Що нам робити з Росією?
29-Груд-13 9037 0
Росія – зона стратегічних українських інтересів!
Після цієї фрази, часто мною повторюваної, як правило, співбесідник прокидається з мисленнєвої сплячки і роззирається: чи не почулося? Таки ні.
Адже ми не можемо відмовитися ні від Тюмені та Далекого Сходу, освоєних нашими українськими руками і потом, ні від Санкт-Петербурга, вимощеного на козацьких кістках, ні від Кубані, заселеної українцями, ні від холодної російської Півночі, усіяної кістками наших політкаторжан, ні, зрештою, від російської літератури, яка за словами Достоєвського, вийшла з «Шинелі» Гоголя – таки нашого великого українця.
Та й хіба це по-господарськи, якщо вже українців вважають такими собі хитрими куркулями - кугутами, перед наступом жовтої китайської раси розкидатися освоєними нами, українцями, територіями? Зрештою, не забуваймо, що Китай визнає один-єдиний договір з Росією – Нерчинський, що укладений був за участі нашого гетьмана – першого політв’язня Демка Многогрішного, родом з Коропа на Чернігівщині.
Звісно, сьогодні в українській думці б’ються – не здаються дві позиції щодо Росії: або злитися в братському екстазі аж до миття чобіт (звісно, російських) в Індійському океані, або роз’ятрювати історичні кривди та образи, перетворюючи свою націю в мазохістичну структуру, позбавлену перспективи успішного руху вперед.
Обидва погляди для України шкідливі. Ні, ніхто не заперечує кривд – але лишімо це історикам! Як і дослідження – скільки нашої, слов’янської крові в угро-фінському тілі великої Росії. Це надзвичайно цікаво, але для руху вперед – гальмівне.
Натомість ми маємо заявити свої права на Росію – на її культуру, творену нашими людьми, на її інженерно-технічні досягнення (Корольов, Глушков, Кибальчич, Муравленко – ціле місто є імені цього українця – нафтовика у Сибіру), на її, зрештою, територію. Адже всього якихось 80 років тому Стародубщина була ще в складі України. А Злинка навіть у часи розпаду СРСР просилася до складу України! Таганрог був відібраний у нас. А на Курщині до сьогодні є села Іванівка, Степанівка, Мазепівка – так-так, засновані гетьманом Іваном Степановичем Мазепою. І віддати їх китайцям, що наступають уже по Урал? Чи ту ж таки Чернігівку на Далекому Сході, чи Полтавку з Київкою?! Не розкидаймося своїм добром!
Росія розпадається.
Уже. Доказів – маса. Скажімо, ось щойно Інститут етнології Російської Академії наук визнав казаков окремим народом – раніше на Дону відмовлялися відділи ЗАГСу реєструвати немовлят з такою національністю. Тепер мусять. Донці так і кажуть про територію за Ростовом: «Там, в России»…
Кореспондентка «Литературной газеты» була вражена, почувши подібне від калінінградців. Як знаєте, то таки східна Пруссія, що дісталася СРСР внаслідок перемоги над німцями у другій світовій війні. Німців практично виселили, але довгі роки на вокзалі у Берліні в розкладі руху маршрут «Берлін – Кьонігсберг» (історична назва Калінінграду) стояло: «Тимчасово відмінено». Тепер у Німеччині діє цілий рух за повернення нащадків прусаків додому і вони вже повертаються, приводячи в Божий лад землю.
Пам’ятаю як навіть у радянські часи, коли ми з дружиною переїжджали неіснуючий юридично кордон між радянською Литвою і радянською Калінінградською областю , вражало сміття, яке починалося зразу на російській території. Тепер німці наводять порядок.
«Російська Федерація переживає критично складний період своєї історії. Донині, через 18 років після розпаду СРСР, російським елітам і суспільству не вдалося трансформувати свою ідентичність і забезпечити перехід федерації на шлях стабільного поступального розвитку.
…Сприйняття Росії як обложеної фортеці, яке має ще ранньомодерні історичні корені.
Фактична вичерпаність арсеналу засобів у відносинах з Північним Кавказом та поступова втрата привабливості Росії в очах як населення, так і еліт цих республік, робить імовірним у середньостроковій (10 – 15 років) перспективі вихід Росії з Кавказу.
Триваюче скорочення російського населення в Сибіру і на Далекому Сході, що супроводжується потужною китайською міграцією, у тій же середньостроковій (10 – 15 років) перспективі створює певні умови для відпадання від РФ принаймні частини зауральських територій»
Володимир Горбулін, академік НАНУ, директор Інституту проблем національної безпеки при РНБО, Олександр Литвиненко, доктор політичних наук, радник директора Інституту. «Великий сусід визначився. Що Україні робити далі?». «Дзеркало тижня» № 35 за 19 вересня 2009 р., стор. 5
Автори переконані, що впливати Росія на Україну може лише до 2015 року, коли до влади в Україні прийде нове покоління українських еліт.
«Запас міцності російської економіки й політичної системи, яка зараз її регулює, не безмежний. Економіка, що базується на сировині й уражена корупцією, не зможе ні окультурити величезні простори Росії, ні зробити їх придатними для життя.
Зараз ми вже бачимо перші плоди внутрішньої «декультурації» Росії. Значні частини території країни, можливо, опиняться не у сфері впливу Москви, а під владою когось іншого, чи це самоврядні регіональні угрупування, чи це сусідні центри влади на кшталт Китаю або угруповання міжнародних терористів і екстремістів.
Перехід від впливу до панування – лише один історичний крок. Як уже було з імперіями минулого, що розпалися, не виключаючи й Радянського Союзу, рано чи пізно цей крок буде зроблено, якщо Росія так і залишиться країною, яка не об’єднується працездатними демократичними інститутами, якщо вона залишиться країною, що метушиться між адміністративною розрухою й авторитаризмом».
Міхаїл Ходорковський. Вперше опубліковано в «Нью- Йорк таймс» 30.01.2010. «Час і місце для Росії». «День» № 17 за 3 лютого 2010 р., стор. 3.
Чому автор боїться «самоврядних регіональних угруповань», якщо мова йде про федерацію? Швидше всього, і він не сприймає всерйоз федеративного устрою своєї держави.
«Росія ж поділена між несумісними реальностями, яких більше ніщо не об’єднує. Звідси постійні сценарії фантоматичних ідентичностей: Третій Рим, П’ята імперія, Євразія, Інгерманландія, земля Велеса з Перуном…»
Наступ мусульман і Китаю – «тому Піонтковський називає нинішню владу РФ «комісією з ліквідації Росії».
Оксана Пахльовська: «Нас очікує євро «інтеграція» українських чингісханів в альпійські курорти та швейцарські банки». «День» № 13 за 3 квітня 2010 р., стор. 12
Відомий російський вчений – геополітик В. Цимбурський вважав, що фактично відбувається згортання Росії до простору Московського царства.
В Європі Росія повернулася до кордонів середини 17 століття, на Кавказі і в Середній Азії – до початку 19 століття.
Посол США в РФ Томас Пікерінг: «Коротко кажучи, Росія, ще донедавна коваль великої територіальної імперії і лідер ідеологічного блоку сателітних держав, що простягалася до самого серця Європи, а в іншому місці – до Південно-Китайського моря, перетворилася на проблемну національну державу, позбавлену легкого географічного доступу до зовнішнього світу і потенційно вразливою на виснажливі конфлікти з сусідами на західних, південних і східних флангах. Лише незаселені і недоступні північні простори, майже завжди замерзлі, видаються геополітично безпечними».
Хроніка.
«Центр постепенно теряет рычаги контроля» («Независимая газета», 24.11.2009).
27.08.10 – в морі Лаптєвих затонув буксир «Алексей Кулаковский», що йшов на допомогу іншому російському кораблю. 11 моряків затонули.
28.08 – у Москві міліціонери на замовлення бізнесмена викрали комерсанта.
29.08 – у Чечні напад на родове село Кадирових – Центорой. Убито 5 і поранено 17 міліціонерів (скільки ж їх всього у селі? – В.Ч.).
У Міассі біля 100 нападників на рок-фестиваль. Міліція бездіяльна.
У Казані – вибух на підстанції «Ленинская»: 80 тисяч жителів без світла. Аварія третя за півмісяця – після двох у Санкт-Петербурзі.
31.08. – у Москві розігнано мітинг, що закликав поважати Конституцію. Затримано 103-х.
Захоплено будинок Слідчого комітету по Московській області. Обшукано 25 сейфів.
1.09. – у Санкт-Петербурзі впали перекриття 8-поверхового будинку Головного слідчого управління при ГУВС.
2-3.09. – пожежі в Поволжі, біля 1000 будинків згоріли, 8 людей загинули, 28 постраждали.
4.03 – в Махачкалі напад на міністра національної політики Дагестану – міністра поранено, водій загинув.
5.09. – у Буйнакську – теракт: смертник прорвався у 136-у мотострілкову бригаду. Четверо солдат загинули, біля 30 поранено.
За даними Алєксандра Казінцева. «Поезд убирается в тупик». Журнал «Наш современник», №11 за 2010 р., стор. стор. 99 – 100.
Невипадково ФСБ запропонувала ввести відповідальність за «неверие в способность государства защитить своих граждан». («Время новостей», 27.04.2010 р.).
Влада з Кремля формує опричнину з кавказців – концепція соціально- економічного розвитку Північно - Кавказького федерального округу, підписана Путіним у жовтні 2010 року, передбачає різке збільшення міграції з Кавказу.
Попереду – Татарстан.
Республіка Татарстан уже сьогодні має всі юридичні підстави для виходу зі складу Російської Федерації. Так написана її конституція. А всі спроби кремлівської влади змінити її закінчилися нічим. Але виходити татари не поспішають, щоб не лишитися голими і босими.
Радник президента Шаймієва, директор Інституту історії Академії наук Республіки Татарстан Рафаель Хакімов не соромиться сказати: « Росія – це наша земля, територія Золотої Орди, наша власна територія, від якої татарам нікуди і нема для чого відділятися»
Яна Амеліна. Націоналізм чи радикальний іслам. Журнал «Москва», № 10 за 2012 рік, стор. 158.
А голова міллі-меджлісу (це типу народної малої Верховної Ради) татарського народу Ф. Байрамова говорить різкіше: « Російська держава побудована на трагедії татарського народу, на татарській крові і тримається за рахунок енергоресурсів, що добуваються з надр татарських земель». Там же, стор. 157.
Не забуваймо, що є сибірські татари і землі всіх кучумів татари вважають своїми.
Поки що ж татари вимагають введення у всій Російській Федерації другої державної мови. Звісно, татарської.
Китайці йдуть!
Навіть на Камчатці наш мандрівник Олександр Волощук бачив щирі китайські обличчя. Що вже казати про Забайкалля!
У Росії приховують, що великий і могутній (насправді, як всі диктатори – маленький і слабенький) Путін передав Китаю 600 островів на Амурі, в тому числі і відомий усім радянським старшим людям острів Доманський. На великому острові навпроти Хабаровська (хай вас не дивують такі поняття, адже Амур – надзвичайно широченна ріка) китайці уже збудували мільйонне місто. Це там, де у хабаровчан були дачі! А щоб не віддати весь острів російська церква поставила каплицю і кордон довелося проводити під її стіною. Каплиця названа на честь воїна Віктора, але схоже все це на поразку.
Що й не дивно, якщо навіть Мао Цзедун не визнавав існуючі кордони між СРСР та Китаєм.
Забайкалля заполонене дешевою китайською рисовою горілкою в целофанових пакетах. Крута економія! Народ неухильно споюється, земля звільняється, приходять працьовиті китайці, які не змішуються з іншими народами. Навіть у Портланді (штат Орегон, США) я бачив китайські міста в містах, що звуться чайна- таун – і вони мають практично кордони з іншими частинами міста. Вивіски двома мовами: англійською і китайською, англосаксонська архітектура зразу набуває пагодо подібних вигинів і в повітрі розливається якась жовта присутність іншої раси. Китайці скрізь тримаються китайцями! Вони не стають американцями і, тим паче, не мають радості ставати росіянами.
Що ж до російських територій, то «чи не подумають китайці, що величезні простори Сибіру і Далекого Сходу РФ із безлюдними селами та напівпорожніми містами насправді росіянам не потрібні?», як питає риторично британський русофіл Олівер Баллог у журналі «Український тиждень». ( «Український тиждень» № 17-18, 26 квітня – 16 травня 2013 року). І робить висновок: «Росія ще може якось себе врятувати, але приречена втратити російськість».
Що робити українцям?
Не відмовлятися від свого. Чим ми гірші татар, якщо російська земля освоєна нами, українцями?! Тож і домагаймося свого.
Для початку даймо нашій діаспорі зриме підтвердження, що Україна її не забула – хоча б підтримати російських українців костюмами для хорів, книгами, дисками, тижнями культури і далі діло піде.
Укораїнці відповідальні за тих, кого приручили. Київська Русь – це наша, українська імперія, яка і цивілізувала (на жаль, не зовсім) території мордви, мері, веді тощо, на яких і розляглося московське царствою Російська, як і Радянська імперії – значною мірою, є плодом українців. Чому ж нам відмовлятися від свого у час глобального наступу інших сил?
Василь ЧЕПУРНИЙ
Після цієї фрази, часто мною повторюваної, як правило, співбесідник прокидається з мисленнєвої сплячки і роззирається: чи не почулося? Таки ні.
Адже ми не можемо відмовитися ні від Тюмені та Далекого Сходу, освоєних нашими українськими руками і потом, ні від Санкт-Петербурга, вимощеного на козацьких кістках, ні від Кубані, заселеної українцями, ні від холодної російської Півночі, усіяної кістками наших політкаторжан, ні, зрештою, від російської літератури, яка за словами Достоєвського, вийшла з «Шинелі» Гоголя – таки нашого великого українця.
Та й хіба це по-господарськи, якщо вже українців вважають такими собі хитрими куркулями - кугутами, перед наступом жовтої китайської раси розкидатися освоєними нами, українцями, територіями? Зрештою, не забуваймо, що Китай визнає один-єдиний договір з Росією – Нерчинський, що укладений був за участі нашого гетьмана – першого політв’язня Демка Многогрішного, родом з Коропа на Чернігівщині.
Звісно, сьогодні в українській думці б’ються – не здаються дві позиції щодо Росії: або злитися в братському екстазі аж до миття чобіт (звісно, російських) в Індійському океані, або роз’ятрювати історичні кривди та образи, перетворюючи свою націю в мазохістичну структуру, позбавлену перспективи успішного руху вперед.
Обидва погляди для України шкідливі. Ні, ніхто не заперечує кривд – але лишімо це історикам! Як і дослідження – скільки нашої, слов’янської крові в угро-фінському тілі великої Росії. Це надзвичайно цікаво, але для руху вперед – гальмівне.
Натомість ми маємо заявити свої права на Росію – на її культуру, творену нашими людьми, на її інженерно-технічні досягнення (Корольов, Глушков, Кибальчич, Муравленко – ціле місто є імені цього українця – нафтовика у Сибіру), на її, зрештою, територію. Адже всього якихось 80 років тому Стародубщина була ще в складі України. А Злинка навіть у часи розпаду СРСР просилася до складу України! Таганрог був відібраний у нас. А на Курщині до сьогодні є села Іванівка, Степанівка, Мазепівка – так-так, засновані гетьманом Іваном Степановичем Мазепою. І віддати їх китайцям, що наступають уже по Урал? Чи ту ж таки Чернігівку на Далекому Сході, чи Полтавку з Київкою?! Не розкидаймося своїм добром!
Росія розпадається.
Уже. Доказів – маса. Скажімо, ось щойно Інститут етнології Російської Академії наук визнав казаков окремим народом – раніше на Дону відмовлялися відділи ЗАГСу реєструвати немовлят з такою національністю. Тепер мусять. Донці так і кажуть про територію за Ростовом: «Там, в России»…
Кореспондентка «Литературной газеты» була вражена, почувши подібне від калінінградців. Як знаєте, то таки східна Пруссія, що дісталася СРСР внаслідок перемоги над німцями у другій світовій війні. Німців практично виселили, але довгі роки на вокзалі у Берліні в розкладі руху маршрут «Берлін – Кьонігсберг» (історична назва Калінінграду) стояло: «Тимчасово відмінено». Тепер у Німеччині діє цілий рух за повернення нащадків прусаків додому і вони вже повертаються, приводячи в Божий лад землю.
Пам’ятаю як навіть у радянські часи, коли ми з дружиною переїжджали неіснуючий юридично кордон між радянською Литвою і радянською Калінінградською областю , вражало сміття, яке починалося зразу на російській території. Тепер німці наводять порядок.
«Російська Федерація переживає критично складний період своєї історії. Донині, через 18 років після розпаду СРСР, російським елітам і суспільству не вдалося трансформувати свою ідентичність і забезпечити перехід федерації на шлях стабільного поступального розвитку.
…Сприйняття Росії як обложеної фортеці, яке має ще ранньомодерні історичні корені.
Фактична вичерпаність арсеналу засобів у відносинах з Північним Кавказом та поступова втрата привабливості Росії в очах як населення, так і еліт цих республік, робить імовірним у середньостроковій (10 – 15 років) перспективі вихід Росії з Кавказу.
Триваюче скорочення російського населення в Сибіру і на Далекому Сході, що супроводжується потужною китайською міграцією, у тій же середньостроковій (10 – 15 років) перспективі створює певні умови для відпадання від РФ принаймні частини зауральських територій»
Володимир Горбулін, академік НАНУ, директор Інституту проблем національної безпеки при РНБО, Олександр Литвиненко, доктор політичних наук, радник директора Інституту. «Великий сусід визначився. Що Україні робити далі?». «Дзеркало тижня» № 35 за 19 вересня 2009 р., стор. 5
Автори переконані, що впливати Росія на Україну може лише до 2015 року, коли до влади в Україні прийде нове покоління українських еліт.
«Запас міцності російської економіки й політичної системи, яка зараз її регулює, не безмежний. Економіка, що базується на сировині й уражена корупцією, не зможе ні окультурити величезні простори Росії, ні зробити їх придатними для життя.
Зараз ми вже бачимо перші плоди внутрішньої «декультурації» Росії. Значні частини території країни, можливо, опиняться не у сфері впливу Москви, а під владою когось іншого, чи це самоврядні регіональні угрупування, чи це сусідні центри влади на кшталт Китаю або угруповання міжнародних терористів і екстремістів.
Перехід від впливу до панування – лише один історичний крок. Як уже було з імперіями минулого, що розпалися, не виключаючи й Радянського Союзу, рано чи пізно цей крок буде зроблено, якщо Росія так і залишиться країною, яка не об’єднується працездатними демократичними інститутами, якщо вона залишиться країною, що метушиться між адміністративною розрухою й авторитаризмом».
Міхаїл Ходорковський. Вперше опубліковано в «Нью- Йорк таймс» 30.01.2010. «Час і місце для Росії». «День» № 17 за 3 лютого 2010 р., стор. 3.
Чому автор боїться «самоврядних регіональних угруповань», якщо мова йде про федерацію? Швидше всього, і він не сприймає всерйоз федеративного устрою своєї держави.
«Росія ж поділена між несумісними реальностями, яких більше ніщо не об’єднує. Звідси постійні сценарії фантоматичних ідентичностей: Третій Рим, П’ята імперія, Євразія, Інгерманландія, земля Велеса з Перуном…»
Наступ мусульман і Китаю – «тому Піонтковський називає нинішню владу РФ «комісією з ліквідації Росії».
Оксана Пахльовська: «Нас очікує євро «інтеграція» українських чингісханів в альпійські курорти та швейцарські банки». «День» № 13 за 3 квітня 2010 р., стор. 12
Відомий російський вчений – геополітик В. Цимбурський вважав, що фактично відбувається згортання Росії до простору Московського царства.
В Європі Росія повернулася до кордонів середини 17 століття, на Кавказі і в Середній Азії – до початку 19 століття.
Посол США в РФ Томас Пікерінг: «Коротко кажучи, Росія, ще донедавна коваль великої територіальної імперії і лідер ідеологічного блоку сателітних держав, що простягалася до самого серця Європи, а в іншому місці – до Південно-Китайського моря, перетворилася на проблемну національну державу, позбавлену легкого географічного доступу до зовнішнього світу і потенційно вразливою на виснажливі конфлікти з сусідами на західних, південних і східних флангах. Лише незаселені і недоступні північні простори, майже завжди замерзлі, видаються геополітично безпечними».
Хроніка.
«Центр постепенно теряет рычаги контроля» («Независимая газета», 24.11.2009).
27.08.10 – в морі Лаптєвих затонув буксир «Алексей Кулаковский», що йшов на допомогу іншому російському кораблю. 11 моряків затонули.
28.08 – у Москві міліціонери на замовлення бізнесмена викрали комерсанта.
29.08 – у Чечні напад на родове село Кадирових – Центорой. Убито 5 і поранено 17 міліціонерів (скільки ж їх всього у селі? – В.Ч.).
У Міассі біля 100 нападників на рок-фестиваль. Міліція бездіяльна.
У Казані – вибух на підстанції «Ленинская»: 80 тисяч жителів без світла. Аварія третя за півмісяця – після двох у Санкт-Петербурзі.
31.08. – у Москві розігнано мітинг, що закликав поважати Конституцію. Затримано 103-х.
Захоплено будинок Слідчого комітету по Московській області. Обшукано 25 сейфів.
1.09. – у Санкт-Петербурзі впали перекриття 8-поверхового будинку Головного слідчого управління при ГУВС.
2-3.09. – пожежі в Поволжі, біля 1000 будинків згоріли, 8 людей загинули, 28 постраждали.
4.03 – в Махачкалі напад на міністра національної політики Дагестану – міністра поранено, водій загинув.
5.09. – у Буйнакську – теракт: смертник прорвався у 136-у мотострілкову бригаду. Четверо солдат загинули, біля 30 поранено.
За даними Алєксандра Казінцева. «Поезд убирается в тупик». Журнал «Наш современник», №11 за 2010 р., стор. стор. 99 – 100.
Невипадково ФСБ запропонувала ввести відповідальність за «неверие в способность государства защитить своих граждан». («Время новостей», 27.04.2010 р.).
Влада з Кремля формує опричнину з кавказців – концепція соціально- економічного розвитку Північно - Кавказького федерального округу, підписана Путіним у жовтні 2010 року, передбачає різке збільшення міграції з Кавказу.
Попереду – Татарстан.
Республіка Татарстан уже сьогодні має всі юридичні підстави для виходу зі складу Російської Федерації. Так написана її конституція. А всі спроби кремлівської влади змінити її закінчилися нічим. Але виходити татари не поспішають, щоб не лишитися голими і босими.
Радник президента Шаймієва, директор Інституту історії Академії наук Республіки Татарстан Рафаель Хакімов не соромиться сказати: « Росія – це наша земля, територія Золотої Орди, наша власна територія, від якої татарам нікуди і нема для чого відділятися»
Яна Амеліна. Націоналізм чи радикальний іслам. Журнал «Москва», № 10 за 2012 рік, стор. 158.
А голова міллі-меджлісу (це типу народної малої Верховної Ради) татарського народу Ф. Байрамова говорить різкіше: « Російська держава побудована на трагедії татарського народу, на татарській крові і тримається за рахунок енергоресурсів, що добуваються з надр татарських земель». Там же, стор. 157.
Не забуваймо, що є сибірські татари і землі всіх кучумів татари вважають своїми.
Поки що ж татари вимагають введення у всій Російській Федерації другої державної мови. Звісно, татарської.
Китайці йдуть!
Навіть на Камчатці наш мандрівник Олександр Волощук бачив щирі китайські обличчя. Що вже казати про Забайкалля!
У Росії приховують, що великий і могутній (насправді, як всі диктатори – маленький і слабенький) Путін передав Китаю 600 островів на Амурі, в тому числі і відомий усім радянським старшим людям острів Доманський. На великому острові навпроти Хабаровська (хай вас не дивують такі поняття, адже Амур – надзвичайно широченна ріка) китайці уже збудували мільйонне місто. Це там, де у хабаровчан були дачі! А щоб не віддати весь острів російська церква поставила каплицю і кордон довелося проводити під її стіною. Каплиця названа на честь воїна Віктора, але схоже все це на поразку.
Що й не дивно, якщо навіть Мао Цзедун не визнавав існуючі кордони між СРСР та Китаєм.
Забайкалля заполонене дешевою китайською рисовою горілкою в целофанових пакетах. Крута економія! Народ неухильно споюється, земля звільняється, приходять працьовиті китайці, які не змішуються з іншими народами. Навіть у Портланді (штат Орегон, США) я бачив китайські міста в містах, що звуться чайна- таун – і вони мають практично кордони з іншими частинами міста. Вивіски двома мовами: англійською і китайською, англосаксонська архітектура зразу набуває пагодо подібних вигинів і в повітрі розливається якась жовта присутність іншої раси. Китайці скрізь тримаються китайцями! Вони не стають американцями і, тим паче, не мають радості ставати росіянами.
Що ж до російських територій, то «чи не подумають китайці, що величезні простори Сибіру і Далекого Сходу РФ із безлюдними селами та напівпорожніми містами насправді росіянам не потрібні?», як питає риторично британський русофіл Олівер Баллог у журналі «Український тиждень». ( «Український тиждень» № 17-18, 26 квітня – 16 травня 2013 року). І робить висновок: «Росія ще може якось себе врятувати, але приречена втратити російськість».
Що робити українцям?
Не відмовлятися від свого. Чим ми гірші татар, якщо російська земля освоєна нами, українцями?! Тож і домагаймося свого.
Для початку даймо нашій діаспорі зриме підтвердження, що Україна її не забула – хоча б підтримати російських українців костюмами для хорів, книгами, дисками, тижнями культури і далі діло піде.
Укораїнці відповідальні за тих, кого приручили. Київська Русь – це наша, українська імперія, яка і цивілізувала (на жаль, не зовсім) території мордви, мері, веді тощо, на яких і розляглося московське царствою Російська, як і Радянська імперії – значною мірою, є плодом українців. Чому ж нам відмовлятися від свого у час глобального наступу інших сил?
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |