Сон після війни

Щойно лягаєш о першій ночі, а потім отак нараз прокидаєшся о третій і до ранку думаєш: влучив чи не влучив, був тоді хтось тієї пізньої осені 2014-го за тими руїнами, в тих кущах чи здалося? Скільки їх там було? Здалося, наче після твоєї довгої черги скрикнув хтось.

І вже до ранку не спиш. Маєш роботу. Наче Петрусь П'яточкин перераховуєш їх. А тут ніч. І вони всі стоять в узголів'ї, як живі.

Скоріше б зійшло сонце.

Борис ГУМЕНЮК