«Мазепа – як Спартак»
16-Трав-16 2752 0
Які фальсифікації й чому лишаються найбільш живучими і які дослідження їх руйнують, «Дню» розповів відомий історик-мазепознавець, шеф-редактор наукового журналу «Сіверянський літопис» Сергій ПАВЛЕНКО. Далі — пряма мова.
«ГЕТЬМАНА ДО ЦЬОГО ЧАСУ АДЕКВАТНО ПРЕДСТАВЛЕНО ТІЛЬКИ У КІЛЬКОХ УКРАЇНСЬКИХ ПРАЦЯХ»
— Зараз у мене у «Фейсбуці» дуже дискусійні дні. У зв’язку з подією з’явилися коментарі з сумнівами навіть шановних людей: «а навіщо знову цей Мазепа, це не така постать для України»; один журналіст вважає, що він зрадник, «людина порушила клятву». Щодо Мазепи існує дуже багато міфів. Пишуть про його хабар на гетьманство, якого не було насправді, зазначають (не знаючи, які умови були на виборах 1687 р. на Коломаку), що Мазепа підписав невигідні Коломацькі статті; ставлять йому в провину, що йому єдиному дозволили купили землі «на території Росії». Я відреагував 10 травня на пасаж херсонського журналіста, що Мазепа «постійно зраджував» — короля, гетьмана Петра Дорошенка, Петра Першого, так: «Захворів у Мазепи батько — поїхав із Варшави додому в Білоцерківці... Зрадив короля! Послав Дорошенко Мазепу на переговори у Крим — посла перехопили на Січі й відправили лівобережному гетьману І. Самойловичу... Зрадив Дорошенка! У 1707 році Петро вирішив на базі Гетьманщини утворити Київську губернію. Поставив перед цим фактом Мазепу. Мазепа не захотів стати губернатором! Зрадив!»
На рівні широкого загалу багато хто не заглиблювався у сьогоднішні дослідження, монографії. У нас багато перевидань праць Костомарова, де збережено негативний погляд на Мазепу. Микола Костомаров — хороший історик, але деяким документам він довірився, і через те йому здалося, що це негативний персонаж. Я, до речі, став займатися Мазепою саме тому, що не повірив Костомарову. І коли глибше почав вивчати всілякі звинувачення, то знайшов, причому опубліковані, документи, які спростовують усі нісенітниці про гетьмана.
На жаль, дуже багато протягом 1990-х років в Україні перевидано російських авторів ХІХ — початку ХХ стст., переклад праці «Мазепа» шведського історика Альфреда Єнсена. Усе це — компіляції книжок Д. Бантиш-Каменського, М.Костомарова з негативною оцінкою діяльності гетьмана. Шкода, що видана у Швеції 1962 р. дуже серйозна праця (у нас вийшла у видавництві «Темпора» лише три роки тому в чудовому перекладі Олега Короля) «Іван Мазепа» Богдана Кентржинського стала доступною лише зараз. Справді сильна річ, зважений погляд на гетьмана без усяких «ізмів», який набагато випередив наших дослідників-мазепознавців, але, на жаль, тільки зараз до нас дійшов.
Героїня для багатьох — російський історик Тетяна Таїрова-Яковлєва. І я кажу, що вона молодець, бо Тетяна в Росії робить те, чого ніхто не робить. Там є дослідники, як-от Володимир Артамонов, котрі вперто дотримуються старих схем в оцінці І.Мазепи, повторюють давні міфологеми. Проблема в тому, що і в Україні таких вистачає. Читаєш їхні праці — й розумієш, що автор прочитав Костомарова, Бантиш-Каменського, а далі ліньки щось освоювати — і повторюються з «Історії України» в «Історію України» всякі ляпи про Івана Мазепу (жорстокий кріпосник, підписав зрадницький договір із польським королем С. Лещинським, народ його не підтримав тощо).
Мазепу до цього часу адекватно представлено тільки у кількох українських працях. Але, на щастя, є сайт «Ім’я Івана Мазепи» www.mazepa.name, де опубліковані основні праці. У моїх роботах в основному сконцентровано спростовано ці міфи (як-от «Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники», «Іван Мазепа як будівничий української культури», «Восстание мазепинцев: мифы и реалии: историко-документальные очерки» тощо. — Ред.).
До речі, у Вікіпедії також зважено написані відповідні статті. Тому людина, позитивно налаштована щодо гетьмана Мазепи, знайде потрібну інформацію. Щодо викладання у школах, то деякі історики зі мною радилися, як певні епізоди викладати, і я їм вдячний за це. Але хочеться, щоб зважених книжок видавалося більше.
«У 1708 — 1709 РОКАХ ЗАГИНУЛО МАЙЖЕ 30 ТИСЯЧ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПІДТРИМАЛИ ГЕТЬМАНА ТА ЙОГО ІДЕЮ»
— Хтось ще зробив такий закид щодо Мазепи: «Чому ми повинні тільки на прикладах тих людей, які мають трагічну долю, програли у своєму житті, виховувати молоде покоління? Є ж й успішні особистості!» У мене з цього приводу така думка: Спартак, наприклад, підняв повстання, яке було придушено. Але це повстання раба, який став вільною людиною. Він загинув, проте скинув із себе рабські пута. Так само й Мазепа — він повстав із великою надією здобути волю Україні. Так складалися обставини, що Петро І у реаліях вступу Карла ХІІ на терени Білорусії забрав у нього майже всі полки і вивів з України. Мазепа хитрував, казав, що «ось у нас тут народ повстає» і тому подібне, треба, щоб ці козацькі полки були при ньому. Але майже всі війська були забрані на терени Стародубщини, послані в Польщу. І при Мазепі реально було десь сім-вісім тисяч козаків, сердюків, компанійців. Він це розумів, але все ж таки старшини і він вирішили виступати, тому що іншого в них шансу розпочати цю революцію, як пізніше у своїх документах вони писали, не було. Вони програли, але ж кинулися, як та людина, що під час війни з гранатою кидається на танк. Вони зробили виклик Російській імперії, її прагненню поглинути козацьку автономію. Це був мужній, героїчний крок. І за це ми повинні шанувати І.Мазепу та його прибічників. Підрахувавши втрати мазепинців, я був вражений: у 1708 — 1709 рр. загинуло майже 30 тисяч козаків, запорожців, міщан, селян, які підтримали гетьмана та його ідею! Ці цифри довгий час від нас приховували, бо вони невигідні для імперської російської історіографії.
А якби Мазепа лишився із нахиленою головою, доля його склалася б успішно? Як на мене, ми тоді взагалі б не цікавилися його особистістю. Це було б звичайне лакейське життя, якийсь губернатор київський, та й усе.
«ГЕТЬМАН НЕ ПИСАВ ЛИСТІВ ПРО «ЗДАЧУ» КАРЛА ХІІ»
— У нас із Тетяною Таїровою-Яковлєвою існує дуже принциповий момент розбіжності в оцінці гетьмана. Вона його шанує, високо цінує, але... не вважає патріотом. Це, мовляв, була людина свого часу зі своїми слабинками. Є важливий історичний епізод: коли військо Карла ХІІ прийшло в Україну, то росіяни взяли Батурин. І от ніби після цього Данило Апостол поїхав з листами до Петра І, у яких нібито йшлося, що Іван Мазепа кається: «Я, мовляв, приведу вам Карла ХІІ, тільки мене пощадіть». У ХІХ столітті опубліковані відповіді Гаврила Головкіна і Данила Апостола на начебто покаянні послання Мазепи. Ці листи надруковані Д. Бантиш-Каменським. Таїрова-Яковлєва вважає, що це все так і було. Доктор історичних наук Тарас Чухліб також підтримує цю думку. Немовбито Мазепа був здатний на такий ганебний вчинок: привезти у табір Петра І шведського короля. Цьому епізоду я присвячую великий розділ книжки «Військо Карла ХІІ на Півночі України», яку щойно завершив. По-перше, я в архіві знайшов оригінали листів, і там є приписка, що це «фальшивые писма канцлера». Тобто це були документи, які спеціально зробили, щоб Карла ХІІ посварити з Мазепою. Мабуть, коли Д. Бантиш-Каменський готував листи до друку, він або свідомо цю приписку не опублікував, або її не пропустила цензура. Потім я дослідив шлях Апостола — він їхав у протилежний бік від Петра І! Такий важливий лист, а він відхилився... додому. Я знайшов у архіві такий важливий документ, як допити старшин, які потрапили в полон. Вони казали, що у лубенського полковника Дмитра Зеленського померла дочка, і Данило Апостол поїхав разом із ним якраз на цей похорон. Лубни і Сорочинці поблизу, ввечері Данило Апостол вирішив заїхати додому — тут тил нібито був, а виявилося, що Сорочинці зайняв російський полк. І він потрапив у полон. У Сорочинцях Апостол сидів довгий час. Був допит, він писав царю, щоб його пощадили. І тут через місяць з’являються ці листи. Тобто це спеціальна провокативна вигадка. І ще дуже багато всіляких деталей. Мазепа не був такий, як уявляють деякі дослідники. Це — деталь, але дуже важлива. Не було такого гріха за Мазепою.
«ДИВЕРСІЙНІ ЗАГОНИ РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ ПОДАВАЛИСЯ ЯК «НАРОДНА ВІЙНА»
— 2013 року вийшла моя книжка «Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини». Я об’їздив сотні сіл, не планував писати про Мазепу. Але заїжджаєш у село, і тут тобі кажуть: «А в нас є шведська могила». Я думав, що то вигадка про скіфські кургани. Але у 50 селах мені сказали про шведські могили, тож я ці мікротопоніми виписав і зрозумів, що йдеться про щось серйозне. Почав «копати», перекладачі мені переклали багато шведських джерел, і я зрозумів, що тут не тільки йшла армія. Які бої тут були — це terra incognita, як ці люди йшли, як вони тут, поранені, залишалися; як потім, після полону, вони теж тут залишалися, зокрема у Чернігові було 500 полонених. Я знайшов навіть нащадків шведів — у селі Яворці, записуючи мікротопоніми, жіночку запитую: «Як ваше прізвище?» Вона каже: «Маун. Дід казав, що ми з полонених шведів». Є кутки, навіть село Шведчина в нас є. Каролінці тут залишили свої сліди у назвах долин, урочищ (Шведівщина, Переход, Золотий рів, Шведська криниця, Шведський городок тощо).
Коли ідеш по джерелах, бачиш, як російські історики «накручували»: десь каролінці захопили 900 коней, а вони, «посилаючись» на шведські джерела, написали, що ті вбили 900 мирних жителів. Вийшла навіть монографія про народну війну в 1708—1709 рр. В. Шутого. Коли пройшовся по джерелах, стало смішно. Насправді прийшли російські полки у села Сміле, Веприк, Полтаву, Сорочинці та інші, вони командують, а подається у відповідній заідеологізованій літературі, ніби це населення тримає оборону. Навіть відомий історик О. Оглоблин, начитавшись усього цього, писав про «партизанку» проти шведів. Насправді Петро І засилав у місця розквартирування шведів десятки диверсійних загонів російської армії, зокрема донських козаків, калмиків. Незабаром вийде монографія російського історика Сергія Іванюка, який про все це докладно розповідає.
До речі, є багато людей, політиків, які впевнені: не треба «ворушити» минуле. Але ж як бути, коли історію писали лаковано, фальсифікуючи кожен епізод, подію! Коли я підрахував поденно втрати шведів, відкрилася жахлива фальсифікація: Петро І, «підфарбовуючи» свій успіх у Полтавській битві, дав вказівку записати, що у ній загинуло 9300 шведів і 1344 росіян. Це при тому, що перед зустріччю в герці двох армій у каролінців налічувалося близько 21 000 — 22 000 вояків (цю цифру дав у спогадах учасник походу англійський посланець при королі Д. Джеффрейс), при тому потрапило у полон 19655 солдатів, з Карлом ХІІ відбуло близько 2000.
Або так звана Глухівська рада, яку скликав Петро І на початку листопада 1708 р., щоб обрати замість І.Мазепи нового гетьмана. Історики пишуть про сценарій її проведення. Але всі забувають про таку деталь: скільки брало участь у ній старшин? Обирали гетьмана правдоподібно 20—30 осіб ( з них лише до 15 полкових старшин, двоє полковників, двоє наказних полковників, які були у розташуванні російських полків ), а також козаки Глухівської сотні. Але ж на Гетьманщині функціонували 10 козацьких полків, 10 охотницьких полків, Запорозька Січ... Одне слово, Петро І ще тоді утворив для маніпулювання українцями так зване утворення, як Путін нині «ЛНР» та «ДНР».+
СИМВОЛІЧНИЙ ОБРАЗ ЗАМІСТЬ ІСТОРИЧНОГО
— Я дуже радий, що у Полтаві нарешті відкрили пам’ятник. Це знакова подія і нагадування всій спільноті — і українській, і російській, і зарубіжній — хто такий був Мазепа. Єдина моя заувага — скульптори і в Чернігові, й у Полтаві відтворили якісь символічні образи, до яких можна «підставити» будь-якого гетьмана. Але ж уже вийшли книжки і дослідження (наприклад, у мене є книжка «Зображення гетьмана І. Мазепи (кінець XVII — початок XX століть)», де показано, який вигляд мав гетьман насправді.
Правду про Мазепу вже не приховати, й її необхідно поширювати.
Ольга ХАРЧЕНКО, День
«ГЕТЬМАНА ДО ЦЬОГО ЧАСУ АДЕКВАТНО ПРЕДСТАВЛЕНО ТІЛЬКИ У КІЛЬКОХ УКРАЇНСЬКИХ ПРАЦЯХ»
— Зараз у мене у «Фейсбуці» дуже дискусійні дні. У зв’язку з подією з’явилися коментарі з сумнівами навіть шановних людей: «а навіщо знову цей Мазепа, це не така постать для України»; один журналіст вважає, що він зрадник, «людина порушила клятву». Щодо Мазепи існує дуже багато міфів. Пишуть про його хабар на гетьманство, якого не було насправді, зазначають (не знаючи, які умови були на виборах 1687 р. на Коломаку), що Мазепа підписав невигідні Коломацькі статті; ставлять йому в провину, що йому єдиному дозволили купили землі «на території Росії». Я відреагував 10 травня на пасаж херсонського журналіста, що Мазепа «постійно зраджував» — короля, гетьмана Петра Дорошенка, Петра Першого, так: «Захворів у Мазепи батько — поїхав із Варшави додому в Білоцерківці... Зрадив короля! Послав Дорошенко Мазепу на переговори у Крим — посла перехопили на Січі й відправили лівобережному гетьману І. Самойловичу... Зрадив Дорошенка! У 1707 році Петро вирішив на базі Гетьманщини утворити Київську губернію. Поставив перед цим фактом Мазепу. Мазепа не захотів стати губернатором! Зрадив!»
На рівні широкого загалу багато хто не заглиблювався у сьогоднішні дослідження, монографії. У нас багато перевидань праць Костомарова, де збережено негативний погляд на Мазепу. Микола Костомаров — хороший історик, але деяким документам він довірився, і через те йому здалося, що це негативний персонаж. Я, до речі, став займатися Мазепою саме тому, що не повірив Костомарову. І коли глибше почав вивчати всілякі звинувачення, то знайшов, причому опубліковані, документи, які спростовують усі нісенітниці про гетьмана.
На жаль, дуже багато протягом 1990-х років в Україні перевидано російських авторів ХІХ — початку ХХ стст., переклад праці «Мазепа» шведського історика Альфреда Єнсена. Усе це — компіляції книжок Д. Бантиш-Каменського, М.Костомарова з негативною оцінкою діяльності гетьмана. Шкода, що видана у Швеції 1962 р. дуже серйозна праця (у нас вийшла у видавництві «Темпора» лише три роки тому в чудовому перекладі Олега Короля) «Іван Мазепа» Богдана Кентржинського стала доступною лише зараз. Справді сильна річ, зважений погляд на гетьмана без усяких «ізмів», який набагато випередив наших дослідників-мазепознавців, але, на жаль, тільки зараз до нас дійшов.
Героїня для багатьох — російський історик Тетяна Таїрова-Яковлєва. І я кажу, що вона молодець, бо Тетяна в Росії робить те, чого ніхто не робить. Там є дослідники, як-от Володимир Артамонов, котрі вперто дотримуються старих схем в оцінці І.Мазепи, повторюють давні міфологеми. Проблема в тому, що і в Україні таких вистачає. Читаєш їхні праці — й розумієш, що автор прочитав Костомарова, Бантиш-Каменського, а далі ліньки щось освоювати — і повторюються з «Історії України» в «Історію України» всякі ляпи про Івана Мазепу (жорстокий кріпосник, підписав зрадницький договір із польським королем С. Лещинським, народ його не підтримав тощо).
Мазепу до цього часу адекватно представлено тільки у кількох українських працях. Але, на щастя, є сайт «Ім’я Івана Мазепи» www.mazepa.name, де опубліковані основні праці. У моїх роботах в основному сконцентровано спростовано ці міфи (як-от «Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники», «Іван Мазепа як будівничий української культури», «Восстание мазепинцев: мифы и реалии: историко-документальные очерки» тощо. — Ред.).
До речі, у Вікіпедії також зважено написані відповідні статті. Тому людина, позитивно налаштована щодо гетьмана Мазепи, знайде потрібну інформацію. Щодо викладання у школах, то деякі історики зі мною радилися, як певні епізоди викладати, і я їм вдячний за це. Але хочеться, щоб зважених книжок видавалося більше.
«У 1708 — 1709 РОКАХ ЗАГИНУЛО МАЙЖЕ 30 ТИСЯЧ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПІДТРИМАЛИ ГЕТЬМАНА ТА ЙОГО ІДЕЮ»
— Хтось ще зробив такий закид щодо Мазепи: «Чому ми повинні тільки на прикладах тих людей, які мають трагічну долю, програли у своєму житті, виховувати молоде покоління? Є ж й успішні особистості!» У мене з цього приводу така думка: Спартак, наприклад, підняв повстання, яке було придушено. Але це повстання раба, який став вільною людиною. Він загинув, проте скинув із себе рабські пута. Так само й Мазепа — він повстав із великою надією здобути волю Україні. Так складалися обставини, що Петро І у реаліях вступу Карла ХІІ на терени Білорусії забрав у нього майже всі полки і вивів з України. Мазепа хитрував, казав, що «ось у нас тут народ повстає» і тому подібне, треба, щоб ці козацькі полки були при ньому. Але майже всі війська були забрані на терени Стародубщини, послані в Польщу. І при Мазепі реально було десь сім-вісім тисяч козаків, сердюків, компанійців. Він це розумів, але все ж таки старшини і він вирішили виступати, тому що іншого в них шансу розпочати цю революцію, як пізніше у своїх документах вони писали, не було. Вони програли, але ж кинулися, як та людина, що під час війни з гранатою кидається на танк. Вони зробили виклик Російській імперії, її прагненню поглинути козацьку автономію. Це був мужній, героїчний крок. І за це ми повинні шанувати І.Мазепу та його прибічників. Підрахувавши втрати мазепинців, я був вражений: у 1708 — 1709 рр. загинуло майже 30 тисяч козаків, запорожців, міщан, селян, які підтримали гетьмана та його ідею! Ці цифри довгий час від нас приховували, бо вони невигідні для імперської російської історіографії.
А якби Мазепа лишився із нахиленою головою, доля його склалася б успішно? Як на мене, ми тоді взагалі б не цікавилися його особистістю. Це було б звичайне лакейське життя, якийсь губернатор київський, та й усе.
«ГЕТЬМАН НЕ ПИСАВ ЛИСТІВ ПРО «ЗДАЧУ» КАРЛА ХІІ»
— У нас із Тетяною Таїровою-Яковлєвою існує дуже принциповий момент розбіжності в оцінці гетьмана. Вона його шанує, високо цінує, але... не вважає патріотом. Це, мовляв, була людина свого часу зі своїми слабинками. Є важливий історичний епізод: коли військо Карла ХІІ прийшло в Україну, то росіяни взяли Батурин. І от ніби після цього Данило Апостол поїхав з листами до Петра І, у яких нібито йшлося, що Іван Мазепа кається: «Я, мовляв, приведу вам Карла ХІІ, тільки мене пощадіть». У ХІХ столітті опубліковані відповіді Гаврила Головкіна і Данила Апостола на начебто покаянні послання Мазепи. Ці листи надруковані Д. Бантиш-Каменським. Таїрова-Яковлєва вважає, що це все так і було. Доктор історичних наук Тарас Чухліб також підтримує цю думку. Немовбито Мазепа був здатний на такий ганебний вчинок: привезти у табір Петра І шведського короля. Цьому епізоду я присвячую великий розділ книжки «Військо Карла ХІІ на Півночі України», яку щойно завершив. По-перше, я в архіві знайшов оригінали листів, і там є приписка, що це «фальшивые писма канцлера». Тобто це були документи, які спеціально зробили, щоб Карла ХІІ посварити з Мазепою. Мабуть, коли Д. Бантиш-Каменський готував листи до друку, він або свідомо цю приписку не опублікував, або її не пропустила цензура. Потім я дослідив шлях Апостола — він їхав у протилежний бік від Петра І! Такий важливий лист, а він відхилився... додому. Я знайшов у архіві такий важливий документ, як допити старшин, які потрапили в полон. Вони казали, що у лубенського полковника Дмитра Зеленського померла дочка, і Данило Апостол поїхав разом із ним якраз на цей похорон. Лубни і Сорочинці поблизу, ввечері Данило Апостол вирішив заїхати додому — тут тил нібито був, а виявилося, що Сорочинці зайняв російський полк. І він потрапив у полон. У Сорочинцях Апостол сидів довгий час. Був допит, він писав царю, щоб його пощадили. І тут через місяць з’являються ці листи. Тобто це спеціальна провокативна вигадка. І ще дуже багато всіляких деталей. Мазепа не був такий, як уявляють деякі дослідники. Це — деталь, але дуже важлива. Не було такого гріха за Мазепою.
«ДИВЕРСІЙНІ ЗАГОНИ РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ ПОДАВАЛИСЯ ЯК «НАРОДНА ВІЙНА»
— 2013 року вийшла моя книжка «Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини». Я об’їздив сотні сіл, не планував писати про Мазепу. Але заїжджаєш у село, і тут тобі кажуть: «А в нас є шведська могила». Я думав, що то вигадка про скіфські кургани. Але у 50 селах мені сказали про шведські могили, тож я ці мікротопоніми виписав і зрозумів, що йдеться про щось серйозне. Почав «копати», перекладачі мені переклали багато шведських джерел, і я зрозумів, що тут не тільки йшла армія. Які бої тут були — це terra incognita, як ці люди йшли, як вони тут, поранені, залишалися; як потім, після полону, вони теж тут залишалися, зокрема у Чернігові було 500 полонених. Я знайшов навіть нащадків шведів — у селі Яворці, записуючи мікротопоніми, жіночку запитую: «Як ваше прізвище?» Вона каже: «Маун. Дід казав, що ми з полонених шведів». Є кутки, навіть село Шведчина в нас є. Каролінці тут залишили свої сліди у назвах долин, урочищ (Шведівщина, Переход, Золотий рів, Шведська криниця, Шведський городок тощо).
Коли ідеш по джерелах, бачиш, як російські історики «накручували»: десь каролінці захопили 900 коней, а вони, «посилаючись» на шведські джерела, написали, що ті вбили 900 мирних жителів. Вийшла навіть монографія про народну війну в 1708—1709 рр. В. Шутого. Коли пройшовся по джерелах, стало смішно. Насправді прийшли російські полки у села Сміле, Веприк, Полтаву, Сорочинці та інші, вони командують, а подається у відповідній заідеологізованій літературі, ніби це населення тримає оборону. Навіть відомий історик О. Оглоблин, начитавшись усього цього, писав про «партизанку» проти шведів. Насправді Петро І засилав у місця розквартирування шведів десятки диверсійних загонів російської армії, зокрема донських козаків, калмиків. Незабаром вийде монографія російського історика Сергія Іванюка, який про все це докладно розповідає.
До речі, є багато людей, політиків, які впевнені: не треба «ворушити» минуле. Але ж як бути, коли історію писали лаковано, фальсифікуючи кожен епізод, подію! Коли я підрахував поденно втрати шведів, відкрилася жахлива фальсифікація: Петро І, «підфарбовуючи» свій успіх у Полтавській битві, дав вказівку записати, що у ній загинуло 9300 шведів і 1344 росіян. Це при тому, що перед зустріччю в герці двох армій у каролінців налічувалося близько 21 000 — 22 000 вояків (цю цифру дав у спогадах учасник походу англійський посланець при королі Д. Джеффрейс), при тому потрапило у полон 19655 солдатів, з Карлом ХІІ відбуло близько 2000.
Або так звана Глухівська рада, яку скликав Петро І на початку листопада 1708 р., щоб обрати замість І.Мазепи нового гетьмана. Історики пишуть про сценарій її проведення. Але всі забувають про таку деталь: скільки брало участь у ній старшин? Обирали гетьмана правдоподібно 20—30 осіб ( з них лише до 15 полкових старшин, двоє полковників, двоє наказних полковників, які були у розташуванні російських полків ), а також козаки Глухівської сотні. Але ж на Гетьманщині функціонували 10 козацьких полків, 10 охотницьких полків, Запорозька Січ... Одне слово, Петро І ще тоді утворив для маніпулювання українцями так зване утворення, як Путін нині «ЛНР» та «ДНР».+
СИМВОЛІЧНИЙ ОБРАЗ ЗАМІСТЬ ІСТОРИЧНОГО
— Я дуже радий, що у Полтаві нарешті відкрили пам’ятник. Це знакова подія і нагадування всій спільноті — і українській, і російській, і зарубіжній — хто такий був Мазепа. Єдина моя заувага — скульптори і в Чернігові, й у Полтаві відтворили якісь символічні образи, до яких можна «підставити» будь-якого гетьмана. Але ж уже вийшли книжки і дослідження (наприклад, у мене є книжка «Зображення гетьмана І. Мазепи (кінець XVII — початок XX століть)», де показано, який вигляд мав гетьман насправді.
Правду про Мазепу вже не приховати, й її необхідно поширювати.
Ольга ХАРЧЕНКО, День
| Читайте також |
| Коментарі (0) |