Фіни готуються до війни
Під матеріалом німецького видання Die Welt про розбудову російської військової інфраструктури поблизу кордону з Фінляндією з'явилося цілком очікуване запитання: "А на що фіни розраховували, вступаючи до НАТО? Вони що, невменяемі?"
Відповідь доволі проста: вступаючи до НАТО, Фінляндія розраховувала саме на те, що неминуче посилення російського військового угруповання їй більше не доведеться зустрічати наодинці.
"Матеріал Die Welt" (https://www.welt.de/.../nordostflanke-wird-fuer-finnland...) загалом правильно описує тенденцію, хоча заголовок про можливу "другу Україну", звичайно, містить певний елемент драматизації. Супутникові знімки справді підтверджують масштабне будівництво та відновлення російських військових об'єктів від Кольського півострова до Карелії. Йдеться не про один гарнізон, а про створення цілісної військової інфраструктури на північно-західному стратегічному напрямку.
У Печензькому районі розширюється база поблизу кордонів Норвегії та Фінляндії. У Кандалакші будується гарнізон для артилерійської бригади та підрозділів інженерних військ — орієнтовно для понад двох тисяч військовослужбовців.
У Новій Вілзі біля Петрозаводська зводять фактично нове військове містечко. Заплановано будівництво понад п'ятдесяти об'єктів, а сам гарнізон може прийняти від чотирьох до шести тисяч військових. Разом із допоміжними частинами та іншими гарнізонами чисельність нового угруповання в Карелії може сягнути приблизно 15 тисяч осіб. Про масштаби будівництва та аналіз супутникових знімків докладно повідомляло "фінське видання Yle" (https://yle.fi/a/74-20229401).
Але тут необхідно правильно трактувати цифри. Ніяких 80 чи 115 тисяч російських військових безпосередньо біля фінського кордону сьогодні немає.
Командувач Сухопутних військ Фінляндії Паси Вялімякі говорив про перспективну можливість розміщення в цьому регіоні близько 80 тисяч військових замість приблизно 20 тисяч, які перебували там раніше. Оцінка у 100–115 тисяч осіб стосується ширшого простору — від Кольського півострова до Балтійського регіону — та можливого наповнення нової інфраструктури вже після завершення або заморожування війни проти України. Відповідні оцінки наводило, зокрема, "шведське суспільне телебачення SVT" (https://www.svt.se/.../avslojar-har-upprustar-ryssland...).
Тобто зараз росія будує не готове ударне угруповання, а створює військову опцію.
Казарми, штаби, склади, ремонтні зони, паливні сховища, залізнична інфраструктура та місця зберігання техніки готуються заздалегідь. Війська можна буде перекинути пізніше — зокрема з українського фронту, якщо кремль отримає паузу для перегрупування, поповнення та відновлення своїх сил.
Саме тому найбільш небезпечним для Північної Європи може виявитися не продовження війни, під час якої основні боєздатні сили росії зв'язані в Україні, а так зване "мирне врегулювання", яке залишить російську військову машину неушкодженою.Представники шведської військової розвідки прямо зазначають: поки росія веде повномасштабну війну проти України, безпосередня загроза великої операції проти НАТО залишається відносно невисокою. Однак після припинення бойових дій ситуація може змінитися дуже швидко.
Що може планувати російський Генеральний штаб?
Перший сценарій — посилення прикриття Кольського півострова та Північного флоту, де розміщена значна частина російських стратегічних ядерних сил.
Кандалакшський напрямок для москви є особливо чутливим. Тут російська територія звужується, а від фінського кордону відносно недалеко до Білого моря та районів базування Північного флоту.
Проблема полягає в тому, що в російській військовій доктрині та практиці так звані оборонні дії можуть передбачати операції не лише на власній території, а й на території сусідньої держави. Саме тому підготовка нібито "оборонної" інфраструктури не виключає можливості її наступального використання.
Другий сценарій — сковування сил НАТО.
У разі кризи навколо країн Балтії Фінляндія матиме важливе значення для перекидання військ, авіації, боєприпасів і забезпечення північного флангу Альянсу. Навіть демонстративне розгортання значного російського угруповання вздовж 1340-кілометрового фінсько-російського кордону змусить НАТО утримувати там додаткові сили. Відповідно, ці війська не зможуть бути використані на балтійському або іншому загрозливому напрямку.
Третій сценарій — створення плацдарму для обмеженої військової чи гібридної провокації.
Це не обов'язково означатиме наступ танкових дивізій на Гельсінкі. Значно реалістичнішими залишаються порушення повітряного простору, диверсії проти критичної інфраструктури, провокації на кордоні, глушіння супутникової навігації, використання мігрантів як інструменту тиску, застосування безпілотників або дії військових без розпізнавальних знаків.Метою таких операцій може бути перевірка того, наскільки швидко, рішуче та одностайно спрацюють механізми НАТО.
Однак твердження, що вступ Фінляндії до НАТО нібито "спровокував" росію, свідомо перевертає причинно-наслідковий зв'язок. Фінляндія вступила до Альянсу не тому, що хотіла створити загрозу росії. Вона зробила це тому, що росія напала на Україну та продемонструвала готовність знищувати сусідні держави, які залишаються у так званій сірій зоні безпеки.
До вступу в НАТО Фінляндія мала 1340 кілометрів кордону з агресивною ядерною державою, але не мала формалізованих гарантій колективної оборони.Після вступу вона має той самий кордон і ту саму росію, але тепер напад на Фінляндію означатиме конфлікт з усім Північноатлантичним альянсом. Саме в цьому й полягає сенс колективного стримування.
Крім того, Фінляндія не є беззахисною країною, яка сподівається виключно на допомогу союзників.
Її оборонна модель базується на загальному військовому обов'язку, великому підготовленому резерві та можливості швидко розгорнути сили воєнного часу. За офіційними даними "Сил оборони Фінляндії" (https://puolustusvoimat.fi/en/finnish-conscription-system), підготовлений резерв налічує близько 900 тисяч осіб, а чисельність сил воєнного часу становить приблизно 280 тисяч військовослужбовців.
Фінляндія десятиліттями зберігала систему територіальної оборони, мобілізаційні механізми, мережу укриттів, резерви матеріальних ресурсів та готовність усього суспільства діяти в умовах воєнної загрози.
Окремо необхідно уточнити питання ядерної зброї.
Фінляндія не ухвалювала рішення про постійне розміщення на своїй території американських, британських чи французьких ядерних боєприпасів. Йдеться про усунення законодавчих обмежень, які могли б перешкодити транспортуванню, ввезенню або тимчасовому перебуванню ядерних засобів у межах системи колективної оборони НАТО.
Водночас керівництво Фінляндії наголошувало, що країна не планує розміщувати ядерну зброю на своїй території в мирний час. Відповідні законодавчі зміни та позицію уряду оприлюднено на "офіційному сайті уряду Фінляндії" (https://valtioneuvosto.fi/.../finnish-government-proposes...).
Тому фіни не "невменяемі".
Навпаки, вони одними з небагатьох у Європі ніколи остаточно не повірили у миролюбність росії. Вони не ліквідували систему загальної військової підготовки, зберегли резерв, територіальну оборону, укриття, мобілізаційні механізми та здатність швидко перебудувати державу і суспільство на режим воєнного часу.
НАТО не гарантує, що росія не будуватиме баз поблизу кордону.
НАТО має гарантувати, що використання цих баз для агресії стане для кремля неприйнятно дорогим і, зрештою, самогубним.
А Україні варто ще раз нагадати нашим партнерам: сьогодні саме українські Сили оборони стримують ті російські частини, які завтра можуть опинитися в Карелії, біля Балтійського моря або на кордонах Польщі.
Тому підтримка України — це не благодійність і не прояв абстрактної солідарності.
Це найефективніший спосіб не допустити великої війни між росією та НАТО.
Фінляндія не панікує. Фінляндія готується.
Саме так поводяться держави, які хочуть вижити.
Віктор ЯГУН
Відповідь доволі проста: вступаючи до НАТО, Фінляндія розраховувала саме на те, що неминуче посилення російського військового угруповання їй більше не доведеться зустрічати наодинці.
"Матеріал Die Welt" (https://www.welt.de/.../nordostflanke-wird-fuer-finnland...) загалом правильно описує тенденцію, хоча заголовок про можливу "другу Україну", звичайно, містить певний елемент драматизації. Супутникові знімки справді підтверджують масштабне будівництво та відновлення російських військових об'єктів від Кольського півострова до Карелії. Йдеться не про один гарнізон, а про створення цілісної військової інфраструктури на північно-західному стратегічному напрямку.
У Печензькому районі розширюється база поблизу кордонів Норвегії та Фінляндії. У Кандалакші будується гарнізон для артилерійської бригади та підрозділів інженерних військ — орієнтовно для понад двох тисяч військовослужбовців.
У Новій Вілзі біля Петрозаводська зводять фактично нове військове містечко. Заплановано будівництво понад п'ятдесяти об'єктів, а сам гарнізон може прийняти від чотирьох до шести тисяч військових. Разом із допоміжними частинами та іншими гарнізонами чисельність нового угруповання в Карелії може сягнути приблизно 15 тисяч осіб. Про масштаби будівництва та аналіз супутникових знімків докладно повідомляло "фінське видання Yle" (https://yle.fi/a/74-20229401).
Але тут необхідно правильно трактувати цифри. Ніяких 80 чи 115 тисяч російських військових безпосередньо біля фінського кордону сьогодні немає.
Командувач Сухопутних військ Фінляндії Паси Вялімякі говорив про перспективну можливість розміщення в цьому регіоні близько 80 тисяч військових замість приблизно 20 тисяч, які перебували там раніше. Оцінка у 100–115 тисяч осіб стосується ширшого простору — від Кольського півострова до Балтійського регіону — та можливого наповнення нової інфраструктури вже після завершення або заморожування війни проти України. Відповідні оцінки наводило, зокрема, "шведське суспільне телебачення SVT" (https://www.svt.se/.../avslojar-har-upprustar-ryssland...).
Тобто зараз росія будує не готове ударне угруповання, а створює військову опцію.
Казарми, штаби, склади, ремонтні зони, паливні сховища, залізнична інфраструктура та місця зберігання техніки готуються заздалегідь. Війська можна буде перекинути пізніше — зокрема з українського фронту, якщо кремль отримає паузу для перегрупування, поповнення та відновлення своїх сил.
Саме тому найбільш небезпечним для Північної Європи може виявитися не продовження війни, під час якої основні боєздатні сили росії зв'язані в Україні, а так зване "мирне врегулювання", яке залишить російську військову машину неушкодженою.Представники шведської військової розвідки прямо зазначають: поки росія веде повномасштабну війну проти України, безпосередня загроза великої операції проти НАТО залишається відносно невисокою. Однак після припинення бойових дій ситуація може змінитися дуже швидко.
Що може планувати російський Генеральний штаб?
Перший сценарій — посилення прикриття Кольського півострова та Північного флоту, де розміщена значна частина російських стратегічних ядерних сил.
Кандалакшський напрямок для москви є особливо чутливим. Тут російська територія звужується, а від фінського кордону відносно недалеко до Білого моря та районів базування Північного флоту.
Проблема полягає в тому, що в російській військовій доктрині та практиці так звані оборонні дії можуть передбачати операції не лише на власній території, а й на території сусідньої держави. Саме тому підготовка нібито "оборонної" інфраструктури не виключає можливості її наступального використання.
Другий сценарій — сковування сил НАТО.
У разі кризи навколо країн Балтії Фінляндія матиме важливе значення для перекидання військ, авіації, боєприпасів і забезпечення північного флангу Альянсу. Навіть демонстративне розгортання значного російського угруповання вздовж 1340-кілометрового фінсько-російського кордону змусить НАТО утримувати там додаткові сили. Відповідно, ці війська не зможуть бути використані на балтійському або іншому загрозливому напрямку.
Третій сценарій — створення плацдарму для обмеженої військової чи гібридної провокації.
Це не обов'язково означатиме наступ танкових дивізій на Гельсінкі. Значно реалістичнішими залишаються порушення повітряного простору, диверсії проти критичної інфраструктури, провокації на кордоні, глушіння супутникової навігації, використання мігрантів як інструменту тиску, застосування безпілотників або дії військових без розпізнавальних знаків.Метою таких операцій може бути перевірка того, наскільки швидко, рішуче та одностайно спрацюють механізми НАТО.
Однак твердження, що вступ Фінляндії до НАТО нібито "спровокував" росію, свідомо перевертає причинно-наслідковий зв'язок. Фінляндія вступила до Альянсу не тому, що хотіла створити загрозу росії. Вона зробила це тому, що росія напала на Україну та продемонструвала готовність знищувати сусідні держави, які залишаються у так званій сірій зоні безпеки.
До вступу в НАТО Фінляндія мала 1340 кілометрів кордону з агресивною ядерною державою, але не мала формалізованих гарантій колективної оборони.Після вступу вона має той самий кордон і ту саму росію, але тепер напад на Фінляндію означатиме конфлікт з усім Північноатлантичним альянсом. Саме в цьому й полягає сенс колективного стримування.
Крім того, Фінляндія не є беззахисною країною, яка сподівається виключно на допомогу союзників.
Її оборонна модель базується на загальному військовому обов'язку, великому підготовленому резерві та можливості швидко розгорнути сили воєнного часу. За офіційними даними "Сил оборони Фінляндії" (https://puolustusvoimat.fi/en/finnish-conscription-system), підготовлений резерв налічує близько 900 тисяч осіб, а чисельність сил воєнного часу становить приблизно 280 тисяч військовослужбовців.
Фінляндія десятиліттями зберігала систему територіальної оборони, мобілізаційні механізми, мережу укриттів, резерви матеріальних ресурсів та готовність усього суспільства діяти в умовах воєнної загрози.
Окремо необхідно уточнити питання ядерної зброї.
Фінляндія не ухвалювала рішення про постійне розміщення на своїй території американських, британських чи французьких ядерних боєприпасів. Йдеться про усунення законодавчих обмежень, які могли б перешкодити транспортуванню, ввезенню або тимчасовому перебуванню ядерних засобів у межах системи колективної оборони НАТО.
Водночас керівництво Фінляндії наголошувало, що країна не планує розміщувати ядерну зброю на своїй території в мирний час. Відповідні законодавчі зміни та позицію уряду оприлюднено на "офіційному сайті уряду Фінляндії" (https://valtioneuvosto.fi/.../finnish-government-proposes...).
Тому фіни не "невменяемі".
Навпаки, вони одними з небагатьох у Європі ніколи остаточно не повірили у миролюбність росії. Вони не ліквідували систему загальної військової підготовки, зберегли резерв, територіальну оборону, укриття, мобілізаційні механізми та здатність швидко перебудувати державу і суспільство на режим воєнного часу.
НАТО не гарантує, що росія не будуватиме баз поблизу кордону.
НАТО має гарантувати, що використання цих баз для агресії стане для кремля неприйнятно дорогим і, зрештою, самогубним.
А Україні варто ще раз нагадати нашим партнерам: сьогодні саме українські Сили оборони стримують ті російські частини, які завтра можуть опинитися в Карелії, біля Балтійського моря або на кордонах Польщі.
Тому підтримка України — це не благодійність і не прояв абстрактної солідарності.
Це найефективніший спосіб не допустити великої війни між росією та НАТО.
Фінляндія не панікує. Фінляндія готується.
Саме так поводяться держави, які хочуть вижити.
Віктор ЯГУН
| Читайте також |
| Коментарі (0) |