Збережімо традиції своєї землі!
Слово про святкування Різдва Христового 7 січня (за юліанським календарем)
Починаючи з 2018 року, влада в Україні ввела додатковий вихідний день - 25 грудня. Можливо, це, або щось інше спровокувало розмови про “правильність” нашого Різдва 7 січня. У ЗМІ час від часу з’являються матеріали із заголовками: “Вкрадене Різдво”, “Неправильне Різдво”. Мовляв, ми пов’язуємо традиції святкування Різдва Христового з Росією, більше того, навіть з СРСР. Різдво - і СРСР?! І зауважують, що весь цивілізований світ відзначає Різдво Христове 25 грудня.
Мене завжди обурювала неправда, з якою погоджуватися за будь-яких обставин неможливо. Більше того, мовчанням зраджується Бог. То ж думаю, що потрібно зміцнити впевненість православних, щоб не вагалися у правильності нашої з вами віри.
На закиди про те, що весь світ святкує 25 грудня, у нас є проста відповідь: більшість православних (а це до 90 відсотків) святкують якраз 7 січня. І це не лише віруючі України і Росії, а й Єрусалимського церкви, Білоруської, Казахстану, Молдови. А насамперед, це – Афон, котрий є потужним стержнем православної віри. І спрямувати Афон в інше русло ніколи не вдасться. Афоніти знають, коли відзначати Різдво.
Нам приводять в приклад Антіохійську та Алесандрійську церкви. Але ж, треба враховувати, що та ж Антіохійська церква, зовсім не чисельна, до 500 тисяч віруючих. Свого часу Антіохія зазнала величезних потрясінь. У 1268 році Антіохія була повністю стерта з лиця землі, і кожна її церква була знищена єгипетськими мамлюками. Перед цим Антіохією володіли хрестоносці, котрі намагалися навернути до католицької віри, і не безрезультатно. Зараз патріархія знаходиться в Дамаску і переживає надзвичайно складні часи. Є той же ІГІЛ, котрий переслідує православних. Те ж саме можна сказати і про Александрійську церкву (не плутати з Коптською православною церквою, у якій віруючих близько 18 мільйонів чоловік і Різдво вони святкують разом з нами). Нині Александрійська церква по кількості віруючих невелика, вона намагається об’єднати під своїм проводом більшість віруючих африканських країн. І тут, часто, православ’я змішується з місцевими віруваннями, традиціями, звичаями. У цих країнах часто відкривається багатобожжя. Таким чином, Александрійська церква зміщується в сторону екуменізму.
Безсумнівним є той факт, що православних, котрі разом з католиками святкують Різдво 25 грудня – 10-12 відсотків. І це ті православні, котрі, так чи інакше, свого часу потрапили під вплив католицької церкви або протестантської, як Фінляндія. Православних Фінляндії трошки більше 50 тисяч. І на календар визначення церковних свят значно вплинула лютеранська церква.
Якщо ж хтось говорить, що ми залежні від традицій Радянського Союзу – це повна нісенітниця. Адже в СРСР взагалі заперечували релігію. Ми пам’ятаємо цитати Леніна: «Релігія – це опіум для народу». Більше того, коли у січні 1918 року Радянська Росія перейшла на григоріанський календар, влада залишила 25 грудня вихідним днем, щоб заплутати та розділити православних віруючих. А потім взагалі в 1929 році Йосип Джугашвілі скасував і цей вихідних день.
Що стосується, Росії. Шановні, це не Росія вплинула на нас, а наші святі отці, починаючи з часів правління Володимира Великого, навчали нинішніх росіян. Тоді наших священників направляли у головні центри племінних союзів, розташовані на території сучасної Росії. Спочатку священнослужителями були греки. Так, до Новгорода був направлений Іоаким Корсунянин, якого Володимир Великий спочатку запросив з Херсонесу до Києва. Після нього Новгородську єпископську кафедру очолювали вихованці нашого Києво-Печерського монастиря (із середини Х століття до 1156 року): Стефан, Герман, Микита затворник Печерський, Іоан, Ніфонт. Друга єпископська кафедра на території нинішньої Росії знаходилась у Ростові. Першим єпископом був грек Феодор, котрий прибув з Києва. А потім ростовськими єпископами були Леонтій та Ісаія, вихованці Києво-Печерського монастиря. Більше того, мешканці ростово-суздальської землі говорили на фіно-угорському діалекті племені меря. Леонтій та Ісаія активно самі вивчали місцевий діалект, щоб мешканці могли розуміти проповідників. Паралельно вони навчали місцеве населення церковно-слов’янській писемності. Завдяки цьому, місцеві фіно-угорські племена (меря, мещера, мурома, голядь, чудь, весь) поступово вивчили церковно-слов’янську мову, котра згодом адаптувалася в російську. На жаль, можновладці та історики мовчать про те, що саме наші предки навчили нинішніх жителів Росії церковно-слов’янській мові, а відтак, і писемності. Але, найголовніше, що святі отці розповсюдили православ’я на території сучасної центральної і північної Росії.
Друга хвиля місіонерів-монахів відбулася в часи, коли наша земля часто піддавалася руйнуванню кримськими ордами. Багато монахів переселилися на територію тодішньої Московїї, будували там монастирі і сприяли розвитку писемності, духовності, православної релігії і державотворенню. Києво-печерські монахи заснували той же Псково-Печерський монастир, котрий завжди був центром просвітництва в Росії. Серед митрополитів, котрі у той час значно вплинули на розвиток Московії були – Алексій Чернігівський, Петро, Кіпріан, Феогност та інші, які більшість свого часу перебували в Москві, хоча за статусом вважалися митрополитами київськими.
Третя хвиля просвітництва мала місце в часи правління від Петра І до Катерини ІІ (кінець XVII та XVIIІ століття). Коли говорять, що Петро І через Балтійське море прорубав вікно в Європу – це, м'яко кажучи, неправда. Цей шлях відкрила йому Україна. Найголовніші митрополичі та єпископські кафедри тодішньої Московії очолили саме вихідці з України: Іоан Тобольський (Максимович) з Ніжина, Димитрій Ростовський (Туптало), Феофан Прокопович, Антоній Стаховський з Ріпок, Софроній єпископ Іркутський, Інокентій єпископ Іркутський, митрополит Ростовський і Ярославський Арсеній (Мацеєвич, якого закатувала Катерина ІІ за те, що не побоявшись царського указу, відкрито виступав проти закриття монастирів), прилучанин єпископ Іоасаф Білгородський (Горленко) та багато інших. Ці люди вплинули на сьогодення Росії, адже вони несли просвітництво в тогочасну Московську державу.
Зважаючи на перелічені вище факти, можна з упевненістю сказати: не Росія спонукає нас святкувати Різдво за юліанським календарем, а це ми їх так навчили.
І ще: головна ідея прибічників григоріанського календаря – рік за юліанським календарем не співпадає з астрономічним роком. За юліанським календарем, рік - це 365 діб і 6 годин, астрономічний рік має 365 діб 5 годин 48 хвилин і 46 секунд. Неспівпадіння – 11 хвилин 14 секунд. Але, якщо нам святкувати Різдво 25 грудня, треба зміщати всі православні свята. Католики не святкують Благовіщення Пресвятої Богородиці 7 квітня, а святкують на 13 діб раніше. Так само і Успіння Пресвятої Богородиці, і свято апостолів Петра і Павла та інші. Тоді змістяться всі православні пости і, навіть, Великдень. За рішенням Вселенского церковного собору, Великдень святкується після єврейської Пасхи. У католиків – по-різному: може бути до, може бути після. Ми впевнені, що Благодатний Вогонь, який сходить саме на православний Великдень, ще раз доводить, що саме наші православні свята, за юліанським календарем, є правильними перед Богом.
Маємо ще один доказ того, що світ є духовним, а не матеріальним. Вчені часто розглядають світ тільки з матеріальної сторони буття. І це помилка. До прикладу, коли Ісуса Христа розіп’яли в п’ятницю зранку, а воскрес Він з першою зіркою з суботи на неділю, пройшло не більше двох астрономічних діб. Але, в усіх Святих письменах Господь, усі його пророки і апостоли говорять про три дні і три ночі. Я часто колись ставив собі питання: де беруться додатковий день і ніч? А потім, років 15 тому, прочитав у отця церкви Григорія єпископа Ніського, учасника і одного із організаторів Другого Вселенского церковного собору, що саме сонячне затемнення в п'ятницю розділило день. Через те з’явилися додаткові ніч та день. Господь і апостоли сказали, що в Господа один день – як тисяча років і тисяча років – як один день. Тому, не треба рахувати секунди і хвилини, а просто в духовному плані вірити, що саме ті дні, які визначені святими отцями і підтверджуються чудесами від Бога, – і є днями великих православних свят. А доводи вчених з цих питань – це суєта суєт. Бо мудрість світу цього є безумство перед Богом.
Православні брати і сестри, вітаю Вас з Різдвом Христовим!
Цього світлого дня кожного з нас переповнює особлива духовна радість, бо ми славимо народження Сина Божого, Ісуса Христа, Спасителя нашого.
Бажаю кожному любові до ближнього, добра, миру, здоров’я, затишку Вашим оселям, родинної теплоти та щирості у стосунках один з одним. Нехай Господь береже Вас та Ваші родини! Бажаю Божої Благодаті в добрих починаннях та чистоти в помислах.
Христос рождається – славімо Його!
З найкращими побажаннями,
Ваш земляк Олег Обушний
Починаючи з 2018 року, влада в Україні ввела додатковий вихідний день - 25 грудня. Можливо, це, або щось інше спровокувало розмови про “правильність” нашого Різдва 7 січня. У ЗМІ час від часу з’являються матеріали із заголовками: “Вкрадене Різдво”, “Неправильне Різдво”. Мовляв, ми пов’язуємо традиції святкування Різдва Христового з Росією, більше того, навіть з СРСР. Різдво - і СРСР?! І зауважують, що весь цивілізований світ відзначає Різдво Христове 25 грудня.
Мене завжди обурювала неправда, з якою погоджуватися за будь-яких обставин неможливо. Більше того, мовчанням зраджується Бог. То ж думаю, що потрібно зміцнити впевненість православних, щоб не вагалися у правильності нашої з вами віри.
На закиди про те, що весь світ святкує 25 грудня, у нас є проста відповідь: більшість православних (а це до 90 відсотків) святкують якраз 7 січня. І це не лише віруючі України і Росії, а й Єрусалимського церкви, Білоруської, Казахстану, Молдови. А насамперед, це – Афон, котрий є потужним стержнем православної віри. І спрямувати Афон в інше русло ніколи не вдасться. Афоніти знають, коли відзначати Різдво.
Нам приводять в приклад Антіохійську та Алесандрійську церкви. Але ж, треба враховувати, що та ж Антіохійська церква, зовсім не чисельна, до 500 тисяч віруючих. Свого часу Антіохія зазнала величезних потрясінь. У 1268 році Антіохія була повністю стерта з лиця землі, і кожна її церква була знищена єгипетськими мамлюками. Перед цим Антіохією володіли хрестоносці, котрі намагалися навернути до католицької віри, і не безрезультатно. Зараз патріархія знаходиться в Дамаску і переживає надзвичайно складні часи. Є той же ІГІЛ, котрий переслідує православних. Те ж саме можна сказати і про Александрійську церкву (не плутати з Коптською православною церквою, у якій віруючих близько 18 мільйонів чоловік і Різдво вони святкують разом з нами). Нині Александрійська церква по кількості віруючих невелика, вона намагається об’єднати під своїм проводом більшість віруючих африканських країн. І тут, часто, православ’я змішується з місцевими віруваннями, традиціями, звичаями. У цих країнах часто відкривається багатобожжя. Таким чином, Александрійська церква зміщується в сторону екуменізму.
Безсумнівним є той факт, що православних, котрі разом з католиками святкують Різдво 25 грудня – 10-12 відсотків. І це ті православні, котрі, так чи інакше, свого часу потрапили під вплив католицької церкви або протестантської, як Фінляндія. Православних Фінляндії трошки більше 50 тисяч. І на календар визначення церковних свят значно вплинула лютеранська церква.
Якщо ж хтось говорить, що ми залежні від традицій Радянського Союзу – це повна нісенітниця. Адже в СРСР взагалі заперечували релігію. Ми пам’ятаємо цитати Леніна: «Релігія – це опіум для народу». Більше того, коли у січні 1918 року Радянська Росія перейшла на григоріанський календар, влада залишила 25 грудня вихідним днем, щоб заплутати та розділити православних віруючих. А потім взагалі в 1929 році Йосип Джугашвілі скасував і цей вихідних день.
Що стосується, Росії. Шановні, це не Росія вплинула на нас, а наші святі отці, починаючи з часів правління Володимира Великого, навчали нинішніх росіян. Тоді наших священників направляли у головні центри племінних союзів, розташовані на території сучасної Росії. Спочатку священнослужителями були греки. Так, до Новгорода був направлений Іоаким Корсунянин, якого Володимир Великий спочатку запросив з Херсонесу до Києва. Після нього Новгородську єпископську кафедру очолювали вихованці нашого Києво-Печерського монастиря (із середини Х століття до 1156 року): Стефан, Герман, Микита затворник Печерський, Іоан, Ніфонт. Друга єпископська кафедра на території нинішньої Росії знаходилась у Ростові. Першим єпископом був грек Феодор, котрий прибув з Києва. А потім ростовськими єпископами були Леонтій та Ісаія, вихованці Києво-Печерського монастиря. Більше того, мешканці ростово-суздальської землі говорили на фіно-угорському діалекті племені меря. Леонтій та Ісаія активно самі вивчали місцевий діалект, щоб мешканці могли розуміти проповідників. Паралельно вони навчали місцеве населення церковно-слов’янській писемності. Завдяки цьому, місцеві фіно-угорські племена (меря, мещера, мурома, голядь, чудь, весь) поступово вивчили церковно-слов’янську мову, котра згодом адаптувалася в російську. На жаль, можновладці та історики мовчать про те, що саме наші предки навчили нинішніх жителів Росії церковно-слов’янській мові, а відтак, і писемності. Але, найголовніше, що святі отці розповсюдили православ’я на території сучасної центральної і північної Росії.
Друга хвиля місіонерів-монахів відбулася в часи, коли наша земля часто піддавалася руйнуванню кримськими ордами. Багато монахів переселилися на територію тодішньої Московїї, будували там монастирі і сприяли розвитку писемності, духовності, православної релігії і державотворенню. Києво-печерські монахи заснували той же Псково-Печерський монастир, котрий завжди був центром просвітництва в Росії. Серед митрополитів, котрі у той час значно вплинули на розвиток Московії були – Алексій Чернігівський, Петро, Кіпріан, Феогност та інші, які більшість свого часу перебували в Москві, хоча за статусом вважалися митрополитами київськими.
Третя хвиля просвітництва мала місце в часи правління від Петра І до Катерини ІІ (кінець XVII та XVIIІ століття). Коли говорять, що Петро І через Балтійське море прорубав вікно в Європу – це, м'яко кажучи, неправда. Цей шлях відкрила йому Україна. Найголовніші митрополичі та єпископські кафедри тодішньої Московії очолили саме вихідці з України: Іоан Тобольський (Максимович) з Ніжина, Димитрій Ростовський (Туптало), Феофан Прокопович, Антоній Стаховський з Ріпок, Софроній єпископ Іркутський, Інокентій єпископ Іркутський, митрополит Ростовський і Ярославський Арсеній (Мацеєвич, якого закатувала Катерина ІІ за те, що не побоявшись царського указу, відкрито виступав проти закриття монастирів), прилучанин єпископ Іоасаф Білгородський (Горленко) та багато інших. Ці люди вплинули на сьогодення Росії, адже вони несли просвітництво в тогочасну Московську державу.
Зважаючи на перелічені вище факти, можна з упевненістю сказати: не Росія спонукає нас святкувати Різдво за юліанським календарем, а це ми їх так навчили.
І ще: головна ідея прибічників григоріанського календаря – рік за юліанським календарем не співпадає з астрономічним роком. За юліанським календарем, рік - це 365 діб і 6 годин, астрономічний рік має 365 діб 5 годин 48 хвилин і 46 секунд. Неспівпадіння – 11 хвилин 14 секунд. Але, якщо нам святкувати Різдво 25 грудня, треба зміщати всі православні свята. Католики не святкують Благовіщення Пресвятої Богородиці 7 квітня, а святкують на 13 діб раніше. Так само і Успіння Пресвятої Богородиці, і свято апостолів Петра і Павла та інші. Тоді змістяться всі православні пости і, навіть, Великдень. За рішенням Вселенского церковного собору, Великдень святкується після єврейської Пасхи. У католиків – по-різному: може бути до, може бути після. Ми впевнені, що Благодатний Вогонь, який сходить саме на православний Великдень, ще раз доводить, що саме наші православні свята, за юліанським календарем, є правильними перед Богом.
Маємо ще один доказ того, що світ є духовним, а не матеріальним. Вчені часто розглядають світ тільки з матеріальної сторони буття. І це помилка. До прикладу, коли Ісуса Христа розіп’яли в п’ятницю зранку, а воскрес Він з першою зіркою з суботи на неділю, пройшло не більше двох астрономічних діб. Але, в усіх Святих письменах Господь, усі його пророки і апостоли говорять про три дні і три ночі. Я часто колись ставив собі питання: де беруться додатковий день і ніч? А потім, років 15 тому, прочитав у отця церкви Григорія єпископа Ніського, учасника і одного із організаторів Другого Вселенского церковного собору, що саме сонячне затемнення в п'ятницю розділило день. Через те з’явилися додаткові ніч та день. Господь і апостоли сказали, що в Господа один день – як тисяча років і тисяча років – як один день. Тому, не треба рахувати секунди і хвилини, а просто в духовному плані вірити, що саме ті дні, які визначені святими отцями і підтверджуються чудесами від Бога, – і є днями великих православних свят. А доводи вчених з цих питань – це суєта суєт. Бо мудрість світу цього є безумство перед Богом.
Православні брати і сестри, вітаю Вас з Різдвом Христовим!
Цього світлого дня кожного з нас переповнює особлива духовна радість, бо ми славимо народження Сина Божого, Ісуса Христа, Спасителя нашого.
Бажаю кожному любові до ближнього, добра, миру, здоров’я, затишку Вашим оселям, родинної теплоти та щирості у стосунках один з одним. Нехай Господь береже Вас та Ваші родини! Бажаю Божої Благодаті в добрих починаннях та чистоти в помислах.
Христос рождається – славімо Його!
З найкращими побажаннями,
Ваш земляк Олег Обушний
| Читайте також |
| Коментарі (0) |