90 років Сергію Богдану
Таких людей зараз бракує - думаю часто, дивлячись на численні події у Чернігові. Адже Сергій Ілліч Богдан, попри свою медичну стезю, був справді інтелігентом, людиною широких інтелектуальних зацікавлень. На відміну від багатьох нинішніх професіоналів.
Пригадую, як він розповідав - його вразило, коли молодий інтерн прийшов з якимось завданням до світил чернігівської медицини, фактично - земських лікарів, які через воєнні нестатки жили в одному комунальному будинку. Звучала музика. До нього вийшов лікар Марков (якщо я не помиляюсь у прізвищі) і каже: "Мы тут немножко музицировали!" (лікарі були виховання російськомовного). Молодого інтерна вразила широта інтересів старших колег.
І Сергій Богдан був заслуженим лікарем України, багато років очолював пологовий будинок, у якому, як сам казав - гордився, він подолав епідемію стафілококу, з якою тоді не вміли справлятися. Але при цьому - пам'ятаю, як мене це вразило приємно, коли я вперше приїхав до нього - на дверях кабінету в нього висіла табличка "Просимо розмовляти українською". Нагадаю, це були ще роки КПСС і КГБ.
Сергій Ілліч був і головою міського товариства "Просвіта" імені Т.Шевченка, цікавився театром і літературою, частим гостем був на численних заходах у музеї Коцюбинського, сам випустив гарну збірку віршів "Що совість вишила". Пригадую як він читав вірш про Петра і Павла, побачивши квітку кручених паничів на вулиці Коцюбинського - а мова йшла про Петра I і Павла Полуботка. Знаний лікар нині мені каже як йому не вистачає Сергія Богдана і Петра Седня - бо тільки з ними серед колег можна було погорити про літературу...
Сергій Ілліч народився у селі Мала Кошелівка, що під Ніжином, і туди відвіз свою підібрану бібліотеку, коли вже відчував глибоку старість. Народився голодного 1933 року, рано зостався сиротою, але вперто подолав усі труднощі навчання у Чернігівському медичному училищі та у Київському медичному інституті імені О. Богомольця. Багато разів ставав депутатом місцевих рад, де завжди відстоював українську мову.
Це завдяки Сергію Богдану у Чернігові ми знайшли спосіб відкрити, поза дозволами влади, першу українську книгарню, яку назвали "Добра книга" (тепер - "Інтермеццо").
Сергій Ілліч відійшов у вічність 2016 року. Світла пам'ять перетривала його життєвий час.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Фото Петра Антоненка
Пригадую, як він розповідав - його вразило, коли молодий інтерн прийшов з якимось завданням до світил чернігівської медицини, фактично - земських лікарів, які через воєнні нестатки жили в одному комунальному будинку. Звучала музика. До нього вийшов лікар Марков (якщо я не помиляюсь у прізвищі) і каже: "Мы тут немножко музицировали!" (лікарі були виховання російськомовного). Молодого інтерна вразила широта інтересів старших колег.
І Сергій Богдан був заслуженим лікарем України, багато років очолював пологовий будинок, у якому, як сам казав - гордився, він подолав епідемію стафілококу, з якою тоді не вміли справлятися. Але при цьому - пам'ятаю, як мене це вразило приємно, коли я вперше приїхав до нього - на дверях кабінету в нього висіла табличка "Просимо розмовляти українською". Нагадаю, це були ще роки КПСС і КГБ.
Сергій Ілліч був і головою міського товариства "Просвіта" імені Т.Шевченка, цікавився театром і літературою, частим гостем був на численних заходах у музеї Коцюбинського, сам випустив гарну збірку віршів "Що совість вишила". Пригадую як він читав вірш про Петра і Павла, побачивши квітку кручених паничів на вулиці Коцюбинського - а мова йшла про Петра I і Павла Полуботка. Знаний лікар нині мені каже як йому не вистачає Сергія Богдана і Петра Седня - бо тільки з ними серед колег можна було погорити про літературу...
Сергій Ілліч народився у селі Мала Кошелівка, що під Ніжином, і туди відвіз свою підібрану бібліотеку, коли вже відчував глибоку старість. Народився голодного 1933 року, рано зостався сиротою, але вперто подолав усі труднощі навчання у Чернігівському медичному училищі та у Київському медичному інституті імені О. Богомольця. Багато разів ставав депутатом місцевих рад, де завжди відстоював українську мову.
Це завдяки Сергію Богдану у Чернігові ми знайшли спосіб відкрити, поза дозволами влади, першу українську книгарню, яку назвали "Добра книга" (тепер - "Інтермеццо").
Сергій Ілліч відійшов у вічність 2016 року. Світла пам'ять перетривала його життєвий час.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Фото Петра Антоненка
| Читайте також |
| Коментарі (0) |