-Є література, а є Ірена Карпа. Я не кажу про те, що після читання її творів хочеться промити горло і вимити руки. На жаль, нині книгу видати може кожен аби тільки були гроші. У кожного з цих, літераторів, є підтримка. Ми всі сьогодні страждаємо від інформаційного насильства, PR. Представники сучукрліту великою мірою пишуть не літературу, вони пишуть тексти. Хоча наприклад Сергій Жадан, пише геніально. Він на одній співзвучності може написати роман, але навіть і він іноді страждає від невиправданого використання матюків.
Члени Ліги українських меценатів окрім конкурсу та видання книг, мають і багато своїх проектів. Але загалом тільки проведення конкурсу, бюджет котрого складдає понад 500,00 гривень займає багато часу. Чернігівщина на жаль не представлена. Багатство як і бідність це велике випробування, бідність це страшне деформування психіки людини, її душі. Те ж саме робить багатство, всі тебе бачать, всі повторюють твої вчинки які б ти дурниці не зробив. Це теж спотворює тебе. У США діє «Школа меценатів», у якій навчаються представники багатих родів. Їм розповідають хто такий Ван Гог, розповідають про митців. Їм кажуть беріть, виховуйте генія, допомагайте йому, і це сприятиме вашому іміджу. У нас же запросять Кіркорова, сядуть у перший ряд і все. На цьому меценатство закінчується.
Пане, Михайло, як ви ставитесь до написання книги/прози автобіографічного характеру? Адже на світ виходять реальні факти... Й по суті це самореалізація за рахунок інших. Дякую.- Питання некоректне. У цих книгах, я майже все вигадую. Згадаймо хоча б ту книгу про Тодося Осьмачку, як він брів із східної України на навчання до Львова. Мені відомо тільки дати та окремі факти, решту я вигадую. У книзі про Петра Яцика «Українець який відмовився бути бідним», є епізод. У якій він приїздить у 75 році до матері, вона вважала, що він вже мертвий, о ось він! Тож Петро мене й питає – звідки ти знаєш про цей епізод, я ж тобі про нього не розповідав? Так, я все домислив, але зумів передати ті емоції, ті почуття, що вирували під час тої зустрічі.
1. За інформацією з обласної прокуратури у Прилуцькій міліції відбуваються «дивні» речі. Так у минулому році на території Прилуччини зникла людина, житель м. Київ. Заява про це виявилася втраченою, і до останнього часу ніхто цією справою не займався. Чутки твердять, що міліціонери просто «замилили» цю справу. Але нещодавно родичі особи, що зникла звернулися з повторною заявою до обл. прокуратури. Це зацікавило їх, і вони у свою чергу «напрягли» прилуцьку міліцію, щоб вони поновили цю справу.
Прошу Вас прокоментувати цю історію, і розказати як же воно було насправді.
2. Цікавить ситуація на Чернігівщині з етнічною злочинністю. Яка ситуація у нашій області із цією проблемою?
Как сказал однажды Дэниел Марселлин с гаитянского "Радио Метрополь": "Мы знаем, когда подбираемся к истине. Это когда смертельных угроз примерно поровну с той и с другой стороны".
0
випишите газету, пригостимо