реклама партнерів:
Головна › Статті › Невідома Україна
Невідома Україна
Ювілей націоналіста Міхновського
01-Трав-08 4418 5.0 0
Розпочав своє навчання Микола Міхновський в Прилуцькій гімназії,де він згуртував своїх побратимів в українську громаду.По закінченні гімназії Міхновський вступив до Київського університету св.Володимира,де вивчав право.

В Києві Микола Міхновський став одним з ініціаторів створення таємничого товариства «Братства Тарасівців»,яке було засноване на могилі Т.Шевченка влітку 1891 року.Міхновським були розроблені засади товариства,головною з яких була повна автономія України.Тобто ,М.Міхновський був одним з основоположників новітнього українського самостійництва.Він перший у Наддніпрянщині поставив питання політичної незалежності України,яке з того часу інтенсивно обговорювалось у середовищі української інтелігенції,стаючи антитезою домінуючої драгоманівської концепції,яка поєднувала в собі демократичні,соціалістичні,патріотичні та космополітичні,слов’янофільські та західницькі елементи,але центром тяжіння цього цілого в його політичному мисленні є без сумніву,ліберальна ідея.Лібералізм-соціальна філософія та політична концепція,яка проголошує,що ініціативна(активна),вільна,тобто неконтрольована діяльність осіб,головним чином економічна й політична,є справжнім джерелом поступу в суспільному житті.

Братство Тарасівців вело активну пропаганду серед селян і студентів.Товариство здобуло членів і прихильників по всій Україні:Київщині,Харківщині,Одещині,Катеринославщині(Дніпропетровщині),Полтавщині і Чернігівщині.В 1893 році поліція викрила організацію і провела чисельні арешти.І хоча товариство припинило своє існування,початок національного відродження було покладено.

Закінчивши університет в 1898 році ,М.Міхновський переїхав до Харкова, де працював адвокатом,прославився захистом учасників селянських заворушень.

Громадсько-політичне життя кінця 19 століття свідчило,що для національного відродження недостатньо однієї культурницької діяльності.Постала необхідність поєднання її з політичною діяльністю.Боротьбою за визволення нації.На початку 1900 року у Харкові на нараді студентської громади було вирішено заснувати Революційну Українську партію(РУП).Її лідерами були Д.Антонович,Б.Русов,Б.Камінський,Л.Мацієвич і наш з Вами земляк Микола Іванович Міхновський.Брошура Міхновського «Самостійна Україна» стала першим програмовим документом РУП.»Самостійна Україна» утверджує принцип боротьби між націями і потребу створення Нової України:»Одна,єдина,нероздільна,вільна,самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ».Закінчується програмова брошура наступними словами:»Усі,хто на цілій Україні не з нами-той проти нас.Україна для українців,і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території,ми не маємо права покласти оружжя.І пам’ятаймо,що слава і перемога-це доля борців за народну справу.Вперед і нехай кожний із нас пам’ятає,що коли він бореться за народ,то мусить дбати за весь народ,щоб цілий народ не загинув через його необачність.Вперед!Бо нам ні на кого надіятись і нічого озиратись назад!».

Хочу дещо пояснити читачеві,тому що більшість людей,які чують вислів Україна для українців,одразу починають реагувати на цей вислів вороже і без розуміння .Але вислів Україна для українців,це є очевидне і логічне твердження,адже уявіть собі ваш будинок чи вашу квартиру,яка належить не Вам,а для прикладу сусіду з верху чи знизу.Так ,як коли ви говорите за дім чи квартиру,Ви так чи інакше вживаєте вислів моя квартира,мій дім,сімейне гніздечко,тобто це Ваша домівка,дім і Ви щоденно йдете до дому,до себе до дому,а не до дому до сусіда.Так само і вислів Україна для українців- є очевидним,в першу чергу для господарів, але це не означає,що Ви не приймаєте у себе гостей,які добре налаштовані до Вас,як до господарів.А Україна-це є наш дім,тому логічно що в нього є господар. Як і Ви є господарями Ваших осель,так і Україна має своїх господарів –українців,і ще одне,коли говорять про радикалізм,то чомусь мають на увазі,щось негативне і шкідливе.Але ж слово радикалізм походить від латинського слова radix-корінь.Я думаю,що нікому немає потреби пояснювати,значення слова корінь.Коріння-це те ,що нас об’єднує з материнською землею з етносом.То ,якщо Ви вважаєте,що коріння-це зло і воно не потрібне,то запитайте себе,як існує природа,як існуєте Ви,чи можете Ви без коріння,без роду і племені(перекати-поле).Тому коріння-радикалізм це-природньо,а любов до свого коріння це-націоналізм.Націоналізм і радикалізм,чи то пак любов і коріння це-власне джерело з якого людина п’є,живиться і розуміє природу,навколишній світ,пізнає любов і ненависть,як нероздільне ціле,адже межа між ними дуже символічна,тобто наскільки сильно людина може любити,настільки ж сильно вона може і ненавидіти наругу над любов’ю ,до батьківщини в тому числі.

Також Міхновський прекрасно розумів і чітко усвідомлював,що нам ні на кого надіятись,тому що не має вічних союзників,як і вічних ворогів,вічними залишаються лишень національні інтереси,які повинні бути альтруїстично-егоїстичними в служінні Україні.

Повернімось до розповіді про подальший життєвий шлях в служінні Україні М.Міхновського.В РУП з самого початку її заснування існувало кілька ідеологічно різних течій:культурницька,соціал-демократична,народницька і націонал-соціалістична яку очолював Міхновський.Внаслідок такого об’єднання партію розривали суперечності.В 1902 році відбувся з’їзд РУП,на якому взяли гору реакціонери-культурники і марксисти соціал-демократи,тому націонал-соціалістична фракція на чолі з Міхновським вийшла з РУП з рішенням заснувати свою партію.

Реакціонер (фр.) - прихильник або учасник політичної реакції і повернення старих порядків; запеклий консерватор, контрреволюціонер.

В 1902 році М.Міхновський зі своїми однодумцями засновує українську народну партію,яка стала першою українською партією самостійницького напряму в Наддніпрянській Україні.До лав Української народної партії увійшли національно-радикальні члени РУП і молоді представники українських громад.До провідних членів партії належали:

М.Шемет,С.Шемет,О.Макаренко,С.Макаренко,В.Шевченко,Г.Шевченко,О.Степаненко та інші.

Основні програмні засади УНП були викладені у брошурі М.Міхновського «Самостійна Україна»,та розвинуті в пропагандистських статтях і відозвах:»Робітницька справа в програмі УНП»(1902),»Десять заповідей для УНП»(1903),»Справа української інтелігенції в програмі УНП»,Робітниче свято 1 мая» та інші.

Шляхом страйків та збройного повстання партія боролася за проголошення незалежної республіки-«Однієї,єдиної,неподільної,самостійної ,вільної України-Республіки робочих людей».

Члени УНП в своїй пропагандистській роботі виступали за шанобливе ставлення до української мови та національних традицій,засуджували вживання чужої мови,застерігали українських робітників від співпраці з російськими та польськими працівниками.

У 1903 році Міхновський створює бойове крило партії-організацію «Оборона України».Крім політики ,М.Міхновський продовжував займатись адвокатською діяльністю і 1906 року він домігся звільнення,своїх побратимів по-боротьбі,братів Олександра і Михайла Шеметів,покараних до страти.

1907 року УНП провела з’їзд,але влада не допустила партію до участі у виборах.Через шалений тиск режиму ,УНП призупиняє відкриту діяльність,а Міхновський звертається до видавничої справи.Протягом 1912 року у Харкові він видає газету «СНІП».

З початком Першої світової війни у 1914 році Микола Міхновський був мобілізований до армії і проходив службу в ранзі поручника Київського окружного військового суду. Знаходячись в армії, він одразу продовжив політичну роботу і долучивши до УНП групу «Союз Української Державності» створює Українську Партію соціалістів-самостійників (УПСС), що так само виступала за національну і соціальну справедливість у незалежній Україні. Із поступовим розпадом армії Російської імперії Міхновський докладає усіх зусиль до згуртування українських вояків. Він утворює серед солдатів націонал-соціалістичні клуби, де веде агітацію за створення незалежної України на засадах національного соціалізму. З перших днів революції українські військові групи почали утворюватись на фронтах. А у березні 1917 року Міхновський перший в Україні висуває ідею створення національних збройних сил. 15 березня він провів перше українське військове «Підготовче віче», на якому 211 представників українського вояцтва вирішили створювати національну армію і обирати Військове Бюро. 29 березня Міхновський засновує Український Військовий Клуб ім. гетьмана Полуботка і розпочинає організацію армії, проти чого відразу виступив російський Тимчасовий уряд і контрольована соціал-демократами Центральна Рада, що ставила понад усе власні політичні інтереси, а не добро України. Єдине, що вдалося досягнути – це створення «Генерального військового комітету» з представників армії, тилу, флоту і Центральної Ради. І хоча Міхновський був обраний в комітет, крім нього туди увійшли соціал-демократи, такі як, В. Винниченко та І.Луценко. В результаті цей комітет спромігся випустити тільки військовий друкований орган «Вісник українського військового генерального комітету» і не провів жодних дій зі створення армії. І тільки силами Миколи Міхновського було утворено Українські козачі полки ім. гетьмана Б.Хмельницького та ім. гетьмана П.Полуботка.

Внаслідок погіршення стосунків із Тимчасовим урядом Росії, Центральна Рада ухвалила 1-й Універсал, що проголошував автономію України. Але прислана до Києва делегація Тимчасового уряду домоглася компромісу і великих поступок з боку України. На відміну від убогих соціал-демократів, українські націонал-соціалісти не могли пробачити такого приниження і в ніч з 18 на 19 липня 1917 року організували путч проти влади Тимчасового уряду. Полуботківці роззброїли всі російські загони в Києві, захопили штаб міліції, військову комендатуру, арсенал, банк, скарбницю, інтендантські склади тощо. Повсталі закликали Центральну Раду проголосити повну незалежність України, але путч закінчився поразкою. Під впливом соціал-демократів Генеральний Секретаріат прийняв рішення роззброїти полк ім. Полуботка, а пізніше під охороною російських частин повсталих вояків відправили на фронт. Організатори путчу були заарештовані за «спробу відокремлення України від Росії» за ст. 100 кримінального кодексу і звільнені тільки в 1918 році.

Боротьба Міхновського за визволення України і його вимоги взяття Центральною Радою всієї повноти влади на українській території викликали відверте роздратування найчисленніших фракцій соціал-демократів у Центральній Раді і відверту ворожість до нього лідерів всієї соціал-демократії. Влітку 1917 Міхновського за наказом Винниченка було заарештовано і відправлено на Румунський фронт. Восени цього ж року він повернувся на Полтавщину де з найближчими соратниками взяв участь у створенні Української Демократично-Хліборобської Партії (УДХП), до якої також увійшли майбутній ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов і брати Шемети. Партія Міхновського як і раніше стояла на ідеях національно-соціального визволення, незалежності України і склала жорстку опозицію марксистській соціал-демократії.

У листопаді 1917 року Центральною Радою було схвалено 3-й Універсал, що проголошував створення Української Народної Республіки (УНР). УДХП відразу розгорнула широку пропаганду і агітацію. Соціал-демократи чинили шалений тиск і навіть заборонили агітацію УДХП. Затиснені з боку не тільки іноземних сил, але і соціал-демократичних сил з Центральної Ради, націонал-соціалісти Міхновського втратили можливість впливати на подальшу боротьбу в Україні. Ізольований на Полтавщині і позбавлений можливості діяти, Микола Міхновський висловлював критику Директорії УНР, політика якої була спрямована на встановлення в Україні недієздатного соціал-демократичного режиму, що пізніше підтвердилось на сумній практиці.

З поразкою української революції і встановленням більшовицького режиму Міхновський знаходився під наглядом ЧК у Полтаві. На початку 1920 року переїхав у Новоросійськ, звідки безуспішно намагався виїхати закордон. Пізніше він переїхав на Кубань. А коли повернувся до Києва, то був заарештований ГПУ і убитий 25 травня 1924 року.І в подальшому вороги-України успішно використовували практику знищення,визначних і ключових постатей національно-визвольного руху,таких як Є.Коновалець,С.Бандера,Р.Шухевич,які були своєрідними каталізаторами національно-визвольної боротьби.Як ми бачимо ,Міхновський і його ідеї стали ключовими і призвели менш ніж через п’ять років до створення ОУН.Тобто М.Міхновський заклав необхідний фундамент національно-визвольного руху на Україні,запалив вогонь національної революції .І я вважаю,що ця велична постать в національно-визвольній боротьбі заслуговує на гідне вшанування в Україні на високому державному рівні і на Чернігівщині зокрема.І принаймні в Прилуках ,повинна бути вулиця в його честь,а на будівлі Прилуцької гімназії встановлена меморіальна (пам’ятна)дошка,на якій вказувалось би на те,що земляк-М.Міхновський вчився в цій гімназії.Щоб молоде покоління гімназистів і не тільки ,відчували гордість з того,що такі видатні постаті,незламні духом особистості вчились в цій гімназії і брали приклад бути сильними і мужніми як він.Потрібно і необхідно,молодь привертати до постатей таких людей,як М.Міхновський,розповідати їм хто це!Пробуджуючи в них гордість,патріотизм і любов до рідного краю.

Можливо варто ,навіть було б подумати над створенням в Чернігівщині ,центру національного відродження ім.М.Міхновського,так ,наприклад ,є центри національного відродження ім.С.Бандери з представництвами в декількох областях України, ім.Ю.Липи в Одесі,то ім.М.Міхновського був би логічним ,наприклад на Прилуччині.

Будь мужнім і сильним,як ВІН!!!

АНДРІЙ ЖУРОВ



Коментарі (0)
avatar