15 років тому помер патріарх Володимир
Минає 15-ліття відходу у вічність другого Патріарха Київського і всієї Руси-України, видатного борця за релігійну свободу і українську Церкву Володимира (в миру -- Василя Романюка). Не зайве нагадати, що перед возведенням на престол він мав титул митрополита Чернігівського і Сумського. Поховання патріарха перетворилося в "кривавий вівторок", за який досі ніхто не поніс покарання: ні Л.Кучма -- тодішній Президент, ні Д. Табачник, що вже тоді керував, ні безпосередні виконавці. Патріарх Володимир народився у селі Химчин Косівського повіту (тепер Івано-Франківської області). У молоді роки брав участь у національно-визвольній боротьбі.
Уперше засуджений 19-літнім — за належність до Організації Українських Націоналістів (ОУН). Восени 1944 засуджений Військовим Трибуналом НКВС Станіславської (нині Івано-Франківської) області до 20 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Термін знизили до 10 років. Покарання відбуває у Кустолівській сільськогосподарській колонії № 17 Полтавської області
1946 в таборі засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду». Покарання відбував в Магаданській області.
У 1959 закінчив Вищі богословські курси в Івано-Франківську, згодом — Московську духовну семінарію.
У зв'язку з арештом історика Валентина Мороза (1 червня 1970 р.) виступив на його захист, унаслідок чого була розпущена церковна громада с. Космач Косівського району, а Романюку заборонили правити службу.
З 1964 до 1972 — священик у парафіях Івано-Франківської і Коломийської єпархії Руської Православної Церкви.
У січні 1972 заарештований, у липні 1972 засуджений за ст. 62 ч. 2 КК УРСР («антирадянська агітація і пропаганда») на 7 років таборів особливо суворого режиму і 3 роки заслання; визнаний особливо небезпечним рецидивістом.
Покарання відбуває у таборі ЖХ-389/1-8 (села Сосновка в Мордовії). Брав участь у голодуваннях у дні політв'язня і прав людини, у дні початку репресій в Україні та інших акціях протесту.
1 липня 1976 року відмовився від радянського громадянства.
У 1976 під час перебування на засланні задекларував свою приналежність до Української автокефальної православної церкви.
У 1984 за самовіддану службу Церкві в Україні єпископ УПЦ Америки (Вселенський Патріархат) Андрій нагороджує Романюка вищою священичою відзнакою — митрою.
У червні 1987 виступає з лекціями перед християнськими українськими і англомовними громадами Канади, США та Англії
Після повернення в Україну 28 квітня 1990 був пострижений у чернецтво і возведений у сан архімандрита з ім'ям Володимир, а наступного дня висвячений у сан єпископа з титулом єпископа Ужгородського і Виноградівського.
На Всеукраїнському Православному Соборі 21 жовтня 1993 року обраний Патріархом (інтронізований 24 жовтня у Софійському соборі). Причиною раптової смерті став інфаркт, четвертий за ліком.
Похований при вході до Софійського собору, який нинішня влада хоче передати московській Церкві.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |