В Херсоні орк давився кавунами.
Ходив вогонь пшеничними ланами
І греблі рвав той, що наводить страх,
Той, що рашистів виб’є до ноги.
Хай десь отам смердять в своїх сибірах,–
Гвалтівники, злодюги і дебіли –
З степів народець й дикої тайги.
Минає літо… Ніби й не було
Ні солов’їв, ні ластівок на дроті…
Було це літо воїном на фронті,
Комусь печаллю, а комусь теплом,
Але усе ж це літечко було!
26.08.2022р.

Микола БУДЛЯНСЬКИЙ