"Яворівський красиво ...бреше!" --

Чернігівські літератори на своєму зібранні мало скидалися на "інженерів людських душ" -- намарне шукати серед них духу тих письменників, які творили Рух, "Просвіту", підіймали народ до прозріння. Зрештою, письменництво -- справа самотня... Але так хотілося б чути мудре письменницьке слово про ті чи інші події бурхливого життя!

"Кому вони нужні, ті романи?!" -- обурювався біля мене письменник Іван Просяник. І це один з небагатьох письменників, які професійно виступають у пресі -- більшість відмовляються виступити на сторінках газет. Сам же Іван Просяник зробив собі ім"я травознавчо-народознавчими книгами "Дивосил", "Зело таємниче"... Неперебутними, як на мене, є і роман Петра Дідовича "Буття зелене", подвижницький труд Михася Ткача по творенню журналу "Літературний Чернігів", психологічні повісті Валентини Мастєрової, краєзнавча праця Станіслава Маринчика, Володимира Шкварчука... Власне, ряд не такий уже й великий.

Обласні письменники не торкалися ні проблем книговидання (крім побіжних згадок), ні поширення книги, ні боротьби з бездуховністю... Власне, тільки Мастєрова згадувала про ліквідацію видавництва "Деснянська правда" -- і вона ж, до речі, заснувала приватне видавництво "Русь". Проте, в раду обласної спілки вона ледве втрапила...

Що ж до скандалу навколо "краснобая" В.Яворівського, то збори проголосували за скликання позачергового з"їзду після наполягань кількох літераторів. І після виступу секретаря Спілки, редактора журналу "Київ" Віктора Баранова -- за його словами, команда Яворівського продала письменницьку лікарню фірмі з американської держави Беліз. А над складанням документів, що узаконили крадіжку, працювали кращі юристи БЮТу.

Слухав письменників
Василь Чепурний.