30 років тому помер Патріарх Мстислав Перший
30 років тому, 11 червня 1993 р., відійшов у вічність Святіший Мстислав Скрипник (1898 - 1993) — Патріарх Київський і всієї України, Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви (1990 - 1993), Первоієрарх УАПЦ в США (1971 - 1993) та Діаспорі (1969 - 1993), борець за автокефалію Української Церкви та незалежність України у ХХ столітті.
Я досі пам'ятаю те неймовірне духовне приголомшення, коли перед здвигом Других Всеукраїнськиз Зборів Народного Руху з'явився невисокий, сухенький вельми старий чоловік весь у білому і безо всяких вступів на диво чітко й голосно почав: "Боже великий, Боже всесильний, ми, нерозумні діти Твої...". Звісно, величезний зал уже стояв і делегатами пробігала хвиля духового піднесення. Молився перший український Патріарх Мстислав Скрипник.
Йому було за 90, коли обрали його, митрополита з діаспори в Америці, Патріархом Київським і всієї України. А він сказав, що йому треба два роки життя, щоб утвердити незалежну українську Церкву. Бог почув його і він прожив ще два роки.
Син полтавського козака,племінник Головного Отамана УНР і його адьютант Симона Петлюри, він після вбивства німецькою бомбою дружини Іванни приймає чернечий постриг і висвяту в єпископа УАПЦ. Роки еміграції, серед яких найпомітнішою віхою стала побудова українського духовного центру у Бавнд- Бруці. І ось - патріарщерство.
Патріарх Мстислав був і в Чернігові. (Тому то має бути вулиця його імені!). Вперше, коли німці посадили у тюрму, з вікна якої він бачив куполи Катерининської церкви, і вдруге, коли вже був патріархом. Він приїхав, коли ще не було навіть номінально парафії, але це його не зупинило. Як і протести, організовані спільно обкомом компартії та РПЦ. Пригадую, як інтруктор обкому Дрозденко перевдягся у якусь мало не куфайку і щось вигукував проти патріарха на площі Куйбишева (тепер - Красна площа). Пам'ятаю, як навіжені з російської церкви, серед яких тон задавала жінка диякона з Воскресенської церкви, репетували про те, що Мстислав "пилкою живих людей різав"... (це ж треба придумати отаку фенеберію!).
Щоб потрапити на зустріч з патріархом Мстиславом, я втік з роботи і тепер маю молитовник з його автографом - підписав він його згодом, питаючи в нашого першого священника Семена Перви: "Як-то назвисько того журналіста?"...
Василь ЧЕПУРНИЙ
Я досі пам'ятаю те неймовірне духовне приголомшення, коли перед здвигом Других Всеукраїнськиз Зборів Народного Руху з'явився невисокий, сухенький вельми старий чоловік весь у білому і безо всяких вступів на диво чітко й голосно почав: "Боже великий, Боже всесильний, ми, нерозумні діти Твої...". Звісно, величезний зал уже стояв і делегатами пробігала хвиля духового піднесення. Молився перший український Патріарх Мстислав Скрипник.
Йому було за 90, коли обрали його, митрополита з діаспори в Америці, Патріархом Київським і всієї України. А він сказав, що йому треба два роки життя, щоб утвердити незалежну українську Церкву. Бог почув його і він прожив ще два роки.
Син полтавського козака,племінник Головного Отамана УНР і його адьютант Симона Петлюри, він після вбивства німецькою бомбою дружини Іванни приймає чернечий постриг і висвяту в єпископа УАПЦ. Роки еміграції, серед яких найпомітнішою віхою стала побудова українського духовного центру у Бавнд- Бруці. І ось - патріарщерство.
Патріарх Мстислав був і в Чернігові. (Тому то має бути вулиця його імені!). Вперше, коли німці посадили у тюрму, з вікна якої він бачив куполи Катерининської церкви, і вдруге, коли вже був патріархом. Він приїхав, коли ще не було навіть номінально парафії, але це його не зупинило. Як і протести, організовані спільно обкомом компартії та РПЦ. Пригадую, як інтруктор обкому Дрозденко перевдягся у якусь мало не куфайку і щось вигукував проти патріарха на площі Куйбишева (тепер - Красна площа). Пам'ятаю, як навіжені з російської церкви, серед яких тон задавала жінка диякона з Воскресенської церкви, репетували про те, що Мстислав "пилкою живих людей різав"... (це ж треба придумати отаку фенеберію!).
Щоб потрапити на зустріч з патріархом Мстиславом, я втік з роботи і тепер маю молитовник з його автографом - підписав він його згодом, питаючи в нашого першого священника Семена Перви: "Як-то назвисько того журналіста?"...
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
