"Пушкина за что?"
«Пушкина за что?» -- обурюється напис на стіні. Спробую пояснити.
1. Пушкіним нам очі заліплювали, щоб ми світу не бачили.
От десь читала, що найпопулярніша на Землі книга – Біблія. А на другому місці не Пушкін чи Толстой, а «Маленький принц» де Сент-Екзюпері. Далі, думаю, буде Шекспір, Сервантес, Данте, Гете, Гюго… Чехов, можливо, займе місце в другому десятку, Достоєвський і Толстой у третьому, а от Пушкіна читають лише спеціалісти, тому що звучність не перекладається, а за змістом він поет суто національний, тобто іншим народам мало цікавий.
Коли 2014 на Майдані відзначали 200-річчя Кобзаря і лунали вірші його багатьма мовами, озвучено було цифру «більше 200 мов», на які перекладений Шевченко; я спробувала відшукати, на скільки мов перекладений Пушкін, та скрізь було обтічне «на многие языки», що переконало мене, що не так усе блискуче, як нам подають. А подавали нам так, що Пушкін – такий най-най-найвеличніший і найгеніальніший поет (якби інтонацію можна було передавати шрифтом, то літери мали б бути висотою в хмарочос), що всякі там Шекспіри й Данте десь далеко внизу, мов мурахи біля постаменту, Отже, нащо нам знати їх і подібних, коли є Пушкін?
Так російська пропаганда добивалася, щоб ми нічого не знали про світові культури й мистецтво, а годувалися ВИКЛЮЧНО російським і любили відтак тільки російське й росію, бо ж іншого НЕ БАЧИЛИ.
2. Питання «за что Пушкина» слід звернути до російської пропаганди: «за что» поета зробили червяком на гачку, щоб висмикувати з рідної культури довірливих українців? Не принизлива роль?
У цій риболовлі є чіткий алгоритм. Крок перший: «мы же братья», обійми, тон інтимно-довірчий…. Крок другий: « У нас Пушкин величайший, на все века и народы, «Буря мглою небо кроет» -- хорошо же?» І коли ти ввічливо погоджуєшся, тут же: «Да зачем тебе этот Шевченко мужиковатый, если у тебя Пушкин есть?» І далі: «Наш язык – великий и могучий, зачем тебе эта мова?» «Россия великое государство, зачем тебе твое недогосударство?» Насправді жахає ця відверта, навіть наївна УБИВЧА впевненість у тому, що на світі НІЧОГО Й НІКОГО НЕ ПОТРІБНО, крім росії й російського. Подається з гарніром напористого, атакуючого неуцтва.
Учителька зарубіжної літератури, перекваліфікована з учительки російської, гнівно обурювалась: «На Есенина (інтонаційно піднесений він майже на пів Пушкіна) всего час оставили, а вперли КАКИХ-ТО японцев!!!». У курсі зарубіжної літератури Єсенін, якого в світі ніхто не знає, і плеяда всесвітньо відомих віртуозних японських поетів, які для виловленої на гачок Пушкіним невідомі «какие-то»!
3. Пушкін – знаряддя нестерпної, смертельної, як концентрована кислота, ЗНЕВАГИ до народів, які росія в дипломатії називає «сферою своїх інтересів», а внутрішньо вважає вже поглинутими, тобто з’їденими. Схоже, росіяни так ставляться неусвідомлено, як несвідомим є процес травлення.
От недавно мені в Ютуб не відкрився серіал «Мегре» в українському перекладі, я перемкнула на російський, і в початкових титрах: «ТБ Франції, Бельгії, Швейцарії, Чехії» російський переклад Чехію НЕ НАЗВАВ! Повернула, перечитала, так, Чехія написана, в українському перекладі звучала, а от в російському – ні! Чому? Чи не тому, що в Чехії радянські війська стояли, а, отже, це вже НЕ КРАЇНА? А вже Україна, де майже 400 років не тільки війська стояли, а й дозволи на дихання спецслужби видавали індивідуально!
Якось в учительській математичка спитала, чи дійсно я вважаю Шевченка генієм. Я відповіла, що так, почала про «І мертвим, і живим…», аж тут «заруба» (інша, теж із «росіянки» перероблена), зривається в крик: «Гениальный?! Ну, талантливый, даровитый, но гений?! ПУШКИН (інтонація вище хмарочосів) ГЕНИЙ!!!!!» ЇЇ обурювало, ЯК СМІЄ представник підкореного, з'їденого народу претендувати на висоту, рівну тому, хто його з'їв.
Звідси ж і «побутові», а насправді російськими спецслужбами поширювані, розмови в стилі «не так уже й погано Шевченку було в тому засланні». Коли Пушкін в Одесі проводить час в домі губернатора, на балах, пікніках, за картами, спокушає губернаторові дружину, то це «царские сатрапы травили ранимую душу поэта», а коли Шевченко довжелезних одинадцять років сидить солдатом, і дуже мало хто із старих знайомих йому пише, і мусить він у листах до не знайомого очно Лазаревського «ніби жартома» просити 3 рублі на чоботи, не має в оточенні жодної людини з інтересами хоч на міліметр вищими від амебних, мучиться від цинги, то це «не так уже й погано», бо НЕ СМІЄ раб-українець, хай і «даровитый», мати таку ж вразливу, тонку душу поета, як і Пушкін.
Талант Пушкіна ніби дає право КОЖНОМУ росіянину, тупому, темному, потомственному алкоголіку, рецидивісту, маньяку, тому, хто «буквар скурив у 3-му класі» і з «великого и могучего» знає тільки матюки, кожному почувати себе поряд з Пушкіним, вище хмарочосів, звідти плювати зверхньо на всіх, а особливо на колись підкорених. 4. Творчість Пушкіна повністю відтворює і поширює ті ж постулати російської імперської пропаганди, які, власне, були однаковими, як би імперія не називалась: сила зброї, ненависть до непокірних, «величие»… Може, для того й створювали ореол сліпучого сяйва навколо «генія Пушкіна», щоб нас засліпило й ми не могли тверезо проаналізувати й зрозуміти?
Галнна ОПРИШКО
1. Пушкіним нам очі заліплювали, щоб ми світу не бачили.
От десь читала, що найпопулярніша на Землі книга – Біблія. А на другому місці не Пушкін чи Толстой, а «Маленький принц» де Сент-Екзюпері. Далі, думаю, буде Шекспір, Сервантес, Данте, Гете, Гюго… Чехов, можливо, займе місце в другому десятку, Достоєвський і Толстой у третьому, а от Пушкіна читають лише спеціалісти, тому що звучність не перекладається, а за змістом він поет суто національний, тобто іншим народам мало цікавий.
Коли 2014 на Майдані відзначали 200-річчя Кобзаря і лунали вірші його багатьма мовами, озвучено було цифру «більше 200 мов», на які перекладений Шевченко; я спробувала відшукати, на скільки мов перекладений Пушкін, та скрізь було обтічне «на многие языки», що переконало мене, що не так усе блискуче, як нам подають. А подавали нам так, що Пушкін – такий най-най-найвеличніший і найгеніальніший поет (якби інтонацію можна було передавати шрифтом, то літери мали б бути висотою в хмарочос), що всякі там Шекспіри й Данте десь далеко внизу, мов мурахи біля постаменту, Отже, нащо нам знати їх і подібних, коли є Пушкін?
Так російська пропаганда добивалася, щоб ми нічого не знали про світові культури й мистецтво, а годувалися ВИКЛЮЧНО російським і любили відтак тільки російське й росію, бо ж іншого НЕ БАЧИЛИ.
2. Питання «за что Пушкина» слід звернути до російської пропаганди: «за что» поета зробили червяком на гачку, щоб висмикувати з рідної культури довірливих українців? Не принизлива роль?
У цій риболовлі є чіткий алгоритм. Крок перший: «мы же братья», обійми, тон інтимно-довірчий…. Крок другий: « У нас Пушкин величайший, на все века и народы, «Буря мглою небо кроет» -- хорошо же?» І коли ти ввічливо погоджуєшся, тут же: «Да зачем тебе этот Шевченко мужиковатый, если у тебя Пушкин есть?» І далі: «Наш язык – великий и могучий, зачем тебе эта мова?» «Россия великое государство, зачем тебе твое недогосударство?» Насправді жахає ця відверта, навіть наївна УБИВЧА впевненість у тому, що на світі НІЧОГО Й НІКОГО НЕ ПОТРІБНО, крім росії й російського. Подається з гарніром напористого, атакуючого неуцтва.
Учителька зарубіжної літератури, перекваліфікована з учительки російської, гнівно обурювалась: «На Есенина (інтонаційно піднесений він майже на пів Пушкіна) всего час оставили, а вперли КАКИХ-ТО японцев!!!». У курсі зарубіжної літератури Єсенін, якого в світі ніхто не знає, і плеяда всесвітньо відомих віртуозних японських поетів, які для виловленої на гачок Пушкіним невідомі «какие-то»!
3. Пушкін – знаряддя нестерпної, смертельної, як концентрована кислота, ЗНЕВАГИ до народів, які росія в дипломатії називає «сферою своїх інтересів», а внутрішньо вважає вже поглинутими, тобто з’їденими. Схоже, росіяни так ставляться неусвідомлено, як несвідомим є процес травлення.
От недавно мені в Ютуб не відкрився серіал «Мегре» в українському перекладі, я перемкнула на російський, і в початкових титрах: «ТБ Франції, Бельгії, Швейцарії, Чехії» російський переклад Чехію НЕ НАЗВАВ! Повернула, перечитала, так, Чехія написана, в українському перекладі звучала, а от в російському – ні! Чому? Чи не тому, що в Чехії радянські війська стояли, а, отже, це вже НЕ КРАЇНА? А вже Україна, де майже 400 років не тільки війська стояли, а й дозволи на дихання спецслужби видавали індивідуально!
Якось в учительській математичка спитала, чи дійсно я вважаю Шевченка генієм. Я відповіла, що так, почала про «І мертвим, і живим…», аж тут «заруба» (інша, теж із «росіянки» перероблена), зривається в крик: «Гениальный?! Ну, талантливый, даровитый, но гений?! ПУШКИН (інтонація вище хмарочосів) ГЕНИЙ!!!!!» ЇЇ обурювало, ЯК СМІЄ представник підкореного, з'їденого народу претендувати на висоту, рівну тому, хто його з'їв.
Звідси ж і «побутові», а насправді російськими спецслужбами поширювані, розмови в стилі «не так уже й погано Шевченку було в тому засланні». Коли Пушкін в Одесі проводить час в домі губернатора, на балах, пікніках, за картами, спокушає губернаторові дружину, то це «царские сатрапы травили ранимую душу поэта», а коли Шевченко довжелезних одинадцять років сидить солдатом, і дуже мало хто із старих знайомих йому пише, і мусить він у листах до не знайомого очно Лазаревського «ніби жартома» просити 3 рублі на чоботи, не має в оточенні жодної людини з інтересами хоч на міліметр вищими від амебних, мучиться від цинги, то це «не так уже й погано», бо НЕ СМІЄ раб-українець, хай і «даровитый», мати таку ж вразливу, тонку душу поета, як і Пушкін.
Талант Пушкіна ніби дає право КОЖНОМУ росіянину, тупому, темному, потомственному алкоголіку, рецидивісту, маньяку, тому, хто «буквар скурив у 3-му класі» і з «великого и могучего» знає тільки матюки, кожному почувати себе поряд з Пушкіним, вище хмарочосів, звідти плювати зверхньо на всіх, а особливо на колись підкорених. 4. Творчість Пушкіна повністю відтворює і поширює ті ж постулати російської імперської пропаганди, які, власне, були однаковими, як би імперія не називалась: сила зброї, ненависть до непокірних, «величие»… Може, для того й створювали ореол сліпучого сяйва навколо «генія Пушкіна», щоб нас засліпило й ми не могли тверезо проаналізувати й зрозуміти?
Галнна ОПРИШКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |