Я не подам ні копійки "бабушкам" з окупованих територій

Це не пост ненависті, а холодного розрахунку. До мене в Алладіні підійшли двоє дівчаток з червоним хрестом на футболці. Вони збирають кошти для стариків на окупованих територіях, які страждають від пандемії. Я подумав і відмовив. За окуповані території відповідає країна-окупант. Але це надто загальний мотив.

Я десь у 15-му році заходив у гуртожиток в Артемівську, нині Бахмут, там величезну залу відкрили для тих, хто приїхав х того боку оформлювати спеціальні перепустки Серед тих бабусь, які там жили і з якими я балакав, одна була проукраїнська і вони її дурепою зображували. Інші аж шкварчали від ненависті до України, але при тому наполягали, що Україна має їм виплачувати пенсії. Подібних бабушек і дєдушек я зустрічав під захопленою ОДА. Вони були найбільш агресивною публікою. Я пам'ятаю, що хотів щось сфотографувати , але мене за плечі ухопив якийсь старий мудак десь 185 см зросту. Він почав мене трусити і кричати, що фотографувати тут заборонено. Коли "Восток" звільняв ОДА від цивільних, то саме бабушка ухопила мене за руку і кликала якихось наглядачів перевіряти, що я там нафотографував. На щастя, наглядач прийняв мене за іноземця і намагався англійською спілкуватися. Документи не перевіряв, інакше я б міг загриміти на підвал, бо я не мав акредитації. Українцям її просто не давали.

Такий у мене персональний досвід. Ви скажете, що бабці там є і проукраїнські . Можливо. Я зустрічав тільки таких. Тому мої пожертви їх ніяк не привернуть їх до України. Тому краще жертвувати на ЗСУ, або пов'язані з цим проекти. Їм я ніколи не відмовляв. А бабушек і дєдущек з тої території хай Путін лікує.

Повторюся: ніякої ненависті. Холодний розрахунок.

Юрій ЛУКАНОВ