Зимова риболовля: хобі чи серйозне заняття?
Скільки анекдотів та бувальщин можна почути про рибалок! Про їхнє несамовите захоплення, про неймовірні пригоди в час полювання за коропом, щукою, сомом. Одержавши редакційне завдання написати матеріал на цю цікаву тему, навіть зрадів, бо серед моїх сусідів більше півдесятка рибалок. Розповідає мій сусід, багаторічний і дуже досвідчений рибалка Віктор Царенко:
«Ніхто мене ловити рибу не вчив. У селі Ленінівка, звідки родом, великих річок не було, якщо не рахувати Снов, але ж до нього десь кілометрів 6 – 7, зате різних струмків, боліт та кар’єрів з-під видобутого торфу вистачало. Тож літньою риболовлею почав займатися приблизно з десяти років. А от зимовою захопився у 25 років (це понад 35 років тому), коли став жити й працювати в Мені. Ні батько мій, ні дід підлідним ловом не займалися. Та й снастей потрібних у 1960-ті роки не було, але в Мені бачив, як друзі та колеги по роботі у вихідні пропадали на озері. От і я поволі втягнувся. До озера ж — рукою подати. Дістав необхідне обладнання, багато чого виготовляв своїми руками. І пішло-поїхало».
З теплої хати — на мороз
Звичайно, можна ще зрозуміти рибалку, який іде влітку на річку. Але що жене людину морозного дня з теплої хати на лід?
«Риболовля мені дуже подобається. А особливо, коли добре клює. Заразне це діло. Чоловік може ще на початку зими вагатися, доводячи самому собі, що не варто йти на лід, мерзнути там, сподіваючись на добрий улов. Але варто один раз узимку «зірватися», і до кінця холодів їздитимеш на лід. Заразне це діло. Воно наче та хвороба, ніяк не відпускає від себе людину. Захоплення риболовлею не минає з часом. Це на все життя. Та й ловити рибу — то ціла наука. Багато чого треба знати».
Віктор Царенко їздить на риболовлю і теплої пори року, і взимку. Частіше, звичайно, буває на менських водоймах. Трохи рідше — на Десні. Чому на Десні рідше? Бо замерзає вона пізніше, та й доїхати взимку важче. Це влітку сусід «сідлає» китайського мопеда «Дельта» і може об’їхати придеснянські села по черзі, починаючи від Макошиного і аж до Блистови. На цьому маршруті — рибальські села: Куковичі, Максаки, Дубрівка, Ушня. А ближче до Березни й Чернігова — Миколаївка, Локнисте та малі села. Узимку, як правило, збирається компанія таких же любителів підлідного лову, скидаються власнику автомашини на бензин — і вперед! Хоч на Десну, хоч на Дніпро. Головне — точно дізнатися, де надійно клює, і звідки хлопці привозять по десятку кілограмів лускатої. Тут уже спрацьовує чоловіче радіо, про яке з таким гумором писав колись наш незабутній Остап Вишня.
Валерій МАГУЛА
Скорочено. Повністю -- в газеті "Сіверщина" за 10 січня 2013 року
| Читайте також |
| Коментарі (0) |