Порічки

Їдемо після поминань додому. В одному з сіл під двором на табуреточці стоїть відерце з порічками. Спинилися. Сигналимо - ніхто не виходить. Заглядаю в двір, мені назустріч жіночка.

- А я на городі кабачки саме рвала, - показує на корзинку з кабачками.
- В яку ціну порічка ваша?
- По тридцять грн за кілограм заберете?

Це перший урожай зірвали вранці. Ми через війну до свекрухи переїхали. А тут стільки всього! Наче раніше, коли погостювати час від часу приїздили, менше було...- не вмовкає.

Забираю зважені порічки...
- Ой, так а кабачки заберете? По 10 грн за кілограм.

Важить. 4 кг кабачків уже в мене в руках. Виймаю кошти. Жінка забирає купюру і біжить кудись. Я подумала, що за рештою. Швидко повертається з букетом свіжозірваного кропу і кучерявого салату.
Віддає кошти без врахування зелені.

- Так, а за кріп і салат відрахуйте, - кажу.
- Та ви що! Це ж подарунок! Я ж від душі! Так багато всього на городі і в саду. Так багато! Ми такі вдячні, що ви спинилися. Тут же тепер горожани не так часто і їздять...

Від'їхали. Позираємо з чоловіком один на одного і на торби в машині. Розумію, що всі вихідні, ну майже всі, будуть присвячені консервуванню. Але так тепло на душі від тієї жіночки, від її городини і ягідок, від її великої, щедрої, української душі.

Тетяна ЧЕРЕП - ПЕРОГАНИЧ