Шановний Романе! Я є звичайним зареєстрованим читачем сайту "Сіверщина". Можете також читати мої статті у блозі, що нижче. Для мене це новина, що не всі мають доступ до обговорення.
Пане Павле! Я ж і написавав, що оцінку діям відповідальним за цей факт ( Ви називаєте прізвище Пугача ) мають надати зазначені державні посадовці. Має бути державна гуманітарна політика, а за її порушення - бути відповідальність. Так у Ніжині у шахрайський спосіб громадянин РФ Коптєв за підтримки ніжинського й обласного начальства встановив так званий пам’ятник Бернесу. Не дивлячись на протести й правові аргументи.
Оцінку подібній до афганської війни дав Тарас Шевченко у поемі "Кавказ". Присвятив її він загиблому товаришеві Якову де Бальмену:
І тебе загнали, мій друже єдиний, Мій Якове добрий! Не за Україну, А за її ката довелось пролить Кров добру, не чорну. Довелось запить З московської чаші московську отруту!
Ці слова можна віднести і до жертв війни в Афганістані. То ж запитання щодо оцінок і дій навколо пам’ятника у Носівці слід адресувати керівництву Носівської РДА, Чернігівської ОДА, Прем’єр-міністрові, Президентові України. Ніякі вони не державники! Бо не вчилися так, як треба - словами Кобзаря.
Було б добре оприлюднити звернення ніжинських( і не тільки) науковців( також громадських активістів ) про українську мову. Може когось з тих, кому адресоване, зачепить за живе.
Вирішувати має управління культури ОДА. І нести відповідальність за репертуар, яких допускає на сцену. Бо саме Мінкультури здійснює державну політику у цій сфері.
Прихильникам комуністичної назви пропоную ознайомитися з інформацією, яка свідчить про давність та унікальність назви цього поселення - https://uk.wikipedia.org/wiki/Баба_(значення). Воістину: люби і знай свій рідний край!
Попередники російських державників( Денікін і монархісти ) рівнозначно винуваті як і тогочасні українські державники(Петлюра і соціалісти), яких підкупили і обхитрили більшовики(Лєнін та інтернаціоналісти). У результаті - ні російської, ні української національних держав - до цих пір.
З позицій мовознавства у цьому перейменуванні не гаразд. Народ володів мовою, коли називав поселення Щербинівкою, на відміну від теперішніх мово(не)знавців та адміністраторів. Форма "Торецьк" не українська, а російська.
Першими для націоналізації мали би бути обленерго, адже вони монополісти. Передумовою має бути наявність державних управителів. А передумовою цьому має бути відсутність корупції.
Тут якраз навпаки: ми про них знаємо, бо їх перекладаємо( чого варті імена перекладачів на українську - Кочура, Качуровського, Лукаша, Ткаченка, Жомніра...), а вони про нас - ні, бо перекладачів катма з української на чужі мови. Для цього треба принаймні , щоб українську мову вивчали за кордоном, а з цим у нас дедалі гірше: читай http://www.harmony.com.ua/text/3457.html. Щодо західного читача, то він з мовою асоціює й країну. Піди розтлумач йому , що Мінськ чи Київ це не "Руській мір".
Цікаво, на Заході її сприймають як білоруську чи як російську письменницю? Серед українських сучасних письменників найвідомішим у Европі є так само російськомовний Андрій Курков. Щоб конкурувати з російськомовною творчістю потрібен потужний перекладацький рух з української на европейські мови. Це хронічна ахілесова п`ята нашого письменства. Самих же письменників, не менш талановитих за Алексієвич, у нас було, є і буде.
Винна у ситуації влада, а вона зводить лоб до лоба сторони. До того ж навіч нерівність сторін: з боку підприємців - переважно власники, тобто перші особи, а з боку "енерго" якийсь менеджер. Переговори треба б вести з першою особою енергокомпанії. Тут попахує націоналізацією...- чогось іншого не бачиться.
На санксриті слово "снов" означає "купатися". Справді, купатися у річці Снов і приємно, і корисно, бо багата вода йодом. Назва поселення Сновськ походить від назви річки Снов. Слово Сновськ хоч і історичне - така назва поселення існує з другої половини 19 століття, але не гармоніює з україномовними народними нормами( важко вимовляється, негарно звучить), бо витворилася ця назва за правилами Російської імперії. Чи не краще було б назвати місто так само як гарну річку - Снов?
У Ніжині цей процес іде шляхом взаємодії Асоціації "Об'єднання підприємств Ніжинщини" і Громадської ради при міськвиконкомі: на базі передвиборчої платформи і складанні загальноміського списку з зареєстрованих кандидатів, яких рекомендуватимуть підтримати. У Ніжині формується новий склад Ради підприємців при міській раді. Цей дорадчий орган потрібен на етапі підготовки проектів рішень, що зачіпають підприємницьку діяльність. Зокрема, нещодавно підприємці Асоціації і Ради підприємців узяли активну участь у доробці проекту Порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Ніжині.
Ляльковий театр ім. Довженка це прозорий натяк... Повз це ніяк не пройти байдужо. Деснянського у Чернігові теж немало, як і довженківського. А назва "Чернігів" у Чернігові говоритиме про брак творчої уяви та інтелегентності містян.
Такий депутатський склад - це результат існуючої виборчої системи: вибираємо політпроекти, а не особистості. З іншого боку, це свідчення провальної діяльності гуманітарних блоків міськради і облдержадміністрації.
Пан Пасхавер уже радив Азарову оподатковувати розподілений прибуток, тобто дивіденди, у розмірі 15% проти сьогоднішніх 5%. Це удар по малому і середньому бізнесу, бо великий виводить чистий прибуток за кордон і не грається у дивіденди тут.
Голова Спілки кінематографістів України Сергій Тримбач має ту ж ваду. На запит щодо оцінки факту встановлення у Ніжені так званого пам’ятника Марку Бернесу відповів схвально. Що дивує, газета "День", яка позиціонує себе як патріотичне видання, популяризує беззастережно і Ступку, і Тримбача...
Асоціація пропонує на основі платформи скласти загальноміський список найдостойніших кандидатів у депутати міської ради і запропонувати його партіям. Адже у нас усі партії хороші, а депутати виявляються потім ніякими. Таким чином оберемо якісну міську раду, яка поведе місто до процвітання. Ніжинці, пропонуйте!
Складається враження, що міністр інформполітики не знає з якого боку підійти до вирішення проблем. Так само і у віце-прем’єра Кириленка, якому підзвітний Стець, мов руки зв’язані. Наочний приклад тому - скасований ВРУ ківаловсько-колесніченківський закон, але не підписаний Президентом( на той час Турчиновим ). Нинішня гуманітарна сфера це ахілесова п’ята української державності. Бо кадри такі, що нічого не вирішують. Старі не хочуть, молоді не вміють.
Щоб Конституція була не папірцем, потрібна ВІЛЬНА преса. Тому вона важливіша за конституцію.
Щодо прапора: шановні, не плутайте двоє різних прапорів - синьо-жовтого(державного) і жовто-блакитного(національного). І кольори різні, і порядок їх розміщення. Такий нюанс: жовта барва на прапорах теж відмінна - блакитний колір поєднано зі світло-жовтою барвою на українському національному стязі.
Відповідь можна знайти у газеті "Нова Просвіта", №30 (379), листопад 2003 року, в статті Тараса Шкурка "Про порядок кольорів національного стягу, або як національний прапор не став державним". Дивись http://nizhen.com.ua/uploads/files/prapor.pdf . Таким чином, на щоглі біля офісу Просвітницької виробничо-комерційної фірми "Сяйво" вивішено український національний стяг.
0
