Заповіт з умовою. ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ
Так сталося, що на мене мій коханець склав заповіт (після його смерті – при житті він був інвалідом — його квартира повинна була мені належати), однак потім виявилося, що у тому заповіті існувала особлива умова – щоб я не вступала в новий шлюб (а я вийшла заміж), що зрештою призвело до недійсності цього заповіту. Чи дійсно ця умова могла вплинути на «долю» заповіту? Оксана Васюник,
м.Чернігів.
Коментар Віти НЕВОЛЬКО
головного спеціаліста відділу нотаріату
Головного управління юстиції в Чернігівській області
Важливість такої нотаріальної дії, як посвідчення заповіту важко переоцінити. Адже заповіт передбачає виконання волі особи після її смерті. Саме цей факт вказує на особливість нотаріальної дії і передбачає скрупульозне ставлення до тексту та форми складання і посвідчення заповіту, не припускає допущення будь-яких помилок у тексті при його складанні.
Серед передбачених цивільним законодавством видів заповітів звертає на себе увагу заповіт з умовою (стаття 1242 Цивільного кодексу України). Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування в особи, яка призначена у заповіті, наявність певної умови, котра має існувати на час відкриття спадщини. Встановлена заповідачем умова може бути як пов’язана (наприклад, мати заповідає дочці своє майно, якщо та закінчить вищий навчальний заклад тощо), так і не пов’язана (наприклад, заповідач пов’язує отримання спадщини дитиною після досягнення нею повноліття) з поведінкою призначеної у заповіті особою. Важливо лише, щоб умова існувала на час відкриття спадщини.
Перелічити всі обставини, з якими може пов’язуватися виникнення права на спадкування у статті 1242 Цивільного кодексу України, нереально, тому частина 2 цієї статті встановлює загальну межу, яку заповідач повинен усвідомлювати при визначенні умов заповіту, а саме: не допускати визначення у заповіті умови, яка суперечить закону (наприклад, посвідчення заповіту з наміром приховати інший правочин тощо) або моральним засадам суспільства (наприклад, не брати шлюбу, не народжувати дитину тощо). Порушення цих вимог призводить до нікчемності заповіту.
Відповідно до принципу свободи заповіту заповідач не зобов’язаний повідомляти будь-яких осіб про зміст, вчинення, зміну або скасування заповіту. Особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що вона не знала про неї, або якщо настання умови від неї не залежало.
| Коментарі (0) |