| Шкурко | Дата: Понеділок, 24-Жов-22, 18:06 | Повідомлення # 1 |
Група: Редактор
Повідомлень: 186
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
| Про першопричини війни та їх зв’язок з демографічним станом українського суспільства розмірковують просвітяни – підприємець Микола Шкурко і лікарка, що має досвід сімейного консультування, Тетяна Лук’янчук.
М. Ш. На зорі незалежності в 1991р. нас було 52 мільйони, а зараз – десь 38 мільйонів. Ми звільняємо свою територію самі від себе, не народжуючись, а нині ще й під тиском окупації. Війна тільки загострила проблему нашої демографії: чоловіки гинуть на фронті, а жінки з дітьми повтікали за кордон – по всій Європі зафіксовано понад 5 мільйонів українських біженців. Експерти кажуть, що після війни вцілілі чоловіки можуть приєднатися до них.
Т. Л. Так, я з Вами цілком згодна щодо демографічного дисбалансу. Що стосується виїзду жінок за кордон, то тут є декілька важливих факторів. Частина жінок, що втратила свої домівки, шукає прихистку подалі від бойових дій. Інша частина прагне убезпечити життя своїх дітей. А ще одна категорія жінок прагне використати цю жахливу ситуацію як шанс зреалізувати себе у розвиненіших, "стабільних" країнах.
М. Ш. У цьому зв’язку хотів би знати Вашу думку стосовно заклику «Думайте!» члена Політичної партії "Європейська Солідарність" із Запоріжжя В. Прозапаса, опублікованого в статті на сайті «Сіверщини», стосовно сьогоднішніх втрат – територій, людей, економіки...: https://siver.com.ua/news/i_znovu_dumajte/2022-08-13-31438. Адже, причина наших проблем полягає в негативній демографії. Все інше – похідне. Планування дітонародження якось вийшло з-під контролю чоловіків, жінки вирішують це питання односторонньо й приховано. Держава та церква усунулися від вирішення демографічної катастрофи, навіть не звертають на неї увагу суспільства. Водночас на українців чиниться зовнішній тиск під гаслом упровадження гендерної рівності й прав так званих сексуальних меншин. Вихід вбачається в здійсненні просвітницької роботи щодо вирішення демографічної проблеми шляхом пропагування й підтримки багатодітності.
Т. Л. Автор реально описав ситуацію. І я це зрозуміла. Ваш коментар доречний, але поділюсь і своїми роздумами. Церква ( та, що українська, і католицька) не відсторонились. Їх просто ігнорували у цьому питанні. Держава підтримувала одиноких матерів, замість того, щоб розвивати інститут сім'ї, надавати преференції багатодітним родинам, відстежувати умови виховання. Треба допустити церкву до освітнього процесу. Ті, що зараз відвели дітей до шкіл за кордоном, шоковані. Перший день навчального року діти з батьками розпочали у храмах під проводом священників. То, насправді, що з нами не так? І всі ті діти вивчають мову приймаючої сторони без заперечень! Тож мова, віра, родина є базою держави. Армія повинна ці основи захищати. А держава має важелі до регулювання цих основ.
М. Ш. Я порушив цю проблему, акцентуючи увагу саме на дітонародженні, бо й виховання настане як будуть діти. Дітей нема! Чому? Назвуть тисячу й одну причину. Проблемі небажання українок народжувати присвячено статтю на сайті ВВС: https://www.bbc.com/ukrainian/features-59656166. Які б вони не були, вирішує, як правило, жінка, користуючись широким арсеналом засобів, яких сто років тому просто не існувало, тож дітонародження тоді значно більше залежало від чоловіка. Тобто нині й статусність чоловіка-батька понизилася, що ще більше не сприяє їх впевненості в створенні сім’ї. Як сімейний консультант, Ви, мабуть, спостерігали цю ситуацію, а демографія свідчить, що маємо глибоку й затяжну кризу, без вирішення якої в Україні не створити конкурентноспроможне суспільство.
Т. Л. Так, підіймати статус саме повноцінної родини з преференціями для батька ( кредити безпроцентно, доплата за непрацюючу дружину). Так є за кордоном.
М. Ш. У Великій Британії 25-літня жінка захотіла бути матір’ю-одиначкою, а донора знайшла неподалік через інтернет. Штучне запліднення їй обійшлося в 25 фунтів (еквівалент 1100 грн): https://www.breakinglatest.news/world....lorenzo
Чи не такою є тепер вартість «чоловічої сили»? І якою є роль чоловіка, батька в українських реаліях, коли медицина знайшла йому заміну?
Т. Л. Що стосується "чоловічої сили", то медицина винайшла заміну лише одному компоненту дітонародження — заплідненню. Але ніхто не відміняв значення чоловіка-батька в захисті родини, забезпеченні матеріальної та духовної стабільності.
М. Ш. Дітонародження й виховання це незамінна праця, насправді. Сучасна дитина потребує й сучасного виховання, відповідного домашнього супроводу навчання в школі. Це лягає вантажем на маму, бо батько забезпечує зовнішній захист сім’ї.
Гадаю, в світі відбуваються демографічні зсуви в напрямку заможної Європи. Щодо тиску на нас Росії, то вона передає його від Китаю на нас. Наприклад, після анексії Криму туди переселися сотні тисяч росіян з Далекого Сходу Росії, про що йдеться в статті на сайті «Крим. Реалії»: https://ua.krymr.com/a....56.html
Гадаю, те ж саме відбуватиметься і в окупованих південних областях.
Україна має надлишок життєвого простору і можливості вироблення продовольства для населення в 10 разів більшого, тому буде піддаватися демографічно-продовольчому тискові ззовні. У цьому вбачаю першопричину війни.
Ви відвідуєте церкву, що напевне спонукає до філософських роздумів, тому вдячний за відверті відповіді на цю тему. З них виглядає, що Європа буде намагатися закріпити в себе наших людей, бо демографічну проблематику вони розуміють на рівні державної політики на відміну від нас.
Т. Л. Так! Європа використає свій шанс. Але нам треба підіймати ці питання.
М. Ш. Українська юристка Агія Загребельська не бачить, де з КНР у нас може бути бодай якась можливість для взаємодії (стаття «Чому Пу і Сі ненавидять Україну» на сайті «Сіверщини»). Але ж Китай для України – торговельний партнер №1, а зерно з Одеси знову пішло до Китаю в першу чергу, а не туди, де голодують. Демографічний тиск з боку КНР зумовлює і натиск продовольчий.
Колись Гітлер, з яким порівнюють Путіна, обґрунтував "дранґ нах остен" — «натиск на схід» (фактично на Україну) потребою життєвого простору. Дак у Райху 1941-го року було «всього-на-всього» 70 мільйонів осіб, а не 1,5 мільярда як сьогодні в Піднебесній. І жити десь їм треба. Мабуть, і там, де колись жили їхні пращури, на Далекому Сході, й ради цьому в московщині не дадуть, не інакше як рухатися ордою далі – на «новоросію» і «юго-западний край». А тепер порівняйте з нашою демографією — й коло замкнулося.
Т. Л. Треба розуміти, що Китай – це густонаселена країна, але з чітко напрацьованою протягом століть системою самоконтролю, самозахисту та збереження своєї ідентичності. То ж московити вирішили "обдарувати" нас "руськім міром", роками готуючи для цього підґрунтя.
М. Ш. Ви праві, нещодавно Китай оголосив про безліч пільг, спрямованих на заохочення сімей мати трьох дітей. Найбільш густонаселена країна світу бореться з демографічною кризою, що насувається, оскільки вона стикається зі швидко старіючою робочою силою, уповільненням економіки та найслабшим зростанням населення за останні десятиліття. Рівень народжуваності в Китаї знизився минулого року до 7,52 народжень на 1000 осіб, що відповідає такому ж показнику в Україні. Серед їхніх заходів: збільшення витрат на репродуктивне здоров'я, покращення послуг з догляду за дітьми, надання субсидій, податкових знижок та кращого медичного страхування, а також освіти, житла та підтримки зайнятості для молодих сімей, і навпаки — відмова від податкових та житлових кредитів, освітніх пільг і навіть грошових стимулів для жінок, щоб заохотити їх мати більше дітей. А що в нас? Навіть перепис населення не проводиться. Якось Президент В. Зеленський обмовився про програму «Здорова нація», але це, мабуть, вже після війни. Який вихід бачиться Вам?
Т. Л. Як на мою думку, потрібно активізувати просвітницько-патріотичне виховання, особливо дітей та молоді. Щоб кожен з них чітко усвідомлював, хто він є (" я – українець!"), а також розумів, що міцна держава, міцна економіка й міцна багатодітна родина — це взаємопов'язані категорії.
М. Ш. Так, прийшов час й українській владі вжити заходів до стимулювання народжуваності. Пам’ятаєте про ще одну ініціативу Президента В. Зеленського – економічний паспорт українця? Відповідний законопроєкт не пізно ще доповнити таким: виплачувати кожній дитині від народження й до досягнення повноліття частку від ренти основного національного багатства України – землі та її природних ресурсів. Також можна запровадити податок на бездітність для жінок дітородного віку. Чи потрібне якесь стимулювання чоловіків брати на себе сімейні обов’язки — питання, яке на мій погляд, втратило актуальність.
Т. Л. Я з Вами цілком згодна.
М. Ш. На часі думати також про репатріацію після деокупації. Е. Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України, висловлює думку протилежну – про «світове українство» як результат демографічних і воєнних трансформацій нашого суспільства. Якщо так сталося, то репатріація цього «світового українства» до «землі обітованої» – України могла б стати ще одним інструментом у покращенні нашої демографії.
Т. Л. Дійсно, репатріація могла б посприяти поліпшенню демографічної ситуації в нашій країні. Для цього має бути розроблений дієвий заохочувальний механізм.
М. Ш. На цій позитивній хвилі-заклику до влади й суспільства можна й поставити знак оклику в нашій розмові!
|
| |
| |
