Завершено 3-томне видання творів видатного українського пасічника
Всеукраїнське товариство бджолярів і Фонд Петра Прокоповича урочистості з нагоди виходу у світ 3-го тому, а отже й завершення видання тритомника видатного українського пасічники провели на його батьківщині — в гетьманській столиці Батурині на Чернігівщині та сусідніх селах — Митченки, де 10 липня 1775 року в родині дворянина-священика козацького роду народився Прокопович, і в селі Пальчики, де 3 квітня 1850 року він знайшов вічний спокій. Заходи почалися на могилі Прокоповича, на околиці Пальчиків. Тут зараз красиве чисте поле, а колись розташовувалася знаменита на всю імперію школа бджільництва Прокоповича, яку він перевів сюди з Митченків. Поруч, в одній могилі, похований і син Прокоповича, наступник його бджолярської справи Степан Великдан.
На свято приїхали пасічники з різних куточків України і насамперед ті, хто безпосередньо брав участь у виданні тритомника, — представники Товариства і Фонду. Вів урочистості один з очільників Товариства бджолярів і один з керівників Гільдії медоварів України Василь Соломко. Він найперше назвав безпосередніх видавців тритомника. Це видавничий дім «Фактор» з Харкова. Це редакційна колегія тритомника — М. Горніч, В.Зуй (перекладач тексту з російської на українську), В.Корж (координатор проекту), С.Мілов і, звичайно, сам Соломко. Треба низько вклонитися цим людям за їхню подвижницьку працю. Адже необхідно було підняти й опрацювати гори матеріалів, у тому числі й у малодоступних архівах, щоб з доволі великої і ще далеко не повність опублікованої творчої спадщини Петра Пропоковича відібрати до видання найцінніше. І ця величезна робота була виконана протягом якихось трьох років: перший том видання побачив світ позаторік, другий торік і ось третій. Характерно, що тритомник повністю видано на кошти самих пасічників України, серед яких Товариство і Фонд провели збір пожертв. Вдалося обійтися і без звертання до спонсорів-бізнесменів, і без підтримки бюджету, хоч держава давно могла б видати твори видатного українця.
Пасічники — учасники торжеств, поставили свої підписи на третьому томі видання і книгу цю поклали на плиту на могилі Прокоповича. А потім подарували цей том, як раніше й попередні, дирекції Батуринського Національного заповідника «Гетьманська столиця»
Того дня ми побували і в Митченках, біля пам’ятного каменя, встановленого працівниками заповідника на місці розташування школи бджільництва Прокоповича. На її подвір`ї колись була криниця з чудовою водою. Працівники заповідника нещодавно відродили її. Вода в ній, як і два століття тому, дійсно смачна.
Продовжилося свято українського бджільництва в Батурині. Учасники його зробили екскурсію по історичних пам`ятках міста, починаючи з відновленої Батуринської\ фортеці та її цитаделі, і завершуючи палацом Кирила Розумовського.
Тема Прокоповича займає вагоме місце в науковій роботі заповідника. Колектив його практично вже підготував Музей Петра Прокоповича і хоч сьогодні готовий розгорнути таку експозицію. Але , на жаль, поки що це музей без приміщення. Для музею було заплановано будинок, де зараз знаходиться один з підрозділів заповідника — науковці, реставратори, бібліотека. Вони давно мали б переселитися, як і дирекція заповідника, на територію Палацу Розумовського, в один з флігелів. Як відомо, цей палацово-парковий комплекс включає не лише власне Палац гетьмана і парк, а й два флігелі. Вони, на відміну від самого палацу, були зруйновані в часи комуністичної влади і їх відновлювали з нуля. Враховуючи величезний обсяг робіт на реставрації Палацу, завершити спорудження флігелів за президентства Ющенка просто не встигли, хоч вони були вже майже добудовані, зосталося виконати внутрішні роботи. І прикро, що роботи тут, на майже готовому об’єкті, нині зовсім не ведуться. Вони припинилися, як тільки за Віктором Ющенком зачинилися двері кабінету Президента. В результаті, окрім того, що важко налагодити нормальну роботу колективу заповідника, ми ще й не можемо відкрити музей видатного пасічника, визнаного всім світом.
…А тритомник творів Прокоповича просто цікавий, унікальний. Його треба читати. Це більш ніж просто бджільництво. Та й Прокопович був надзвичайно різносторонньою особистістю, представником справжньої української дворянської еліти. Сподіваймося, що це видання закуплять хоча б для бібліотек і навчальних закладів. А зараз не можу не процитувати бодай деякі цікаві фрагмент творчості Петра Прокоповича. «Той, хто йде в науку бджільництва, повинен мати добрий розум, кміливість, тямовитість, швидко діяти і не бути в’ялим, сонливим. До того ж, він має бути здоровим, вміти рахувати., знати вагу і виміри».
Школа Пропоковича, окрім суто бджільництва. давала селянам дуже великий обсяг знань. Ось як про це пише сам Прокопович. Учні тут «займаються городництвом, садівництвом, хліборобством, косінням хлібів нововинайденими знаряддями, різним майструванням на будівлях (наприклад, накриттям соломою, просто і під глину, штукатуркою міцно і гладенько) , а також складанням для корму худобі і коням ситих кормів і різних сумішей», Чим не сільськогосподарська академія!
Петро АНТОНЕНКО
Фото автора
| Читайте також |
| Коментарі (0) |