ПогОдки

Вони погодки з 1947 року і разом починали трудову діяльність з початку 60-х у міському фінуправлінні. Та після цього шляхи їх геть розійшлися - перший пішов у викладачі, а другий сумирно товкся в чиновницьких кабінетах.

Перший став популярним у студентів, які й на пенсії його в гості звали та у високих своїх кабінетах поза чергою вітали. Перший пішов у політику, коли почалася перебудова, став головою краєвого Руху, зрушував у владі дещо, любив випити, заспівати, мав багато друзів, жінок, радощів.

А другий все так само сумирно тягнув лямку, ніде не виділяючись, ні в які політичні справи не встряючи, ні на які помітні діла не підписуючись і вийшов на пенсію, будучи начальником одного непотрібного управління, яке , попри назву, ні на що реально не впливало і нікому не заважало.

Перший помер (думаю, чернігівцям не важко здогадатися про кого мова) уже 7 років тому і друзі та виученики спорудили йому меморіальчик з білого каменя та щороку поминають - а ще встановили йому меморіальну дошку на училищі, де він викладав, назвали його іменем вулицю, надрукували книжку. Він прожив яскраво, наповнено.

А другий і досі тихенько манжає вечорами свій прогулянковий квадрат навколо "обкомівського" будинку, куди його поселили були комуністи за вірну службу. Він так і ходить непомітно. Навіть якщо назву його прізвище - воно вам нічого не скаже...

Моралі не буде.

Василь ЧЕПУРНИЙ