Відкрили Америку. Елементарне потурання влади. Одні монокультури чого варті. Ще не те буде з "відкриттям ринку землі".

А директори ринків (вважай теж супермаркетів) залишилися в тіні (в стороні), наче це не їх турбота. Цікаво, правда?

Тут питання до власників ринків, що також є великими торговельними підприємствами. Чомусь(?) не склався у них діалог з владою.

У нас таких "горіхів" - на кожному кроці.
Дозволено все, що заборонено законом.
Країна необмеженої безвідповідальності.

УНР уклала в лютому 1918 року Берестейський мирний договір, який уперше визначив її територію в українських етнічних межах "від Сяну до Дону".
Варшавський договір визначив її значно урізаною, тому не йде ні в яке порівняння з договором Берестейським.
Успадковані де-факто кордони УРСР вже зазнали деформації і питання обрисів території сучасної української держави постало на перспективу відкритим ( де-юре не є врегульованим з РФ).
Тому важливо з наукових позицій оцінювати державотворчий процес.

Чудове поєднання княжо-козацьких традицій із завданнями сучасного державотворення!
За площами, назвами, центрами районів, два з яких - княжі столиці, два інших - полкові міста.

Ситуацію нагадує картина Делакруа «Свобода, що веде народ» , де є і жінка, і Гаврош, і буржуа - на барикадах революції (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0,_%D1%89%D0%BE_%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4#/media/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Eug%C3%A8ne_Delacroix_-_La_libert%C3%A9_guidant_le_peuple.jpg).
Якщо говорити про паралелі з нашою ситуацією, то з жінкою і Гаврошем - все досить просто, хоча й щодо буржуа здогадатися не так і важко.

Мушу тут поправити шановного пана Миколу: це помилка всієї України.
Не забуваймо про самокритику!

Стратегія націотворення відображається в конституції. Отже, для написання конституції потрібно створити громадсько-політичну організацію.
Такою був Народний рух України до 1992 року(моменту перетворення в партію).

На проблему варто б глянути ширше. Відомо, що цей закон є на догоду МВФ, тобто можна здогадуватися про конкурентну боротьбу світових фінансистів з українським візаві на нашому фінансовому ринку. Водночас доводи про украй важливість позики МВФ виглядають не переконливо. Під час світової кризи, а відтак рецесії, гроші вивільняються, до того ж центробанки США і ЄС, і не тільки, запустили друкарський станок у зв'язку з короновірусом.
Грошей просто нікуди дівати у країн-бенефіціарів МВФ. Доказ тому - нульові кредитні ставки для їх бізнесу. Отже, нам просто "впихують" кредит (про % чомусь не афішують), та ще й на умовах.
Щодо нашої потреби у фінансах, то, по-перше, на які проєкти вони потрібні, а по-друге, чому б пріоритет не віддати вітчизняному інвесторові, у якого теж гроші є?
Як виглядає, наш уряд кращого варіанту інвестування як у державні облігації під 18 річних запропонувати не може? При цьому реальний сектор економіки не при ділі.