За оцінками Світового банку за останні два роки ціни на продукти харчування стрімко зростали у всьому світі. Це відбувалося досить нерівномірно. Наприклад, у державах, які нещодавно отримали статус членів Європейського Союзу, ціни зросли з 5,6% у 2006 році до 13,8 відсотка у 2007 році. В державах СНД із середнім доходом за цей же час ціни зросли з 6,5 до 20,3 відсотків. В Україні ціни на продукти харчування тільки за останні 12 місяців підвищилися ще більше - на 49,2 відсотка. Внаслідок чого загальні темпи інфляції зросли більш як на 30% за рік, тобто досягли найвищого рівня за останні 10 років. Чому так відбувається? Адже в Україні, яка має унікальні можливості щодо виробництва сільгосппродукції, найбільше подорожчало те, що вона сама виробляє ? Що ж відбувається ?
Світове співтовариство визначило три основні причини, що зумовлюють зростання цін на продукти харчування у світі. По-перше, підвищення попиту на продукти харчування в глобальних масштабах у результаті поліпшення загального добробуту. По-друге, підвищення цін на енергоносії. По-третє, використання значної частини сільськогосподарської продукції на виробництво біопалива. Як не дивно, але ці три причини, що відповідають за стрімке підвищення вартості продуктів харчування, в Україні не є головними.
Наприклад, підвищення аж удвічі вартості олії більш зумовлено діями монополістів-виробників, що на ¾ працюють на зовнішній ринок, які в умовах збільшення дохідності експорту вирішили заробити надприбутки ще й на внутрішньому ринку. Водночас, вітчизняні виробники фуражного зерна скористалися нестатками фуражу на світових ринках, також значно підвищили ціни. Внаслідок чого вартість виробництва курячого м’яса cтрімко зросла. Все це мало б значно менші масштаби, якщо б в Україні належним чином працювало антимонопольне законодавство, укладалися довгострокові угоди на постачання фуражу, а уряд своєчасно ефективно реагував би на зовнішні загрози, а не займався популізмом і виборами. Навпаки, Україна мала б у перспективі виграти від зростання цін на продукти харчування у світі. Адже, ціни на пшеницю на міжнародних ринках за останні три роки зросли більш як на 180% і на 120% — лише за минулий рік. Ціна на рис, який є основним продуктом харчування для мільярдів людей в інших частинах земної кулі, лише за два місяці підвищилася аж на 75 відсотків.
Нагадаю, що Україна давно має доступ до значною мірою субсидованих дешевих енергоносіїв. Так з 1994 року США за свої кошти купує(!) у Росії ядерне паливо(«твели») для українських атомних станцій в рахунок компенсації за передачу росіянам нашої ядерної зброї. До речі, на цих АЕС виробляється до 45% електроенергії. Навіть після того, як ціна за імпорт природного газу для України, зросла за два роки більш як утричі, вона залишається на рівні, що становить лише половину ціни на газ на міжнародних ринках. Будь-кому зрозуміло, що головна проблема в Україні це - використання цих переваг не для вирішення проблем мільйонів українців, а для збагачення корумпованої олігархічної правлячої еліти.
На разі, у Світовому банку вважають, що Україна повинна виробити свої підходи до розв’язання проблеми істотного зростання цін у глобальному масштабі відповідно до власної специфіки. По-перше, спрямувати макроекономічне управління — фіскальну і грошово-кредитну політику — на боротьбу з інфляцією. По-друге, як один із значних світових виробників пшениці і фуражного зерна, Україна має нагоду отримати вигоду від нещодавнього зростання цін і водночас посприяти збільшенню глобальних поставок зерна. У цьому сенсі обмеження експорту для зниження цін на внутрішньому ринку зовні хоч і видається привабливим, однак може ще більше підірвати сільське господарство в Україні, а не реалізувати свій потенціал через обмеження доступу до більш вигідних світових ринків.
По-третє, у часи економічної непевності в усьому світі як ніколи важливо прискорити реформи, необхідні для реалізації економічного потенціалу України, в т.ч. і в сільському господарстві.
Так вважають експерти Світового банку. Але не менш важливо зупинити епідемію виборчого популізму, яка вже захопила столицю і невпинно насувається на всю Україну. Уряду, Народним депутатам, Президенту України і опозиції треба негайно взятися за створення ефективної державної(!!!) системи надання цільової соціальної допомоги та соціальних виплат найбільш уразливим групам населення.
Сергій Соломаха