Мені все одно хто що їсть...

На прикладі вегетаріанців спробую пояснити поведінку і мету ЛГБТ і радикальних феміністок.

Отже, мені все одно, хто що їсть. Аби не труїлися і на добре здоров'я. Ну, не їсть хтось м'яса... У меню кожного ресторану чи серед пропозицій, наприклад, "Пузатих хат" ЗАВЖДИ можна знайти страви без м'яса, риби, вибір є. Замовте собі, не знаю, салат, запечені овочі, я сам люблю овочі гриль, і то дуже. От замовте - і все. Смачного.

Але ні! Вони вимагають наявність вегетаріанського чи веганського меню окремим пунктом чи окремим вкладишем, ну як пісне меню пропонують. "Ми хочемо, щоб отут було написано: "Вегетаріанське меню". Всі, хто прийшов, повинні бачити: тут рівні права для всіх, хто хоче їсти!". І загалом вегетаріанці, до речі, не аж така прикра спільнота, як феміністки, раптом поводяться агресивно, коли десь не згадують про їхні харчові вподобання. Хоча, повторюся, навіть під час війни вибір є.

До речі, є таке поняття: їжею не перебирають. Я не їм червоного борщу та вареників. Проте якщо мені в гостях пропонують, я не відмовляюся, їм і дуже чемно дякую. Чому вегетаріанці так не можуть? Ну, ззів шматочок сала, якщо нема салату, хоча овочі реально завжди є. Якщо що, в цьому дописі - лише мої спостереження.

Андрій КОКОТЮХА