Вишиті рушники, з традиційною як для Чернігово-Сіверщини вишивкою, гобелени, старовинні меблі – скриня, колиска, предмети традиційного одягу, посуд та багато інших цінностей з фондів Чернігівського історичного музею ім.. В. В. Тарновського, зокрема крижму зі свастикою, рушники з написами чернігівською говіркою можна побачити на виставці «Узором скрашене життя», що діє у військово-історичному музеї м. Чернігова (вул. Шевченка, 55-А). Предмети в основному походять з с. Масани Чернігівського району.
На чому різати пуповину?
Експонати розставлені по залу, розповідають про життя людини, від її народження аж до смерті, і про значення узорів у людському існуванні.
- Пошаною людей була оточена майбутня мати. Коли вона в муках народжувала дитя, - розповідає Оксана Глухенька, - її помічниками були рушник та баба-повитуха (пупорізка). Породілля з силою тягла на себе перекинутий через сволок помічний рушник, який допомагав їй подолати біль. Чисто вдягнена бабуся, одяг якої ми можемо побачити приходила на запрошення чоловіка породіллі. Несла з собою в обрядовій хустині хліб, рушник і свічку - символи | багатства, чистоти та світлої дороги для немовляти. Крик дитини сповіщав про її готовність йти по дорозі життя. Відрізуючи пуповину на сокирі, гребені чи книжці, бабуся провіщала майбутні заняття новонародженого. Обтерши дитя рушником, загортала його в сорочку: материну - дівчину чи батькову - хлопчика. За свою працю брала небагато:
Наша бабусенька, наша голубонька
Та й не пишна була,
Узяла пиріжок ще й наміточку
Сама й пішки пішла.
Кульмінацією цього свята було хрещення дитини у церкві, яке проводив священик, малюка хрестили у спеціальній купелі - хрестильниці:
Ой, спасибі, попоньку,
Недорого узяв - копоньку,
Два таляри битиє
Та дві хусточки шитиє.
Тож на виставці можна побачити ймовірний одяг кума та куми які тримають крижму – рушник для обгортання малюка при хрещенні з вишитою на ній свастикою – знаком сонця та життя.
Весело і радісно справляли, - продовжує свою розповідь п. Оксана - хрестини вдома. У центрі їх була баба-кашоварка та куми. Кашу баба варила у новому горщику, який приносила у хустці або рушнику. Розподілом каші завершувався святковий обід. Кум мав розбити загорнутий горщик об стіл. Молоді чоловіки, щоб зганьбити кума, намагалися розбити горщик качалкою. Шматок каші на тарілці та чарку горілки підносили кожному гостю. Забираючи хусточкою кашу та випиваючи горілку, говорили побажання новонародженому та його батькам і дарували гроші або подарунки.
Елвіс Преслі, Олег Скрипка, Олександр Ясенчук – що у нас спільного?
Далі допитливий відвідувач зможу спробувати розгадати значення орнаментів на рушниках, а дехто навіть може спробувати їх відтворити!
- Що спільного між Вами, Олегом Скрипкою та Елвісом Преслі? – ошорошила мене запитанням майстриня Наталія Черняк. Довго думав, відповідь виявилася на поверхні: виявляється ми всі втрьох шануємо українські вишиванки!
Щосереди, об 11.00 у приміщенні музею збираються жінки, які під керівництвом п. Наталі вишивають старовинні орнаменти, зокрема й відроджують чернігівську вишивку.
- Нам же ніхто не допомагає, аби тільки не заважали. – розповідає п. Наталя, - Оце поназбирала своїх жіночок та й працюємо, вишиваємо ми ж тільки у традиційній для Чернігівщини техніці. Запрошуємо до себе всіх бажаючих.
Костюченко Ольга, чи не єдина молода дівчина, у серед гурту бабусь, член національної спілки майстрів художньої творчості. Нещодавно вона вишила жіночу сорочку.
- Вишила я її у «чернігівському» стилі, – розповідає Ольга, – яка майже зараз зникає. На жаль володіють цією технікою старенькі бабусі, що вже фізично не можуть нормально працювати, а молоді на жаль немає.
- За який час Ви вишила сорочку?
- Це вибачте, дурне питання. Не можна питати у художника за який час він створив шедевр, можна створити «на одному диханні», а можна й творити роками. Зазвичай я «веду» три-чотири роботи одночасно.
- Які характеристики саме чернігівської вишивки?
- Перш за все це кольорові, композиційні традиції і види техніків вишивки. Наприклад ми всі знаємо техніку вишивки «хрестик», але ж окрім нього існує ще багато способів.
Тож і намагаються оволодіти цими способами жіночки під час своїх зібрань. Наприклад Нестерко Надія, за три дні занять вже освоїла декілька нових видів вишивки, і за допомогою технік «рахункова гладь», «мережка» створила серветки, рушнички.
Хоч трудна була работа, зато ткать була охота
Але повернемося до рушників, що представлені на вишивці, та спробуємо розшифрувати їх значення.
- Ось наприклад вишите світове дерево, це найдавніший символ, - пояснює мені п. Наталія, - корені його з’єднуються з нижнім світом, стовбур з нашим, а крона з верхнім. Хрест означає і чотири сторони світу, і вогонь, і віру. Бувають різні значення, іноді зовсім протилежні, ворон – приносить погану звістку але він іноді і символ влади, лебідь – символ вірності, голуб – кохання, сова – мудрості, але вона водночас і накликає лихо. Ромбічні форми – символ плодючості, землі, ромбики із зернятками посередині – засіяна земля, хвилясті лінії, що йдуть зверху вниз –вертикально, це вода, що падає з неба. А хвилясті лінії, що йдуть по рушнику горизонтально – це означає річку, струмок, озеро, і т. д., горизонтальні прямі лінії – земля.
Дівчата як тільки вивчалися вправному вишиванню, починали готуватися до весілля – збирала посаг, пряла, ткала, починали вишивати весільні рушники, це все складалося у скриню. Наприклад на рушнику, що клався молодим під ноги, не можна було вишивати живих істот, а лише квітки чи орнаменти, що означали символи родючості, багатства.
На виставці представлено одяг молодих, безліч рушників, кожен з яких мав свою окреме значення, деякі з них належали козацькій старшині. Унікальні вишиті написи, що свідчать про неповторність чернігівської говірки, зможе побачити допитливий шанувальник старовини:
«Хоч трудна була работа, зато ткать була охота» - вишито на одному з них.
- Ось бачите колиска, а у ній лялька з тканин. Вона використовувалася як оберег, - продовжує свою розповідь майстриня. - Як тільки дитина захворіла, ляльку відразу ж забирали з колиски і закопували у землю. Щоб хвороба з нею разом у землю пішла, а потім ставили іншу. Подивіться на ці темні рушники, їх готували до похоронів.
Раніш домоткане полотно, було як то кажуть «екологічно чистим», воно отримувало свою енергію від землі, сонця, води та вітру, і тому взимку зігрівало, а влітку холодило.
Тож щосереди об 11.00, у приміщенні військово-історичного музею м. Чернігова вул. Шевченка, 55-А відбуваються збори шанувальниць традиційної вишивки. Запрошуються всі бажаючі.
Довідка «Сіверщини»: Для Чернігівщини характерні білі вишивки. Геометричний або рослинний орнамент вишивається білими нітками або из вкрапленням червоного та чорного. Набирування дуже дрібними суміжними стібками, що нагадує бісерні вишивки, характерне для чернігівских сорочок.
Олександр ЯСЕНЧУК