Сміх на кутні: Росія обговорює український Голодомор

Рішення київського суду про визнання винними у здійсненні геноциду українців 1933 року Сталіна, Молотова, Кагановича, Постишева, Косіора, Чубаря та Хатаєвича в самій Україні сприйнято дуже спокійно: суспільство давно вже освоїло цю інформацію і в нас мало людей, які сміють заперечувати факт свідомого Голодомору. Бо надто жива ще пам"ять, та й живі ще свідки того комуністичного жахіття. Зрештою, зусилля Президента Віктора Ющенка по опритомненню історичної пам"яті не пройшли даром.

Зовсім інша ситуація у Росії, де навіть у Краснодарі -- столиці Кубані, також жорстоко ураженої голодом, путінська влада не дозволила провести поминальні заходи. Ну, і в Росії важко уявити, щоб Церква наважилася провести панахиди всупереч установці Кремля. Християнське сумління? Ну, його нам у всій красі показав візит московського патріарха Кіріла...

Проте рішення київського суду викликало широкий розголос у Росії. На сайті радіо "Эхо Москвы" тільки одного дня було виставлено зразу 5 блоґів на цю тему. Українцю, щоправда, з метою захисту психічного здоров"я краще, бува, не читати тих російських текстів. Бо коли один із провідних російських керівників Баріс Грізлов на повному серйозі і наче з тверезим виглядом заявляє, що причиною голоду в Україні були "климатические условия", то з такою клінікою сперечатися зайве.

Багато коментаторів, навіть з тих, що визнають факт Голодомору, недобре кривляються в сторону Президента Ющенка --як ось Ліонід Радзіховський:" Это было сделано в рамках жалкой и бессмысленной избирательной кампании заведомо проигравшего выборы Ющенко. Это его последний истерический, прямо скажем, поклон. И выглядит это жалко и смешно". Сміятися ви ще будете на кутні!

Щоправда, той же Радзіховський визнає факт штучного голоду, що робить йому честь, як представнику єврейської нації. І навіть сміє критикувати російську владу, правда, загалом, без прізвищ:" Единственная реакция новых руководителей стран - по крайней мере, России - это гнев по поводу не тех, кто убил, а по поводу тех, кто об этом говорит, ну это вообще за гранью добра и зла".

Натомість більшість в Росії становлять політики, які навіть слово голодомор" беруть в лапки, так воно їм ненависне. Як, скажімо, Костянину Косачьову, голові комітету з міжнародних справ державної Думи Росії. А судове рішення по сталінцях для нього взагалі комічне. Ну, що ж, сміятися з горя можна, але тільки це виглядить гидко що в очах українців, що в очах росіян.

Василь ЧЕПУРНИЙ.