Агресія Росії проти України – випадковість чи закономірність?
17-Сер-16 7516 0
Агресію проти України з боку Росії назвати непродуманим кроком чи випадковістю аж ніяк не можна, адже північно-східний сусід вже неоднаразово застосовував збройне вторгнення, у ході якого українці на певний час втрачали власну державність.
Переконливим прикладом можуть фігурувати події 1917 – 1921 рр., коли пряма агресія Росії теж всіляко маскувалася і ставка робилася не тільки на російські збройні сили, але й на українську «п’яту колону», яка, ставши на шлях зради власної держави, допомогла нашому історичному ворогові поставити на коліна українців.
Брехливі твердження російської пропаганди, що в Україні проходить громадянська війна, до якої Росія не причетна, фактично не сприймаються українцями, за винятком тих, які стали зрадниками. Однак потрібно розуміти, що Кремль робить все можливе, щоб в Україні дійсно запалала громадянська війна і тоді знову значна частина наших земель стане складовою частиною Російської Федерації. Українцям потрібно ніколи не забувати, що збройне протистояння з Росією у нас припинялося тільки тоді, коли ми втрачали власну державу і ставали сировинним придатком, тобто колонією. До того часу доки буде існувати Російська імперія Україна та її народ будуть постійно відчувати на собі тиск з боку російського керівництва.
Ми завжди повинні пам’ятати, що у відкритому зіткненні російські агресори нас ніколи не перемогали. Вони долали нас тільки тоді, коли їм вдавалося втягнути українців у збройне протистояння між собою. Яскравим підтвердженням цієї тези є факт довго замовчуваної Конотопської битви 1659 року, коли українці на чолі з гетьманом Іваном Виговським, у союзі з кримськими татарами, розгромили головні сили московського війська, що вторглося у ті часи на територію України. Здавалося, що після загибелі близько 40 тисяч відбірного царського війська українці можуть полегшено зітхнути і зайнятися власними справами. Однак представники козацької старшини по різному бачили майбутнє України і це призвело до громадянської війни, яка дозволила знову появитися на нашій землі московським військам.
Як бачимо, найвеличніша перемога над ворогом, яку ми здобули під Конотопом, залишилася безрезультатною через внутрішньополітичні суперечності між тодішними українськими політиками. Отже, руками самих українців було втрачено власну державу і продовжено поневолення нашого народу на ще декілька століть.
Та повернемося до сьогоднішньої України. Реальна оцінка ситуації, що склалася надає нам і українському керівництву три основні варіанти своїх дій:
Перший варіант передбачає необхідність змиритися з нинішнім протіканням збройного конфлікту, що має місце на Донбасі. Керівництво держави постійно відчуває на собі тиск та досить жорстку критику, як з боку деяких політичних сил, так і радикально налаштованих громадян за нерішучі дії щодо країни - агресора. Однак за такої ситуації спостерігається відсутність широкомасштабних військових дій з боку російських збройних сил, яким активно допомагають українські зрадники та різні кримінальні елементи з країни агресора.
При такому розвитку подій наші бійці на передовій змушені перебувати під постійними обстрілами і періодично відбивати атаки різних диверсійних груп ворога. Мінімальні військові втрати в зоні так званої АТО забезпечують можливість Україні уникати страшних людських жертв та руйнувань і дозволяють більшості українців фактично жити мирним життям. Така невизначеність ситуації викликає невдоволення у багатьох наших громадян, її активно намагаються використовувати у власних вузькопартійних інтересах деякі лідери українських політичних партій і не тільки парламентських. Чимало українців розраховують, що поступово настане і мир.
Надія, що Росія залишить Україну у спокої є такою ж наївною, як і те, що кіт за слушної нагоди відмовиться поласувати глечиком сметани, який господарі залишили без нагляду. Тому керівництву України потрібно постійно займатися підвищенням обороноздатності, що можливо внаслідок не тільки економічного зростання, але й відмови від нерозумного і шкідливого політичного протистояння. Всі суперечності варто вирішувати в рамках діючих законів, а інтереси України та її народу повинні бути для всіх політиків, як провладних так і опозиційних, на першому місці.
Перш ніж говорити про другий варіант варто нагадати, що Росія продовжує утримувати під своїм контролем величезні територіальні надбання, завойовані в ході тривалих кровопролитних конфліктів зі своїми сусідами. Пряма агресія змінювалася хитрощами та елементарним обманом довірливих та безпечних правителів сусідніх держав і результат не забарився – виникла надзвичайно велика і агресивна держава, яку побоюються і сьогодні багато країн світу. Народи, які потрапляли в кігті двоголового орла, вже фактично втрачали можливість вирватися з його міцних пазурів. Які відчуття? Спитайте горобця, який потрапив у кігті до шуліки або маленької миші, з якою бавиться спритний кіт.
Чи може кіт не полювати за мишами, а імперія не нападати на своїх сусідів? Відповіді можуть бути різними, але одне зрозуміло, що шанси умовити кота перестати ловити мишей такі ж, як і дочекатися миролюбності від країни-агресора.
Звичний спосіб життя змінювати дуже складно. Країна, яка отримала величезний досвід у завоюванні чужих територій, вже просто не в змозі зупинитися перед черговою жертвою, яка часто вважає, що агресор вже стільки назавойовував, що з нього вже досить. Так думати дуже наївно. Життєвий досвід показує, що не існує межі не тільки у бажанні збільшити свою територію, але і у постійному прагненні накопичити власні фінансові статки.
Другий варіант передбачає активну фазу війни з російським агресором аж до остаточної перемоги над ним. У такому випадку цілком прогнозовані надзвичайно великі людські жертви з обох сторін, а територія нашої країни стане полем бою для збройних формувань України і Росії та інших країн, що будуть втягнуті у збройне протистояння. Стане реальністю досить активна діяльність різних диверсійних груп, які будуть діяти не тільки на території України, але й Росії. Небезпекою такого розвитку подій є те, що в цей конфлікт обов’язково втрутяться США та його союзники, тобто Третя світова війна стане реальністю. Керівництво Білого дому аж ніяк не зацікавлене у тому, щоб Україна програла війну Росії, бо чудово розуміє, що після цього кремлівські керманичі все одно розпочнуть агресію проти інших країн. Точно спрогнозувати яка країна стане наступною дуже важко, але те, що Росія обов’язково продовжить свої агресивні устремління ні в кого не повинно викликати ніяких сумнівів.
На відміну від більшості європейських країн Сполучені Штати Америки дуже активно спостерігають за збройним російсько-українським конфліктом. Американське керівництво чудово розуміє, що у випадку загострення протистояння їм буде дуже складно залишитися осторонь від прямого протистояння з Росією. Адже вступ Вашингтону у війну з Москвою із запізненням призведе до того, що дуже сильні і боєздатні українські війська вже не будуть союзниками американців, а стануть дуже небезпечною складовою частиною вже російських військ.
Отже, суперечки в українському суспільстві чи російському про те, чи допоможуть нашій країні США на випадок активної фази війни є просто безпідставні. Вони просто змушені будуть, в інтересах США і країн Заходу, нам допомогти і це зрозуміло дозволить Україні мати реальну перспективу здобути перемогу над дуже небезпечним і підступним новітнім агресором. США, як і більшість європейців, цілком влаштовує ситуація, коли українці приймають на себе головний удар по стримуванню агресора зі сходу. Однак стояти осторонь у час, коли українські військові будуть активно воювати з росіянами і фактично будуть захищати не тільки власну державу, але й територію європейських народів американці не дозволять собі.
Варто зробити наголос на тому, що ми неоднаразово чули звинувачення на адресу США про їх втручання прямо чи опосередковано у той чи інший конфлікт. Американці до цього втручалися навіть там де, на перший погляд, можна було залишатися у ролі стороннього спостерігача, а вони активно діяли по захисту, наприклад, територіальної цілісності Кувейту, який окупував Ірак. Імовірність, що Вашингтон залишиться в стороні під час російсько-української війни є фактично нульовою. Будемо відвертими, американські військові аналітики та радники, з надзвичайно високим рівнем ерудиції та досвіду, обов’язково переконають будь-яку американську адміністрацію у тому, що не варто дозволити Росії суттєво збільшити її збройні сили за рахунок українських військових.
Свою роль у перемозі України над Росією зіграє і Китай, який під час активного російсько–українського конфлікту буде змушений захищати китайців, які проживають у Росії. Під китайський збройний захист будуть взяті території аж до Уралу. Доречно звернути увагу на те, що місцеве населення з великим захопленням буде вітати своїх визволителів. Тільки невеличка частина етнічних росіян побажають повернутися на землі своїх предків – Московію. Такий безславний кінець чекає на сучасну Російську імперію, адже всі без винятку імперії виникають, щоб у певний час розпадатися на окремі частини або зникати взагалі.
Прихильники третього варіанту розраховують на мир і вважають за краще просто здатися на милість нашому ворогові. Однак забувають, що шлях ганьби ніякого миру не принесе. Через дуже короткий час в Україну повернеться президент–утікач Янукович, будуть фізично знищені всі активні патріоти, а значна частина наших патріотично налаштованих громадян будуть вислані на північ Росії. Далі розпочнеться масова і активна військова підготовка всіх українських чоловіків, якої неможливо буде уникнути. Приблизно через рік численні російські війська, у складі яких буде переважна більшість українців, вторгнуться у країни Прибалтики, Польщу та Фінляндію. Українські вояки допоможуть відновити кордони Російської імперії на півночі та заході. Зараз важко спрогнозувати чи разом з українцями у формі російської армії будуть приймати участь білоруси і казахи, чи на той час вони ще тимчасово будуть воювати як союзні війська.
Після перемоги буде не дуже тривалий час відпочинку та підготовка до нового відповідального походу в Європу. Тепер вже настане черга для Німеччини, можливо зразу і Франції. Агресія Росії проти Європи принесе страшні людські втрати для українського чоловічого населення, одягненого у форму російської армії. Кількість вбитих і поранених українських хлопців, які будуть у війську агресора вже за тиждень чи два зрівняються з втратами захисників рідної землі в зоні АТО за два роки протистояння з російськими військами та їх посібниками на Донбасі.
Росіяни дуже добре знають, що Путін ніколи не турбувався про власних солдатів, а жаліти якихось «хохлів» тим паче ніхто не буде. Українцям під час російської агресії в європейські країни буде відведена така роль, яку виконували штрафні батальйони під час радянсько–німецької війни. У першому ешелоні будуть вояки колишніх «ДНР» і «ЛНР», які вже Росії будуть абсолютно не потрібні, а далі підуть всі інші українці. Це дозволить Росії здобути не тільки військову перемогу над європейцями, але й нарешті вирішити злощасне для росіян «українське питання». Величезна кількість українських чоловіків загине або буде покалічена під час декількох широкомасштабних воєнних кампаній. Українські жінки стануть народжувати дітей від російських «визволителів» і їхні діти вже будуть росіянами. Однак Росія здобуде «піррову» перемогу, бо після значних людських втрат оборонятися від вторгнення зі сходу багатомільйонних китайських збройних сил вже буде просто нікому.
Як бачимо, змальована картина можливого розвитку подій показує, що в українців для збереження власного життя, життя рідних та близьких, є тільки один вихід – давати гідну відсіч всім спробам російських окупантів знову поневолити нашу рідну землю і народ.
Третій сценарій найбільш страшний та небезпечний не тільки для українців, але й для країн Заходу, які розуміють небезпеку з боку путінської Росії. Вони зараз допомагають Україні протистояти в боротьбі з надзвичайно підступним агресором, який тривалий час намагався показувати себе братнім народом. Тепер уже більшість українців зрозуміли, що якщо мати таких «братів» то і вороги не потрібні. Агресія Росії проти України розвіяла будь–які ілюзії в переважної більшості українців щодо братських і дружніх стосунків між нашими народами. Не одне покоління порядних і чесних росіян змушене буде сором’язливо опускати очі за злочин проти України з боку нинішнього російського керівництва.
Розумна та виважена політика США надала просто небачені плюси для найбільш могутньої країни світу. Американці дочекалися того часу, коли більшість українців вбачають у них своїх реальних захисників та друзів. Важливим є той факт, що нарешті українці зрозуміли чому США так довго не надавали такої необхідної військової допомоги нашій державі. Давати сучасну зброю Україні, яка дуже швидко потрапила б до росіян, американці, зрозуміло, не могли собі дозволити. І ось нарешті в Збройних силах України вже є кому надавати сучасну зброю.
У найбільш вигідній ситуації опинився Китай, який отримав чудову нагоду без прямого втручання спостерігати за дуже небезпечним збройним конфліктом у який Україну підступно втягнула Росія. Китай чекає помилок з боку всіх учасників конфлікту, як прямих так і опосередкованих, щоб за слушної нагоди втрутитися і отримати для себе вигоду. Сьогодні Китай найбільше радують помилки, які здійснює путінська Росія. Пекін навіть не розраховував, що Російська Федерація буде так допомагати їм у вирішенні китайських геополітичних задумів. Один з них, це входження значної території нинішньої Росії до складу Піднебесної.
Мова іде про те, що всі російські землі за Уральськими горами повинні стати територією Великого Китаю. Чому В. Путін так допомагає втілювати цей задум китайців у життя - автор пояснити сьогодні не може. У свій час В. Янукович теж здійснював певні заходи, які повинні були привести до значних територіальних втрат України на користь Росії. Чи варто шукати аналогію - покаже час...
Андрій ОСАДЧЕНКО
Переконливим прикладом можуть фігурувати події 1917 – 1921 рр., коли пряма агресія Росії теж всіляко маскувалася і ставка робилася не тільки на російські збройні сили, але й на українську «п’яту колону», яка, ставши на шлях зради власної держави, допомогла нашому історичному ворогові поставити на коліна українців.
Брехливі твердження російської пропаганди, що в Україні проходить громадянська війна, до якої Росія не причетна, фактично не сприймаються українцями, за винятком тих, які стали зрадниками. Однак потрібно розуміти, що Кремль робить все можливе, щоб в Україні дійсно запалала громадянська війна і тоді знову значна частина наших земель стане складовою частиною Російської Федерації. Українцям потрібно ніколи не забувати, що збройне протистояння з Росією у нас припинялося тільки тоді, коли ми втрачали власну державу і ставали сировинним придатком, тобто колонією. До того часу доки буде існувати Російська імперія Україна та її народ будуть постійно відчувати на собі тиск з боку російського керівництва.
Ми завжди повинні пам’ятати, що у відкритому зіткненні російські агресори нас ніколи не перемогали. Вони долали нас тільки тоді, коли їм вдавалося втягнути українців у збройне протистояння між собою. Яскравим підтвердженням цієї тези є факт довго замовчуваної Конотопської битви 1659 року, коли українці на чолі з гетьманом Іваном Виговським, у союзі з кримськими татарами, розгромили головні сили московського війська, що вторглося у ті часи на територію України. Здавалося, що після загибелі близько 40 тисяч відбірного царського війська українці можуть полегшено зітхнути і зайнятися власними справами. Однак представники козацької старшини по різному бачили майбутнє України і це призвело до громадянської війни, яка дозволила знову появитися на нашій землі московським військам.
Як бачимо, найвеличніша перемога над ворогом, яку ми здобули під Конотопом, залишилася безрезультатною через внутрішньополітичні суперечності між тодішними українськими політиками. Отже, руками самих українців було втрачено власну державу і продовжено поневолення нашого народу на ще декілька століть.
Та повернемося до сьогоднішньої України. Реальна оцінка ситуації, що склалася надає нам і українському керівництву три основні варіанти своїх дій:
Перший варіант передбачає необхідність змиритися з нинішнім протіканням збройного конфлікту, що має місце на Донбасі. Керівництво держави постійно відчуває на собі тиск та досить жорстку критику, як з боку деяких політичних сил, так і радикально налаштованих громадян за нерішучі дії щодо країни - агресора. Однак за такої ситуації спостерігається відсутність широкомасштабних військових дій з боку російських збройних сил, яким активно допомагають українські зрадники та різні кримінальні елементи з країни агресора.
При такому розвитку подій наші бійці на передовій змушені перебувати під постійними обстрілами і періодично відбивати атаки різних диверсійних груп ворога. Мінімальні військові втрати в зоні так званої АТО забезпечують можливість Україні уникати страшних людських жертв та руйнувань і дозволяють більшості українців фактично жити мирним життям. Така невизначеність ситуації викликає невдоволення у багатьох наших громадян, її активно намагаються використовувати у власних вузькопартійних інтересах деякі лідери українських політичних партій і не тільки парламентських. Чимало українців розраховують, що поступово настане і мир.
Надія, що Росія залишить Україну у спокої є такою ж наївною, як і те, що кіт за слушної нагоди відмовиться поласувати глечиком сметани, який господарі залишили без нагляду. Тому керівництву України потрібно постійно займатися підвищенням обороноздатності, що можливо внаслідок не тільки економічного зростання, але й відмови від нерозумного і шкідливого політичного протистояння. Всі суперечності варто вирішувати в рамках діючих законів, а інтереси України та її народу повинні бути для всіх політиків, як провладних так і опозиційних, на першому місці.
Перш ніж говорити про другий варіант варто нагадати, що Росія продовжує утримувати під своїм контролем величезні територіальні надбання, завойовані в ході тривалих кровопролитних конфліктів зі своїми сусідами. Пряма агресія змінювалася хитрощами та елементарним обманом довірливих та безпечних правителів сусідніх держав і результат не забарився – виникла надзвичайно велика і агресивна держава, яку побоюються і сьогодні багато країн світу. Народи, які потрапляли в кігті двоголового орла, вже фактично втрачали можливість вирватися з його міцних пазурів. Які відчуття? Спитайте горобця, який потрапив у кігті до шуліки або маленької миші, з якою бавиться спритний кіт.
Чи може кіт не полювати за мишами, а імперія не нападати на своїх сусідів? Відповіді можуть бути різними, але одне зрозуміло, що шанси умовити кота перестати ловити мишей такі ж, як і дочекатися миролюбності від країни-агресора.
Звичний спосіб життя змінювати дуже складно. Країна, яка отримала величезний досвід у завоюванні чужих територій, вже просто не в змозі зупинитися перед черговою жертвою, яка часто вважає, що агресор вже стільки назавойовував, що з нього вже досить. Так думати дуже наївно. Життєвий досвід показує, що не існує межі не тільки у бажанні збільшити свою територію, але і у постійному прагненні накопичити власні фінансові статки.
Другий варіант передбачає активну фазу війни з російським агресором аж до остаточної перемоги над ним. У такому випадку цілком прогнозовані надзвичайно великі людські жертви з обох сторін, а територія нашої країни стане полем бою для збройних формувань України і Росії та інших країн, що будуть втягнуті у збройне протистояння. Стане реальністю досить активна діяльність різних диверсійних груп, які будуть діяти не тільки на території України, але й Росії. Небезпекою такого розвитку подій є те, що в цей конфлікт обов’язково втрутяться США та його союзники, тобто Третя світова війна стане реальністю. Керівництво Білого дому аж ніяк не зацікавлене у тому, щоб Україна програла війну Росії, бо чудово розуміє, що після цього кремлівські керманичі все одно розпочнуть агресію проти інших країн. Точно спрогнозувати яка країна стане наступною дуже важко, але те, що Росія обов’язково продовжить свої агресивні устремління ні в кого не повинно викликати ніяких сумнівів.
На відміну від більшості європейських країн Сполучені Штати Америки дуже активно спостерігають за збройним російсько-українським конфліктом. Американське керівництво чудово розуміє, що у випадку загострення протистояння їм буде дуже складно залишитися осторонь від прямого протистояння з Росією. Адже вступ Вашингтону у війну з Москвою із запізненням призведе до того, що дуже сильні і боєздатні українські війська вже не будуть союзниками американців, а стануть дуже небезпечною складовою частиною вже російських військ.
Отже, суперечки в українському суспільстві чи російському про те, чи допоможуть нашій країні США на випадок активної фази війни є просто безпідставні. Вони просто змушені будуть, в інтересах США і країн Заходу, нам допомогти і це зрозуміло дозволить Україні мати реальну перспективу здобути перемогу над дуже небезпечним і підступним новітнім агресором. США, як і більшість європейців, цілком влаштовує ситуація, коли українці приймають на себе головний удар по стримуванню агресора зі сходу. Однак стояти осторонь у час, коли українські військові будуть активно воювати з росіянами і фактично будуть захищати не тільки власну державу, але й територію європейських народів американці не дозволять собі.
Варто зробити наголос на тому, що ми неоднаразово чули звинувачення на адресу США про їх втручання прямо чи опосередковано у той чи інший конфлікт. Американці до цього втручалися навіть там де, на перший погляд, можна було залишатися у ролі стороннього спостерігача, а вони активно діяли по захисту, наприклад, територіальної цілісності Кувейту, який окупував Ірак. Імовірність, що Вашингтон залишиться в стороні під час російсько-української війни є фактично нульовою. Будемо відвертими, американські військові аналітики та радники, з надзвичайно високим рівнем ерудиції та досвіду, обов’язково переконають будь-яку американську адміністрацію у тому, що не варто дозволити Росії суттєво збільшити її збройні сили за рахунок українських військових.
Свою роль у перемозі України над Росією зіграє і Китай, який під час активного російсько–українського конфлікту буде змушений захищати китайців, які проживають у Росії. Під китайський збройний захист будуть взяті території аж до Уралу. Доречно звернути увагу на те, що місцеве населення з великим захопленням буде вітати своїх визволителів. Тільки невеличка частина етнічних росіян побажають повернутися на землі своїх предків – Московію. Такий безславний кінець чекає на сучасну Російську імперію, адже всі без винятку імперії виникають, щоб у певний час розпадатися на окремі частини або зникати взагалі.
Прихильники третього варіанту розраховують на мир і вважають за краще просто здатися на милість нашому ворогові. Однак забувають, що шлях ганьби ніякого миру не принесе. Через дуже короткий час в Україну повернеться президент–утікач Янукович, будуть фізично знищені всі активні патріоти, а значна частина наших патріотично налаштованих громадян будуть вислані на північ Росії. Далі розпочнеться масова і активна військова підготовка всіх українських чоловіків, якої неможливо буде уникнути. Приблизно через рік численні російські війська, у складі яких буде переважна більшість українців, вторгнуться у країни Прибалтики, Польщу та Фінляндію. Українські вояки допоможуть відновити кордони Російської імперії на півночі та заході. Зараз важко спрогнозувати чи разом з українцями у формі російської армії будуть приймати участь білоруси і казахи, чи на той час вони ще тимчасово будуть воювати як союзні війська.
Після перемоги буде не дуже тривалий час відпочинку та підготовка до нового відповідального походу в Європу. Тепер вже настане черга для Німеччини, можливо зразу і Франції. Агресія Росії проти Європи принесе страшні людські втрати для українського чоловічого населення, одягненого у форму російської армії. Кількість вбитих і поранених українських хлопців, які будуть у війську агресора вже за тиждень чи два зрівняються з втратами захисників рідної землі в зоні АТО за два роки протистояння з російськими військами та їх посібниками на Донбасі.
Росіяни дуже добре знають, що Путін ніколи не турбувався про власних солдатів, а жаліти якихось «хохлів» тим паче ніхто не буде. Українцям під час російської агресії в європейські країни буде відведена така роль, яку виконували штрафні батальйони під час радянсько–німецької війни. У першому ешелоні будуть вояки колишніх «ДНР» і «ЛНР», які вже Росії будуть абсолютно не потрібні, а далі підуть всі інші українці. Це дозволить Росії здобути не тільки військову перемогу над європейцями, але й нарешті вирішити злощасне для росіян «українське питання». Величезна кількість українських чоловіків загине або буде покалічена під час декількох широкомасштабних воєнних кампаній. Українські жінки стануть народжувати дітей від російських «визволителів» і їхні діти вже будуть росіянами. Однак Росія здобуде «піррову» перемогу, бо після значних людських втрат оборонятися від вторгнення зі сходу багатомільйонних китайських збройних сил вже буде просто нікому.
Як бачимо, змальована картина можливого розвитку подій показує, що в українців для збереження власного життя, життя рідних та близьких, є тільки один вихід – давати гідну відсіч всім спробам російських окупантів знову поневолити нашу рідну землю і народ.
Третій сценарій найбільш страшний та небезпечний не тільки для українців, але й для країн Заходу, які розуміють небезпеку з боку путінської Росії. Вони зараз допомагають Україні протистояти в боротьбі з надзвичайно підступним агресором, який тривалий час намагався показувати себе братнім народом. Тепер уже більшість українців зрозуміли, що якщо мати таких «братів» то і вороги не потрібні. Агресія Росії проти України розвіяла будь–які ілюзії в переважної більшості українців щодо братських і дружніх стосунків між нашими народами. Не одне покоління порядних і чесних росіян змушене буде сором’язливо опускати очі за злочин проти України з боку нинішнього російського керівництва.
Розумна та виважена політика США надала просто небачені плюси для найбільш могутньої країни світу. Американці дочекалися того часу, коли більшість українців вбачають у них своїх реальних захисників та друзів. Важливим є той факт, що нарешті українці зрозуміли чому США так довго не надавали такої необхідної військової допомоги нашій державі. Давати сучасну зброю Україні, яка дуже швидко потрапила б до росіян, американці, зрозуміло, не могли собі дозволити. І ось нарешті в Збройних силах України вже є кому надавати сучасну зброю.
У найбільш вигідній ситуації опинився Китай, який отримав чудову нагоду без прямого втручання спостерігати за дуже небезпечним збройним конфліктом у який Україну підступно втягнула Росія. Китай чекає помилок з боку всіх учасників конфлікту, як прямих так і опосередкованих, щоб за слушної нагоди втрутитися і отримати для себе вигоду. Сьогодні Китай найбільше радують помилки, які здійснює путінська Росія. Пекін навіть не розраховував, що Російська Федерація буде так допомагати їм у вирішенні китайських геополітичних задумів. Один з них, це входження значної території нинішньої Росії до складу Піднебесної.
Мова іде про те, що всі російські землі за Уральськими горами повинні стати територією Великого Китаю. Чому В. Путін так допомагає втілювати цей задум китайців у життя - автор пояснити сьогодні не може. У свій час В. Янукович теж здійснював певні заходи, які повинні були привести до значних територіальних втрат України на користь Росії. Чи варто шукати аналогію - покаже час...
Андрій ОСАДЧЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |