22 грудня – День української дипломатії
Ця дата була обрана невипадково. 22 грудня 1917 року було засновано наше перше модерне зовнішньополітичне відомство – Генеральне секретарство міжнародних справ Української Народної Республіки.
Обравши ще у 1999 році цей день за професійне свято, сучасна дипломатична служба показала, що виходить за чужі і штучні рамки радянської традиції і пов’язує себе з першою українською державністю ХХ століття, а отже, почувається спадкоємцем всієї тисячолітньої дипломатичної історії України.
Сьогодні хочу насамперед згадати нашого першого Міністра закордонних справ Олександра Шульгина.
Його доля і праця – це приклад, як навіть одна людина може боротися за правду, незважаючи на всю безпросвітну приреченість свого часу. Його життя – це посвята справі світового визнання України і нашого невід’ємного права на державність. І він переміг.
Прочитайте, будь ласка, його слова, звернені в 1930 році до Ліги Націй: «Україна, коли стане вільною, мусить увійти до Європейського Союзу, оскільки він буде існувати».
Це було сказано у 1930 році.
У меморандумі, зверненому до Ліги Націй від імені уряду УНР, Міністр Шульгин додав: «Те, що найбільше цікавить Україну, це встановлення меж будучої Європейської федерації… Національний (Уряд) УНР вважає у згоді з публічною опінією всієї України, що цей край належить до європейського світу і своїми історичними традиціями, і своїми інтересами економічними, і своїми політичними принципами, що є ті самі, якими живе західна Європа».
«Українська Народна Республіка… поставила була свою кандидатуру до Ліги Націй ще в 1920 році. Критична ситуація, в якій опинилася Україна саме в момент розгляду українського прохання, привела до того, що прийняття України, як і кількох інших нових держав, було одкладено. Але самий факт подачі такого прохання з боку України і її Уряду виявив, що ця країна має намір належати до цивілізованого світу, до Заходу. Цілком ясно, що Україна, як тільки звільниться від окупантів, відновить своє бажання бути прийнятою до Ліги Націй і побажає так само належати до Європейської федерації, яка нині є саме в стадії організації».
У цих словах – багато аналогій з нашим часом і схожих сюжетних ліній.
Фактично все, що було сказано тоді Олександром Шульгиним, здійснилося. І якщо в 1930 році він міг передбачити наше звільнення, то й сьогодні ми не маємо права сумніватися в неминучості повноцінного членства в Об'єднаній Європі. Віра в українську державність і впливове місце України в Європі і світі якраз і є смислом української дипломатії.
У наш День хочу запропонувати ідею про встановлення пам’ятника тричі Міністру закордонних справ України Олександру Шульгину на Михайлівській площі перед Міністерством закордонних справ України.
Це буде правильний і справедливий знак нашої вдячності йому і водночас символ шани до всіх великих попередників.
Хочу вірити, що таку ініціативу підтримає і керівництво МЗС України, і вся наша дипломатична служба.
Зі святом!
Данило ЛУБКІВСЬКИЙ
Обравши ще у 1999 році цей день за професійне свято, сучасна дипломатична служба показала, що виходить за чужі і штучні рамки радянської традиції і пов’язує себе з першою українською державністю ХХ століття, а отже, почувається спадкоємцем всієї тисячолітньої дипломатичної історії України.
Сьогодні хочу насамперед згадати нашого першого Міністра закордонних справ Олександра Шульгина.
Його доля і праця – це приклад, як навіть одна людина може боротися за правду, незважаючи на всю безпросвітну приреченість свого часу. Його життя – це посвята справі світового визнання України і нашого невід’ємного права на державність. І він переміг.
Прочитайте, будь ласка, його слова, звернені в 1930 році до Ліги Націй: «Україна, коли стане вільною, мусить увійти до Європейського Союзу, оскільки він буде існувати».
Це було сказано у 1930 році.
У меморандумі, зверненому до Ліги Націй від імені уряду УНР, Міністр Шульгин додав: «Те, що найбільше цікавить Україну, це встановлення меж будучої Європейської федерації… Національний (Уряд) УНР вважає у згоді з публічною опінією всієї України, що цей край належить до європейського світу і своїми історичними традиціями, і своїми інтересами економічними, і своїми політичними принципами, що є ті самі, якими живе західна Європа».
«Українська Народна Республіка… поставила була свою кандидатуру до Ліги Націй ще в 1920 році. Критична ситуація, в якій опинилася Україна саме в момент розгляду українського прохання, привела до того, що прийняття України, як і кількох інших нових держав, було одкладено. Але самий факт подачі такого прохання з боку України і її Уряду виявив, що ця країна має намір належати до цивілізованого світу, до Заходу. Цілком ясно, що Україна, як тільки звільниться від окупантів, відновить своє бажання бути прийнятою до Ліги Націй і побажає так само належати до Європейської федерації, яка нині є саме в стадії організації».
У цих словах – багато аналогій з нашим часом і схожих сюжетних ліній.
Фактично все, що було сказано тоді Олександром Шульгиним, здійснилося. І якщо в 1930 році він міг передбачити наше звільнення, то й сьогодні ми не маємо права сумніватися в неминучості повноцінного членства в Об'єднаній Європі. Віра в українську державність і впливове місце України в Європі і світі якраз і є смислом української дипломатії.
У наш День хочу запропонувати ідею про встановлення пам’ятника тричі Міністру закордонних справ України Олександру Шульгину на Михайлівській площі перед Міністерством закордонних справ України.
Це буде правильний і справедливий знак нашої вдячності йому і водночас символ шани до всіх великих попередників.
Хочу вірити, що таку ініціативу підтримає і керівництво МЗС України, і вся наша дипломатична служба.
Зі святом!
Данило ЛУБКІВСЬКИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |