Зрілість вагомої книги

Микола Лелюк з Чернігова -- це письменник, ім’я якого відоме з далеких сімдесятих років минулого століття. Знаний літератор чернігівської обласної студії, яка періодично працювала у газетних приміщеннях на вулиці Свердлова і проспекті Перемоги.

Уже з 80-тих і 90-тих років талановитого літератора ще знали як і гарного перекладача. Переклав цілий букет поетів з сусідніх областей і досить відомих на той час письменників-гуманістів. Лелюка у ті роки охоче запрошували на всеукраїнські і різноманітні літературно-мистецькі фестивалі, де його поезії і перекладні твори оцінювали дуже високо письменники з багаторічним досвідом. Саме там тоді ж літератора з Чернігова не обходили почесні відзнаки.

Поет-чернігівець формувався повільно, як та зернина. Поезії його друкували не лишень обласні газети, а й журнали «Дніпро», «Ранок», «Україна», літературні столичні збірники.

Перші поетичні книги Миколи до читача приходили не часто – раз на чотири-п’ять років. У той період надрукувати збірку поезій було не так просто. З тих книжок поезій і перекладів можна було судити: в українську літературу прийшов літератор з досвідом, який професійно створює твори, має чітку громадянську позицію і з його поезій вона контрастно проглядається. Вірші запам’ятовуються, їх техніка написання – дуже уміла.

Вихід нової книги «Посивіле сонце… » Лелюка – це небуденна літературна подія у Чернігові і області. Адже поетичні книги письменників на Сіверщині до читача приходять не часто. Микола за натурою благодійник. Тож знаю,що першочергово книгу «Посивіле сонце…» передав обласній бібліотеці Русових, затим – імені Коцюбинського, Довженка, в обласну дитячу. Згодом – у книгозбірні ряду шкіл Чернігівського району, де дорослі і юні читачі високо оцінили віршовані тексти письменника.

Книга поета «Посивіле сонце…» -- це понад двісті сторінок. Поезії і переклади інтимної лірики і філософського звучання,акварельні,громадянські... Такі вірші мають лишень досить зрілі поети, довгий час виношували теми. Тож вони наділені самобутніми тропами. Вірші про відданість рідній землі,любов до України,трагічні долі українських лідерів, своєрідність сприйняття людських моральних цінностей, вірність кохання...

Вагома, незабутня громадянська лірика письменника з великим досвідом. До таких творів належать «Без московського ярма», «Україно моя », «Воно болить», «Народе мій », «Отак і живемо », «У полі простору », «Корчую пень» та ряд інших.

Філософського звучання вірші Лелюка ще за життя високо оцінювали , та й рукопис цієї книги, відомі столичні поети Володимир Базилевський, Дмитро Павличко, наші земляки- письменники Дмитро Куровський і Станіслав Реп’ях. Привертають увагу кращі філософські поезії з яскравими порівняннями «Не хочеш, а мусиш», «Воно болить», «Що ти шепочеш », «В розбіжності слова …», «Не плюй… » та ще зо два десятки філософського звучання творів.

Ці поезії високо оцінюють вчителі-філологи у школах, коледжах області, де вивчається «Література рідного краю».

Як справжнім художником слова майстерно створені пейзажні твори «Горобиновий вогонь », «Ромашки», «Ранок в степу», «Гарний ліс», «Акація »… До прикладу, подаю майстерні рядки:
Виймає вранiшня зоря
З криницi ночi вiдра свiтла
I їх крайнебом ставить в ряд:
Воно – рум’янцями розквiтло.
Пашить, рум’яно-золоте...
Й пiд голубинi воркування,
Як з диво-кужеля пряде
Iз нього променi свiтання.

Приємно, що книга чернігівця дихає свіжістю, неповторністю української самобутньої поезії. У ній нема прохідних віршів. Твори життєві, природні, не надумані, «не взяті зі стелі»…

Судячи з прочитаних книг автора, скажу: досвід у відомого літератора значний. Тож і книга « Посивіле сонце…» вагома. Поезії зрілі і самобутні. Томик «Посивілого сонця» відомого літератора ,безсумнівно, заслуговує найвищої літературної відзнаки обласного, навіть всеукраїнського рівня.

Віктор БОЖОК