Тому, що привчили українців самих себе не любити та не поважати. Будь хто з московської сторони може висловлюватися про українця як хоче та коли забажає, перетворюючи все подібне на сміх та гумор.
А що, хтось вже хоче й мученика чи націонал-патріота виліпити з цієї людини? Звичайна зачистка на певному етапі.І годі робити спробу надати людині цієї влади такої собі жертви за "не таке чи інше мислення". Перстаньте.Доля чиновника та й крапка. Свої нехай розбираються.Знайдуть такого ж, не хвилюйтеся.Ото вже побачили гуманітарного чиновника у вишиванці, так готові сльозу пустити. Особливо, між іншим, він полюбляв "розкручувати" так звані "спільні" свята!? Розумієте з якою країною.Ну а ті емісари від "рускава міра" ради старатися були на наших північних теренах. Так що пішли і все. Та й без заробітньої платні, як зараз бюджетники 2 місяці у нас, не залишиться. Посяде чільне місцетам, куди "партія покличе".
Маємо підтягувати до активних керівних позицій у всіх структурах "Просвіти" молодих інтелектуалів. Вчорашніх студентів, молодих вчителів, науковців, лікарів, літераторів тощо. Думка пана Василя про кінець націонал-демократії гатунку 60-х-80-х слушна. Сьогодні ці люди мають зайняти за бажання почесні посади радників, груп підтримки, волонтерів тощо. Мається на увазі -у середині керівних структур "Просвіти". Так само організація має відійти від щильної привязки до конкретної політичної сили навіть за найяскравіших її гасел на певному відрізку часу. Саме так було з "Просвітою", яку П.Мовчан приліпив до УНП. І ще років кілька тому, поки він до Юлі подався, навіть важко було зрозуміти: де УНП, а де "Просвіта".Натомість найголовніший чинник, відрізняючий організацію від інших чисельних структур на громадсько-політичному просторі України, саме Мовчаном був доведений до остаточної руйнації. І хіба що книжки з логотипом "Просвіти", що надходили бува до книгозбиралень, час від часу нагадували про колишню гордість того, з чого починали наприкінці 80-х.Одним словом коли вже про перезавантаження, то про радикальне.І до керма-молодь, а ветеранм-лаври почестів від вдячних сучасників.
Які дороги? Коли не можуть вже заробітню платню бюджетникам платити. Зайшли у повний штопор. Доречі йде мова про обєкт , що матиме відношення до Чернігівської області, а разом з тим, економіка області, мабуть, вже зовсім здохла!? Аж мовчить і обласна влада на чолі з паном Хоменком, якій напередодні виборів так чудово рапортував, в тому числі і на сайті Сіверщини, про успішність діючої влади. То виходить, що лопнула бульбашка.Коли вже і чернігівські вчителі сидять без заробітньої платні, а у Новгороді-Сіверському фінансові представники влади пояснюють , що справи взагалі кепські, то якраз балачками про будівництва дороги у бік "успішної" країни-сусідки обласна влада дійсно таки пропонує "дорогу у світле майбутнє" , бігбордами з якою і усіяні терени Північної Сіверщини. Поки що народ терпить!? Та чи на довго вистачить?
І це початок великої соціально-економічної вакханалії. Її ознаки вже повною ходою з'являються у різних царинах життя. Почалися затримки з виплатою заробітньої платні вчителям та медикам у районах.А ще й обєкти ж треба закінчити ті, що породили вибори! А грошей-зась.
Та й взагалі, як поглянеш на оці всілякі "новітні" європеребудови, то просто соромно стає. Здається, що всі реконструкції розраховані вистояти стільки, скільки мають очі людей витримати сором, щоб у наступному звикнути. Достатньо звернути увагу на стан тротуарної бруківки, яку рік чи два тому постелили у обласному центрі чи районних, на "реставрацію" вокзалів, стін монастирів, як наприклад у Новгороді-Сіверському. А вся ця технологія з утепленням-то взагалі абсурд. Як за приклад скажу про "реконструкцію" найвідомішої на Лівобережжі чоловічої гімназії у Новгороді-Сіверському. Стояло розкішне приміщення від 1844 року. У 2003-2004 все пообдерли, пообмазувавши так званими "євро".Тепер , а це з наступного року, як стрічки порізали, мають щороку ремонтувати те, що валиться. Так було і з дорогою на знаменитому Микільському узвозі, так , мабуть, повсюдно.
Написано у стилі кінця 70-х років. Дуже схоже на виступ першого секретаря райкому на черговому пленумі. І , до речі, можливо, навіть, до такої самої події-до виборів. Адже риторика була й тоді не чим не гіршою. От тільки за вікном -12-й рік третього тисячоліття!!!!
Зовсім нічого нового не чуємо. Частково- на руку владі, певні моменти-як повторення вкотре, того, що проходили від Козаччини. Ну і, звичайно що, таке собі тихеньке просування ідейкі "безвихіддя".Мовляв, хіба що залишайте все , як було. Особливо таким пре від останніх рядків. Це щось на кшталт, як порозвішувані бігборди за чотири дні до голосування від Рибакова на №207 окрузі! Одним словом грамоті автора навчали явно не у наших краях.
Ну і тему ви знайшли, пане Сергію, для обговорення. Це так само, якби то ми жваво дискутували з куди більш цікавого явища, з яким я мав нагоду зустрітися тиждень тому. Тоді у селі у мами ми з племінником замінювали огорожу паркану. Паркан був старий. Йому виповнилось аж 60-т років!!! Але й це ще не все. Він, до того ж, жодного разу не фарбувався. Простояла соснова дошка-40 мм і ніхто навколо неї не бігав зі всілякими єврохреновинами!? Тож в чому феномен омитого тисячами тон води паркану, шановний пане Сергію?
А ви думаєте, що це українці вшанували пам'ятником сумнівної конструкції князя Ігоря? Тут дійсно відповідь на запитання чому- лише одна?конретна і не на нашу користь. Москва й надалі визначатиме кого, де та коли вшановувати. А про пропозиції пана Горяєва у них на порядку денному не стоїть. А може хтось скаже, що мовляв українські меценати заборилися!? Зовсім справа не в тім. На жаль наразі політика всіх цих відкриттів мемориалів, знаків, пам'ятників тощо ідеологічно формується там, за Новгород-Сіверським Гремячем!? Чи не пам'ятаєте, як всією Україною прагнули відкрити пам'ятника І.С.Мазепі у Полтаві? Ну і що з цього вийшло? Отаке воно реальне життя. Поки, здається, на колінах.
От коли б то до цієї справи підключилися зі святими отцями ще й "отці владні", з рівня губернського(чи то вважай обласного, бо це вони наголошують на звучанні слова зразка 19 століття чомусь?), то можливо мав би місце певний розголос. А так, все залишається на своїх місцях. Легше всього їм торпедувати у самих же у себе вдома питання московії.Як з тими мощами св. велик. князя Ігоря.
Можна дуже багато балакати навколо моднючих на сьогодні звинувачень демократичних видань у якійсь там "праці на когось". А насправді все якраз і йде у напрямку, окресленому паном Василем Чепурним. Бо на превеликий жаль і серед тих багатих людей, що називають самі себе(або ми їх) патріотами україни, майже відсутні якраз ті, що полюбляють Україну за принципом Чикаленка, якого зацитував головний редактор "Сіверщини". Та , мабуть, пан Василь і у цей момент виявився доволі толерантним, не наводячі приклади останніх років 5-8 з порятунком "Сіверщини", аж до поки більш-менш не стабілізувалася ситуація років три тому. Мова йде про те, як відверталися від пропозицій підтримки ті, що представляли якраз ті сили, що мали б і в день і в ночі мізкувати над темою:"Скільки б додати до "Сіверської" копилки. Або згадайте "Помаранчеву революцію" і її місцевих вождів. Хто тримав на плаву ту ідею, що виходила з табору опозиції? Звичайно що єдина у області газета такого формату. "Сіверщина".І на самкінець хотілось би почути, а яку газету можна(з відомих у Чернігівщині) поставити у один ряд з "Сіверщиною" якраз у контексті принциповості, порядності, патриотичності тощо?
Владика Никон став першим архієреєм, який поклав дорогу розбудові церковного життя на Новгород-Сіверській землі наприкінці 90-х років. Тоді ми організували діяльність кількох громад УПЦ КП.На жаль тодішня влада і області і району, як повідомляв у одному з листів владика Никон, чинила перешкоди задля відвернення його присутності на святкуванні 900-ліття бувшого князівства, оскільки мало бути присутнім керівництво іншої церкви. Та він і тоді не образився, бо казав, "що молимося за порозуміння і за нашу впевненість і правільності великої справи творення УПЦКП..." Тож пам'ять про нього і у серцях новгород-сіверців буде жити вічно. Амінь.
Шановне, панство! А чого іншого ми мали чекати від одного з тих, хто стояв на гребені ієрархічної кормушки Совіцької імперії. І можливо лишень присутністю його у "часі Горбачова" ми певним чином пом'якшуємо свій погляд на постать нашого земляка. Але ж у повноті своєї системи поглядів- теорії та практики на процеси минулої епохи,пан Мироненко по суті то й не міг стати іншим. Перш за все-яка, згадайте, "прекрасна школа" була вже позаду на момент розпаду Союзу? І Брежнєв, і Андропов, і Черненко.А він же ходив досить близько до них.Та й за віком цій людині вже не було можливостей на психо-фізичному та ментальному рівні перебудуватися чи перевчитися. І дарма, що патрон якраз настійливо до цього й закликав комсомольців.Розпад Союзу- Мироненку близько 40! Чого чекати у площині радикального розвороту на 180 градусів. Випестована та викохана "капеересами" людина у віждповідному віці з багатющим досвідом будівництва "єдинага і магучєва" хіба тільки на рівні лукавства чи фарісейства могла стати іншою. Тому і слухати міркування московського гуманітарія про російсько-українські відносини та меседжі про втрати після розпаду можна хіба що як варіант "заблудшого сина" на "сон грядущій". От, мовляв, діти, навчайтеся на прикладі, якою стає людина зростає, як діяч, в тому числі і науковий, в умовах метрополії!
“Янукович і Тимошенко – це два валянки з однієї пари” – Ющенко Posted on Грудень 14, 2009 by Газета.ua
Двома валянками з однієї пари назвав президент Віктор Ющенко прем*єра Юлію Тимошенко і лідера Партії регіонів Віктора Януковича. Про це він сказав під час прямого ефіру на Львівської обласної телерадіокомпанії.
Без сумніву, в Українській народній партії збрано достатньо патріотичних особистостей. І пан Валерій правий. Разом з тим думка його про те, що так само відбувається і з Нашою Україною є помилкова і далекою від реалій. Адже відомо як та політична сила була сформована на місцях зразу ж після сходження на престол пана Ющенка як Президента. Власне туди було зігнано всіх чиновників райадміністрацій, обласних структур, вчителів, лікарів тощо. І так трималися ці "патріоти" аж до виборів до місцевих рад. Доречі треба нагадати, що більшість з них ще й були жорсткими опонентами тієї ж УНП у кращі для неї часи Помаранчевої революції. "Наша Україна" власне і сформувалася у "пониззі" з "тушок", бо партія постала у лічені тижні.Але сьогодні мова не про цю хроніку бездарного падіння авторитета В.Ющенка. Сьогодні зайвий раз , здається, нема потреби заради останньої надії у якості рятівної піар-ходи підставляти під удар таких авторитетних особистостей як пан Валерій Сарана. Бо це дійсно віддана національній українській революції людина. І досвід пана Валерія згодиться ще прийдешнім поколінням, коли прийде час, молодих національно-свідомих українців. Тому пораджу просто як колезі та старшому другові не витрачати марно сили на чергову краплину обнадійливого сподівання на недолуге рішення ходи до парламенту у форматі, що придумав Ющенко. Та й про перспективу "тушок", якими за словами пана Валерія "члени команди "Нашої України" ніколи не стануть, " краще не розпочинати дискусію.Варто лише пройтися по заявленому списку, згадати позиції тих, хто вже був у кріслах обранців, з приводу голосувань впродовж каденції після президентських виборів. Ото якби ми побачили перелік людей свіжих, молодих, з рівня районів та областей-тоді ще б пак. А так-знаємо, якими принциповими вже були ці гвардійці. А Валерію Юрійовичу-великий уклін за звитяжну працю впродовж років на теренах нашого краю за утвердження українського!
Розмовами про боротьбу з корупцією політичні сили прикривають геть нікчемну та бездарну свою передвиборчу платформу. І це стосується не лишень названої політичної сили , задекларувавшої про наміри відповідного заходу. Цього разу, як ніколи, ті обєднання, які з натяжкою можна узагальнити як патріотичні, увійшли у компанію передвиборчого марафону зовсім не підготовленими. Коли не так, то де життєздатні нові меседжи до виборця?Де відповідь на виклики сьогодення? Де пропозиції на кшталт новітніх реформацій, схожих хоча б на сусидів початку 90-х, як то Польща, Чехія чи країни Балтії? А коли цього нема, нема зовсім нічого з економіки, зайнятості молоді, з прориву національної культури, книжковидання, кіно, дорожного будівництва, кредитування молодих забудовників, ціноутворення на сільськогосподарську продукцію тощо.Ото й топчуться на "безперспективному" піарі засмальцьованої тези КОРУПЦІЇ.І хто? Всі ці люди не нові, мали різний досвід.І у якому парламенті мріють все це робити? У тому, що знов обіцяє прийняти під скляний купол 70-80% тих же ортодоксальних та напроч корумпованих старожилів? Ну ви даєте, шановні!
А разом з Левком Григоровичем маємо згадати імя ще одного великого достойника новітньої історії України, день народження якого теж побратими відзначають також 24 серпня- Василя Михайловича Червонія.Це також людина-епоха.Яскравий приклад служіння до останнього подиху українському народові, національній ідеї перемоги українського в Україні. За короткий час перебування на посаді голови Рівненської обладміністрації у процесі першої справжньої хвилі перетворень на націонал-патріотичному підгрунті він у своїй області дійсно створив оплот українства. Історія, культура, просвітництво, побут, церква-тут все дихало українським єством. І московський дух залишався десь далеченько за межами умовної лінії, яку він ніколи не дозволяв переходити тим, хто тримав при собі у пихвах загострену шаблюку, бажаючи підняти її над твердою національною українською крицею. Він пішов від нас загадково у час розквиту найкращих своїх якостей. Тож згадаймо про справжнього Героя України, не дивлячись на те, що подання на таке високе звання посмертно так і залишилось десь у шухляді секретаріату тодішнього Президента. Будьмо достойні і ми його пам'яті, його сподівань, його мрії про справжню українську Україну. Зі святом! Будьмо!
Правільно-"зрадникам немає прощення у цивілізованому світі", а тим більше , коли цю людину винесли на руках у світ очікуваних сподівань, які він окреслив у своїй програмі, виписаній стражданнями люду, що стояв по всій Україні , слухаючи його з Говерли!.
Знаєте, шановні друзі. Скоріш за все не треба вже так боляче реагувати на нашу спільну помилку щодо обрання за лідера у той буремний час початку ХХІ століття цю людину.Прикро тільки, що ми відкрили такий антирейтинговий рахунок на старті нової епохи. Таке в історії людства вже бувало. А цього разу вона нам підкинула іспит. Мабуть є сенс припинити звертати увагу на присутність цього діяча поруч з нами. Адже ми і до таких аутсайдерів, зрадників та невдах маємо бути толерантними. 28 жовтня історія винесе йому останній вирок політичної доцільності.Після цього, скоріш за все, коли у душі у нього ще є крапелька того, що має порядна людина, він перестане робити вигляд, що наче б то нічого не сталося. Тобто того, за що отримує всю ту "подяку", яку і складають саме такі дописування, які приходиться читати про цю персону. Тож будьмо терплячими, не псуймо собі та своїм ближнім і нерви, і настрої та не ворушимо у пам'яті сторинки літопису новітньої істориї України з найсумнішим прикладом величезної зради народу та його вікових сподівань!?
Здавалось би можна дискутувати з приводу конфліктів, проблемних питань, недоречностей та навіть безглуздих положеннь та принципів будь- яких ідеологічних систем, випробованих людством на практиці у ХХ столітті. І тільки поза межею здорового глузду мали б лишатися акценти теорії забравшої з цього світу сотні мільйонів невинних життів та ще й з кількох десятків країн світу!? Так ні, ви скажіть яка живуча ця найстрашніша із страшних дибільно-маразматична утопія всіх часів та народів, яка доведена була до повного абсурду, на жаль, у затишних кабінетах, пивних шинках, та тихеньких тавернах старого європейського континенту. А то ми все Азія та Азія...?! Бачите, як дивно вийшло, що все таки Європейський простір надав місце під полігон у кількох, далеко не затурканих державах, для практичного здійснення мрій дядьків з бородами, сигарами та кухлем пива , ще й розгулювавшими кілька десятиліть у ХІХ та ХХ століттях вздовж берегів Рейну,Одра, Темзи, Єнисею та "матушкі Волгі". А під вінець цієї сумної історії ще й прислужитися на практиці у 1/6 земної кулі такій собі невеличкій та непоказній з лисою головою людині у "кепці" заради реалізації нею дикунського безглуздя з сатанинським єством. Так-так, це все про неї, "всепобєждающую, свєтлую і вєчную тєорію"- про марксизм-ленінізм, будь він неладним.
Ото вже ти цікавий, шановний пане Соломахо. Ото взяв- іпросто відрубав: Якщо хтось з нормальних хлопців не "поліз" туди, ди буде правити знов бал стара купка моральних аутсайдерів, то все, біда , алєс.А чи не варто було б і тобі, шановний Сергію, зробити паузу, зїсти "Твікс" і добряче поміркувати. А може й я роблю помилку, не розбираючись у тому, хто друг, партнер чи однодумець, посилаю їх з "важкої" руки всіх до гурту тих, кому "прийдеться з пити з колодязя"
0
