Забутий, хоч і Королів
До 145- річчя
З таким прізвищем мали б пам'ятати, але де - російська окупаційна влада витравлювала кальоним желєзом всяку пам'ять про українських діячів, які були за Україну, які відмовилися впрягтися в імперського воза...
Василь Королів- Старий родом з Ладана Прилуцького повіту Полтавської губернії - так, тоді, у 1879 році, Прилуччина була Полтавщиною. Натомість до Чернігівщини належали Конотоп, Глухів, Стародуб, Почеп і Мглин - три останні вже сто років, як окуповані Московщиною.
Батько його був священником, тож природньо він став навчатися у Полтавській духовній семінарії, де й подружився з Симоном Петлюрою. Ту дружбу проніс через все життя і встиг залишити спогади про Головного Отамана УНР, видрукувані 1930 року (цікаво - чи перевидані в Україні?).
Після семінарії вчився у Харківському ветеринарному інституті, працював ветеринаром і навіть видав посібник "Скотолечение" - звісно, російською. Проте його тягнуло до інших занять.
Друкується в нечисленних українських виданнях, арештовують, а 1917 року він стає редактором першого такого українського видання "Книгарь".
Від Товариства українських поступовців його обирають членом Центральної Ради. Працює в київському товаристві "Просвіта", стає головою Товариства шкільної освіти.
А 1919 року його відряджають дипломатом від УНР у Прагу, звідки він уже на батьківщину і не повернувся. Одружується з Наталеною із Дунін - Борковських, яка стає ...Королевою та викладає у Подєбрадах.
Пиьсменницька його творчість невелика - роман "Чмелик" для підлітків - про мандри українця всім світом. А ще збірка казок "Нечиста сила", де на Лисій горі серед відьом опиняється ...український журналіст, який береться спростувати вигадки про наших відьмочок... Сміливий чоловік...
Василь Королів- Старий ще й зробив розписи для церкви в одному селі - всебічно талановитий був чоловік.
А смерть його взагалі унікальна: написав спогади під викличною назвою "Згадки про мою смерть", здав рукопис до видавництва 9 листопада 1941 року, повернувся додому, на порозі перехрестився і впав мертвим на руки дружині. Похований у Чехії, в містечку Мельник поруч із дружиною.
От би перевидати в Україні його спогади! Чи десь друкувалися?
Василь ЧЕПУРНИЙ
З таким прізвищем мали б пам'ятати, але де - російська окупаційна влада витравлювала кальоним желєзом всяку пам'ять про українських діячів, які були за Україну, які відмовилися впрягтися в імперського воза...
Василь Королів- Старий родом з Ладана Прилуцького повіту Полтавської губернії - так, тоді, у 1879 році, Прилуччина була Полтавщиною. Натомість до Чернігівщини належали Конотоп, Глухів, Стародуб, Почеп і Мглин - три останні вже сто років, як окуповані Московщиною.
Батько його був священником, тож природньо він став навчатися у Полтавській духовній семінарії, де й подружився з Симоном Петлюрою. Ту дружбу проніс через все життя і встиг залишити спогади про Головного Отамана УНР, видрукувані 1930 року (цікаво - чи перевидані в Україні?).
Після семінарії вчився у Харківському ветеринарному інституті, працював ветеринаром і навіть видав посібник "Скотолечение" - звісно, російською. Проте його тягнуло до інших занять.
Друкується в нечисленних українських виданнях, арештовують, а 1917 року він стає редактором першого такого українського видання "Книгарь".
Від Товариства українських поступовців його обирають членом Центральної Ради. Працює в київському товаристві "Просвіта", стає головою Товариства шкільної освіти.
А 1919 року його відряджають дипломатом від УНР у Прагу, звідки він уже на батьківщину і не повернувся. Одружується з Наталеною із Дунін - Борковських, яка стає ...Королевою та викладає у Подєбрадах.
Пиьсменницька його творчість невелика - роман "Чмелик" для підлітків - про мандри українця всім світом. А ще збірка казок "Нечиста сила", де на Лисій горі серед відьом опиняється ...український журналіст, який береться спростувати вигадки про наших відьмочок... Сміливий чоловік...
Василь Королів- Старий ще й зробив розписи для церкви в одному селі - всебічно талановитий був чоловік.
А смерть його взагалі унікальна: написав спогади під викличною назвою "Згадки про мою смерть", здав рукопис до видавництва 9 листопада 1941 року, повернувся додому, на порозі перехрестився і впав мертвим на руки дружині. Похований у Чехії, в містечку Мельник поруч із дружиною.
От би перевидати в Україні його спогади! Чи десь друкувалися?
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |