"Упродовж 1919-1921 рр. на території 3-х губерній — Чернігівської, Мінської та Гомельської, — писав визначний дослідник повстанського руху першої третини ХХ ст. Роман Коваль, — символом боротьби проти совєтської влади був отаман Галака...".

Наприкінці 1919 року загін Галаки виріс у декілька сот чоловік. Першою гучною акцією Галаки стало роззброєння інтендантського загону 1-ї Кінної армії. У цей час села палахкотіли у своїй ненависті до совєцької влади. Уже в квітні 1919 р. на Чернігівщині було зареєстровано 19 селянських повстань, а у липні ця цифра зросла у 2-2,5 рази. В ці місяці повстань і розпочалася хресна дорога отамана Галаки. Його добре озброєний загін нараховував 150-200 гайдамаків. Отаман часто розділяв своє воїнство по 20-30 козаків, які оперували окремо. Розвитку партизанщини сприяли великі лісові масиви та колосальна кількість боліт, серед яких легко губилися сліди повстанців.

«У багатьох селах, які червоноармійці називали "бандитськими", наприклад, у Невклі, Ловині, Ганнівці, Паперні, Вирі, Задерельцях, Яриловичах, Клубівці аж до 1922 р. совєцька влада числилась лише формально», — пише Роман Коваль. Як розповідають пилипчанці, все награбоване добро, гроші, а також відібране у червоноармійців зерно, Галака роздавав людям.

Єврейські автори пишуть, що «під час нальотів на села він розпочав повне винищення єврейського населення. Так, під час нальоту на Ручаївку Речицького повіту було вирізано 40 єврейських сімей, а в той час сім’ї були багатодітними, то це становило понад 200 чоловік. Тут же Галака застосував ізувірську кару, що практикувалась поляками проти запорізьких козаків — "на палю". Іван Васильчиков без сумніву мав талант полководця...». На початку 1921 р. повстанський рух під проводом Галаки розвинувся настільки, що назватися більшовиком на півночі області, автоматично означало смерть.

Власне, населення активно підтримувало повстанців, повідомляло важливі розвіддані, пізніш виявилося, що мав Іван Галака підтримку і у губернському центрі, в Чернігові. Були також і приклади переходу регулярних більшовицьких військ на сторону лісовиків. Так, для зниження ватаги Галаки "ЧеКа" вислало ескадрон кавалеристів на чолі з товаришем Чичеріним. Згідно з отриманими даними, загін мав знаходитися біля Дніпра, в районі хутора Вир та сіл Суслівки та Плехтіївки. Загін "ЧеКа" підкріпили місцевим загалом. Але тут трапилося неочікуване. Командир загону Чичерін, доведений до відчаю жахіттям більшовизму, перейшов на бік повсталих селян. Комуністи-кулеметники, що були в загоні, були розстріляні, а п’ятеро червоноармійців, що не забажали приєднатися до лісовиків, галаківці роздягнули, побили та відпустили.

Ватага Галаки активно співпрацювала з іншими отаманами — Добрим Вечором (Ходьком), Ємельянченком, Михайлом Рябим, Ющенком і навіть з Петлюрою. Старожили розповідають, що Симон Петлюра присилав неодноразово до Галаки своїх посланців для координації та спільної боротьби проти більшовиків...Січовик