Потиск руки хлопчика

Повертаюся вчора з Чернігова до місця служби. В Городні заходжу до магазину і чую краєм вуха, як одна жінка вчить свого маленького сина (хлопчику не більше п'яти років), що треба поважати людей у військовій формі.

Коли вже стояв у черзі біля каси, цей хлопчик раптом опинився біля мене і протяг мені свою ручку, щоб я її потиснув. Переді мною стояв у черзі ще один військовий, хлопчик потиснув руку і йому. Це було дуже зворушливо.

І я відразу пригадав день 5 квітня, коли наша військова колона першою входила до залишеної російською ордою Городні. Як нас зустрічали - з прапорами, сльозами на очах, обіймами. Таке не забувається. Це ті рідкісні миттєвості життя, які ніколи не повторяться...

Олександр ВОЛОЩУК