Час запальничок

Слухав повідомлення «бєлорусочькі» звідти, яке вона прислала друзям в Київ.

Слухаю, а сам відчуваю себе якимось цинічним і черствим.
Бо вони ще такі свєтлиє чєловєчькі, що нам, після шести років війни аж невдобно.

Просто вони ще не вірять, що у них вибір не великий: або заплатити великою кров‘ю за свободу, або - назад у тюрму. І вона буде гіршою, ніж була до цього.

А ми цинічні, бо ми знаємо і вже постійно готові.
І я зовсім не захоплююсь ними і не зневажаю. Я їм співчуваю, бо розумію - скільки їм доведеться ще горя пережити.

Принаймні, тим з них, які горді й чесні.
Лише Бог знає - як воно з ними буде.

В душі я підтримую їх бій за свободу.
Ну і не сміюсь, бо у нас теж світили запальничками й телефонами. Значить зараз час запальничок і телефонів.

Олександр СОСНИЦЬЕИЙ