Стаття «Богдан Хмельницький — вождь чи ворог українського народу» проiлюстрована свiтлиною пам’ятника цьому гетьмановi, що стоїть у скверi за драмтеатром. Обсяг та й спрямування згаданої статтi, надрукованої «Сiверщиною» 3 серпня 2007 року, не дозволили оприлюднити маловiдому iсторiю створення цього пам’ятника. А вона досить цiкава. Уже хоча б своєю незвичнiстю. Отже:
Пам’ятник, на якому Б.Хмельницький зображений на повний зрiст на цилiндричному облицьованому постаментi, звичайно, менш ефектний, нiж київський монумент, але давно полюбився чернiгiвцям i став одним з атрибутiв архiтектурного обличчя стародавнього мiста на Деснi. А iсторiя його спорудження, яку тепер мало хто знає, зайвий раз характеризує часи тоталiтаризму, на якi припало широко тодi розрекламоване 300-рiччя возз’єднання України з Росiєю. Саме з його нагоди i було прийнято рiшення про встановлення пам’ятника.
Головним архiтектором Чернiгова тодi працював Петро Букловський. Вiн i повiдомив колегам про те, що в Чернiговi буде пам’ятник Б.Хмельницькому, заодно проiнформувавши, що скульптура вже є. Вона була виготовлена iз сiрого штучного гранiту за проектом Iвана Кавалерiдзе та Галини Петрашевич. Треба було розробити загальну концепцiю i композицiю пам’ятника. Iз запропонованих варiантiв обрали опрацьований наймолодшим учасником своєрiдного дружнього конкурсу, де не було нi офiцiйного журi, нi призiв, нi навiть авторського гонорару, Андрiєм Карнабедом.
За задумом Андрiя Карнабеда, навколо пам’ятника мали бути розмiщенi скульптурнi зображення соратникiв гетьмана — Мартина Небаби та Степана Подобайла, а також узагальненi образи кобзаря та козака. Але для здiйснення проекту не вистачило коштiв. Тому вирiшили скульптурну композицiю замiнити декоративними вазами з українським нацiональним орнаментом. Та зовсiм несподiвано трапився випадок, який i в прямому, i в переносному смислi круто повернув долю монумента.
До театрального скверу, де велося спорудження пам’ятника, навiдався перший секретар Чернiгiвського мiськкому партiї Федiр Коротков.
Йому не сподобалося, що гетьман звернений обличчям до площi, оскiльки з iншого боку скверу планувалося будiвництво примiщення для мiськкому. Виходило, що партiйний штаб буде позаду. А так не повинно бути. Нiякi пояснення про архiтектурний ансамбль, нi iншi тонкощi, якими керувалися проектувальники, до уваги не бралися. Справа ж була 1955 року.
I пам’ятник розвернули. Незважаючи на те, що на постаментi вже зробили рельєфнi написи — назви мiсць головних подiй визвольної вiйни українського народу пiд проводом Богдана Хмельницького. Розташованi у хронологiчному порядку, вони мали завершуватися на фасадi цоколю. Тепер же все виявилося навпаки. Фундаменти пiд вази засипали землею i зробили навколо пам’ятника квiткову клумбу. Це вже була iнiцiатива архiтектора та будiвельникiв. До речi, мiськкому партiї бiля скверу, якому згодом дали iм’я Богдана Хмельницького, так i не побудували. Та й про пам’ятник нiхто пiсля ювiлею не згадував. Так вiн i стоїть понад пiвстолiття недовершений.
У серединi 90-их рокiв минулого столiття, коли готувалися до дня 400-рiччя вiд дня народження Богдана Хмельницького, виникла iдея довершити пам’ятник. Тим бiльше, що був ще живий Андрiй Карнабед, якого саме обрали членом-кореспондентом Академiї архiтектури України. У нього навiть збереглися робочi креслення. Але час був не дуже сприятливий у планi економiчному, тож iдея померла, як кажуть, у пелюшках. Тодi можна було й «розвернути» фiгуру гетьмана, виготовивши її з бiльш довговiчного матерiалу.
До сказаного вище варто додати хiба що таке. У пам’ятника Богдану Хмельницькому, що височить на Софiйському майданi нашої столицi, — подiбна доля. Наступного року, до речi, київському монументу на честь гетьмана виповнюється 120 рокiв. Тож незабаром буде нагода нагадати iсторiю його створення. Тим бiльше, що вона має певне вiдношення до Чернiгова.