День 158.Мрія і докори сумління.

Подзвонили з магазина - прийшов мій подарунок. Пішла забирати, заодно ввічливі хлопці допомогли все налаштувати.

Так, я купила собі айпад. Найдешевший, але все одно занадто дорогий. Та мрія є мрія. Я вже багато років мрію про цифрове малювання, і навіть придбала якось графічний планшет, що під'єднується до комп'ютера, але він був незручний і тормознутий, і нічого з того не вийшло. Так я цю мрію і закинула.

А тепер вона повернулася - бо виявляється, що твоє життя має влізати в один невеликий рюкзак. І коробки з фарбами туди не влізуть, навіть якщо не брати нічого більше.

Але скільки всього в мені піднялося! Це занадто дорого для мене; я обов'язково його зіпсую, розіб'ю або поламаю; я нічому не навчуся, бо хвора лінива невдаха, і це будуть викинуті на вітер гроші; в країні війна, а я купую такі дорогі речі, краще б віддала на ЗСУ; ми всі помрем через ядерну війну, а хто не помре, той пожалкує, ліпше б купити протигаз і ящик тушонки... Триндець, коротше кажучи. Моїм терапевтам вистачить на роки роботи.

Як люди купують машини і будинки, взагалі не розумію.

Ще раз дякую всім, хто доклався до здійснення моєї мрії! Це дуже надихає і підтримує, наче отримала дозвіл і схвалення від Всесвіту.
Друзі, ви класні.
Обіймаю!

Тетяна КУЗИК