Жертви Другої світової війни: Чернігівщина в 1941–1943 роках
Зразу після нападу 22 червня 1941 року колишнього союзника на СРСР вважалося, що Чернігівщина буде глибоким тилом, який буде забезпечувати фронт. Катастрофа Червоної армії внесла у ці плани свої жахливі корективи. Область пережила всі трагедії та випробування початкового періоду німецько-радянської війни.
На початку війни з Німеччиною з території Чернігівщини було мобілізовано до Червоної армії 200 тисяч осіб, готувалися до боротьби партизанські загони.
Посилився державний терор в області, проте, невідомо яку кількість людей тоді репресували до її захоплення нацистами…
Варто згадати прискорені розстріли в’язнів чернігівських тюрем перед початком та під час їхньої евакуації у віддалені регіони СРСР.
З документів НКВД, оприлюднених дослідником Іваном Біласом, відомо, що тільки у серпні 1941 року у тюрмі м. Прилуки розстріляли 49 осіб.
24 серпня 1941 року відправили з тюрем Чернігова (загальна і внутрішня) 684 в’язнів, з них 260 осіб, засуджених до страти. У селі Терки Сумської області Ревтрибунал відправив 97 засуджених до смерті в райвійськкомати, а в Сумах розстріляно 108 засуджених до смерті, решту залишили у тюрмі у Сумах.
23-25 серпня 1941 року – одна з найчорніших й катастрофічних сторінок в історії Чернігова, якому вже понад 1300 років – нищівне бомбардування німецькими літаками «Легіону Конкор». Тисячі людей, насамперед цивільного населення, загинули, значна частина (центр і промислова зона) міста перетворилася на палаючу руїну. Якоїсь визначеної кількості жертв цього варварства досі немає.
Наголосимо, що внаслідок цього, а також радянських і німецьких бомбардувань у вересні 1943 року, обласний центр було зруйновано на 70%. У чорному рейтингу найбільш постраждалих міст СРСР під час німецько-радянської війни Чернігів зайняв 4-е місце після Севастополя, Сталінграда і Воронежа.
Наприкінці літа – у вересні 1941 року внаслідок катастрофи Південно-Західного фронту збройних сил СРСР (так званий Київський котел) знищено 4 армії, в полон потрапило 665 тисяч червоноармійців (німецькі дані), окуповано зокрема і Чернігівську область.
Нагадаємо, що нацистський окупаційний режим в Україні був одним з найжорстокіших у світі.
Станом на осінь 1943 року, за підрахунками радянських органів влади, за два роки окупації загинуло понад 127 тисяч осіб, з них більшість знищено нацистами або із залученням «добровільних помічників» з числа місцевого населення.
Серед них назвемо жертв геноциду: за національною ознакою нацистами вбито від 2,7 до 6 тисяч євреїв, а за деякими твердженнями – до 10 тисяч осіб (пам’ятний знак у Березовому Гаю у Чернігові), 5 тисяч ромів (пам’ятний знак на території Меморіалу «Жертвам фашизму» у Чернігові).
В умовах нацистської окупації області відбулося жорстоке протиборство нацистських загарбників із радянським партизанським рухом, від якого найбільше страждало цивільне населення. Воно стало його заручником. Мусимо констатувати, що захист населення від репресій не передбачався політикою сталінських месників, був у кращому випадку винятком.
З метою помсти і залякування окупанти тільки за одним видом каральних репресій, знищенням цілих населених пунктів разом із усіма жителями, за неповними даними вбили 17642 особи цивільного населення (це найбільше число жертв серед 16 областей України) і спалили 63 села й селища. Символом національної скорботи стала Корюківка, її знищення разом із майже 7 тисячами жителів – найбільший нацистський злочин такого виду в Другій світовій війні 1939–1945 років.
Однім з найкривавіших напрямів нацистської політики терору було знищення радянських військовополонених у мережі таборів, яких на території області було 13. У них було вбито, за різними підрахунками, 26-27 тис. осіб.
На Чернігівщини, як і в усій Україні, за час нацистської окупації національна трагедія бездержавності проявилася дуже виразно. Українці на службі одному режиму вбивали, грабували, тероризували українців, які служили іншому, а безпомічне й беззахисне населення намагалося вижити за будь-яку ціну. Російський історик Олександр Гогун за результатами своїх досліджень зробив важливий висновок для розуміння масштабів трагедії і для Чернігівщини: від половини до двох третин представників окупаційної влади, убитих радянськими партизанами, становили саме українці. Сподіваємося, що колись дослідження в області це конкретизують та узагальнять на грунті твердих фактів…
Проте, маємо сумний висновок: число жертв – понад 127 тисяч осіб за два роки нацистської окупації Чернігово-Сіверщини – включає вбитих і нацистами, і радянським партизанським рухом, і тих хто помер від хвороб, голоду та нестерпного життя.
Ще одна категорія жертв — у трудове рабство з області до Німеччини було мобілізовано майже 42 тисячі осіб.
Тему про жертви та участь чернігівців у національно-визвольному русі та фронтах війни розглянемо у наступній публікації.
Підсумовуючи участь і жертви у першій період німецько-радянської війни та нацистської окупації регіону констатуємо її катастрофічні наслідки. Водночас залишається для подальших досліджень питання про масштаби участі чернігівців, які обрали собі службу нацистському режиму.
Сергій БУТКО, Український інститут національної пам’яті
Далі буде
На початку війни з Німеччиною з території Чернігівщини було мобілізовано до Червоної армії 200 тисяч осіб, готувалися до боротьби партизанські загони.
Посилився державний терор в області, проте, невідомо яку кількість людей тоді репресували до її захоплення нацистами…
Варто згадати прискорені розстріли в’язнів чернігівських тюрем перед початком та під час їхньої евакуації у віддалені регіони СРСР.
З документів НКВД, оприлюднених дослідником Іваном Біласом, відомо, що тільки у серпні 1941 року у тюрмі м. Прилуки розстріляли 49 осіб.
24 серпня 1941 року відправили з тюрем Чернігова (загальна і внутрішня) 684 в’язнів, з них 260 осіб, засуджених до страти. У селі Терки Сумської області Ревтрибунал відправив 97 засуджених до смерті в райвійськкомати, а в Сумах розстріляно 108 засуджених до смерті, решту залишили у тюрмі у Сумах.
23-25 серпня 1941 року – одна з найчорніших й катастрофічних сторінок в історії Чернігова, якому вже понад 1300 років – нищівне бомбардування німецькими літаками «Легіону Конкор». Тисячі людей, насамперед цивільного населення, загинули, значна частина (центр і промислова зона) міста перетворилася на палаючу руїну. Якоїсь визначеної кількості жертв цього варварства досі немає.
Наголосимо, що внаслідок цього, а також радянських і німецьких бомбардувань у вересні 1943 року, обласний центр було зруйновано на 70%. У чорному рейтингу найбільш постраждалих міст СРСР під час німецько-радянської війни Чернігів зайняв 4-е місце після Севастополя, Сталінграда і Воронежа.
Наприкінці літа – у вересні 1941 року внаслідок катастрофи Південно-Західного фронту збройних сил СРСР (так званий Київський котел) знищено 4 армії, в полон потрапило 665 тисяч червоноармійців (німецькі дані), окуповано зокрема і Чернігівську область.
Нагадаємо, що нацистський окупаційний режим в Україні був одним з найжорстокіших у світі.
Станом на осінь 1943 року, за підрахунками радянських органів влади, за два роки окупації загинуло понад 127 тисяч осіб, з них більшість знищено нацистами або із залученням «добровільних помічників» з числа місцевого населення.
Серед них назвемо жертв геноциду: за національною ознакою нацистами вбито від 2,7 до 6 тисяч євреїв, а за деякими твердженнями – до 10 тисяч осіб (пам’ятний знак у Березовому Гаю у Чернігові), 5 тисяч ромів (пам’ятний знак на території Меморіалу «Жертвам фашизму» у Чернігові).
В умовах нацистської окупації області відбулося жорстоке протиборство нацистських загарбників із радянським партизанським рухом, від якого найбільше страждало цивільне населення. Воно стало його заручником. Мусимо констатувати, що захист населення від репресій не передбачався політикою сталінських месників, був у кращому випадку винятком.
З метою помсти і залякування окупанти тільки за одним видом каральних репресій, знищенням цілих населених пунктів разом із усіма жителями, за неповними даними вбили 17642 особи цивільного населення (це найбільше число жертв серед 16 областей України) і спалили 63 села й селища. Символом національної скорботи стала Корюківка, її знищення разом із майже 7 тисячами жителів – найбільший нацистський злочин такого виду в Другій світовій війні 1939–1945 років.
Однім з найкривавіших напрямів нацистської політики терору було знищення радянських військовополонених у мережі таборів, яких на території області було 13. У них було вбито, за різними підрахунками, 26-27 тис. осіб.
На Чернігівщини, як і в усій Україні, за час нацистської окупації національна трагедія бездержавності проявилася дуже виразно. Українці на службі одному режиму вбивали, грабували, тероризували українців, які служили іншому, а безпомічне й беззахисне населення намагалося вижити за будь-яку ціну. Російський історик Олександр Гогун за результатами своїх досліджень зробив важливий висновок для розуміння масштабів трагедії і для Чернігівщини: від половини до двох третин представників окупаційної влади, убитих радянськими партизанами, становили саме українці. Сподіваємося, що колись дослідження в області це конкретизують та узагальнять на грунті твердих фактів…
Проте, маємо сумний висновок: число жертв – понад 127 тисяч осіб за два роки нацистської окупації Чернігово-Сіверщини – включає вбитих і нацистами, і радянським партизанським рухом, і тих хто помер від хвороб, голоду та нестерпного життя.
Ще одна категорія жертв — у трудове рабство з області до Німеччини було мобілізовано майже 42 тисячі осіб.
Тему про жертви та участь чернігівців у національно-визвольному русі та фронтах війни розглянемо у наступній публікації.
Підсумовуючи участь і жертви у першій період німецько-радянської війни та нацистської окупації регіону констатуємо її катастрофічні наслідки. Водночас залишається для подальших досліджень питання про масштаби участі чернігівців, які обрали собі службу нацистському режиму.
Сергій БУТКО, Український інститут національної пам’яті
Далі буде
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
