ЗАТЮКАНА ДЕМОКРАТІЯ

У формі ультиматуму заявив селянам: якщо голосуватимуть за “того”, щось робитиме для села, якщо за іншого —дзуськи! “Той” — це діючий голова, який хутко перебіг до Партії регіонів. Говорити бізнесменові, що це безсовісно — шантажувати старих, бідних, залежних від тебе селян — марна справа. Він вже отримав вказівку, за кого ось так “агітувати”. Тим паче, в останні місяці, перебігли до регіоналів і голова районної, і голова обласної державних адміністрацій, які зовсім недавно красувалися в “Нашій Україні” і не один рік саме від неї керували районом і областю. При новій же владі побігли першим номерами у виборчих списках регіоналів — у районну та обласну раду.

У виборчу кампанію повсюдно в держадміністрації викликали залежних від влади бюджетників, особливо директорів шкіл, керівників лікарень, і тероризували вказівками, як саме голосувати і тягти за собою підлеглих.

Це типова картина оцих виборів із застосуванням найбрутальнішого адмінресурсу, точніше тиску. Створення партійних клонів, за допомогою яких влада викинула з виборів у ряді областей партію “Батьківщина”, безконтрольне друкування виборчих бюлетенів, хаотичне завезення їх на дільниці, фальсифікування через голосування вдома — ось далеко не повний арсенал цих брудних виборів.

У понеділок на прес-конференції в Києві в УНІАН Комітет виборців України оприлюднили чимало подібних фактів. Скажімо, про так звані спецдільниці, тобто лікарні, в тому числі психіатричні, тюрми. На одну, де було всього 5 виборців, завезли…445 бюлетенів, натомість на іншу на 100 виборців — 80 бюлетенів. В одному з міст Київщини виборча комісія не зареєструвала аж 100 кандидатів. Люди звернулися до суду, отримали його рішення, згідно з яким комісія мала повторно розглянути питання про їхню реєстрацію. Комісія кілька днів просто ухилялася від розгляду питання. Термін минув, кандидати так і не змогли балотуватися. Рішення суду не виконано! І що? А нічого.

Це всі бачили,бо все робилося зверхбрутально, але сказати про це було просто ніде. Наші засоби інформації ще раз продемонстрували на вибора[ свою жалюгідність. Найближчі до людей так звані державні газети, тобто видання влади, які, до речі, дотуються з бюджету, тобто коштами самих громадян, виборців, тріщали від публікацій во славу правлячої партії. Ось одназ таких газет Чернігівщини. Одні панегірики регіоналам. Натомість нема навіть кандидатів у депутати районної ради по округах! Це всього кілька десятків прізвищ, а місця не знайшлося. І дійсно. нащо воно читачам, виборцям ці прізвища? Щоб побачили що є й інші кандидати, інші партії? І це по виборах районної ради, виданням якої (спільним з райадміністрацією) є сама ж газети! Дивовижа!

Але треба сказати й про інше. В день виборів я побував на обох виборчихдільницях Куликівки, в тому числі своїй. Порушення закону було видно неозброєним оком. Кажу про це так званим спостерігачам від партій, які куняють в залі голосування. Реакція нульова. Отримую бюлетені. І лише за хвилину до голосування маю вивчати, хто ж балотується. Інформації про це у виборчу кампанію було мізер, в тому числі і в місцевій газеті — органі влади. Та й на самому голосуванні на дільниці “забули” вивісити біографії кандидатів на голову селищної ради, а це обов’язково за законом. По голосуванню до селищної ради в бюлетені фігурує єдиний кандидат, як у комуністичні часи. Вгадайте, від якої партії?

Ні висунути кандидатів, ні виставити гарних спостерігачів, членів комісій — на це наша квола опозиція виявилася нездатною. Скажімо, “Наша Україна”, партія, що 5 років була у владі, взагалі не спромоглася взяти участь у виборах в багатьох областях і районах. Знову мізерний результат показали уламки так званих національно-демократичних сил. Балачками так і залишилися наміри про узгодження опозицією кандидатур по округах. Натомість продовжилося поливання брудом одне одного. Видно, вірно казали древні : “Сила ворога — в нашій слабкості”.
х х х

Що стосується загалом Чернігівщини, то ще до остаточного підрахунку голосів прояснилася основна інтрига виборів: Партія регіонів зрівнялася по присутності у владі з БЮТ. По партійних списках, схоже, навіть обігнала. По мажоритарних округах відстала, але загалом мандатів буде десь порівну. А головне, що регіонали блокуватимуться в радах зі своїми союзниками, старими й новими — на зразок партії Тігіпка, і напевно такі утворення матимуть більшість в обласній та й у всіх районних радах.

Це серйозне переформатування політичної карти області. Не забуваймо, що вибори проходили в області БЮТівській. Області, яка зовсім недавно, на президентських виборах, дала лідеру БЮТ Тимошенко 62 відсотки голосів, а лідеру регіоналів Януковичу лише 23. І ось таке різке вирівнювання. Притому, не можна сказати, щоб за ці місяці при новій владі відбулося якесь покращення життя простих людей. Навпаки, одне лиш подорожчання газу на 50 відсотків призвело б у нормальній країні до того, що виборці просто змели б на виборах таку владу. Та й в нашій ненормальній таке не додає плюсів владі. А ще ж і інші погіршення соціальної сфери. І тим не менше отаке переформатування.

Звичайно, частково зіграла роль і новація виборчого закону: вже не балотувалися виборчі блоки партій. В бюлетенях вже не було ніякого БЮТ. А далеко не всі виборці знали, розуміли, що нині це була фактично партія «Батьківщина». Але це далеко не основний фактор. Є, як мінімум, три причини такого переформатування. Перше — нахабний адмінресурс у виборчу кампанію. Друге —звичайнісінькі, традиційні наші фальсифікації, інші порушення закону в день виборів. Третє — все ж таки розчарування частини виборців в опозиції, й досі розпорошеній, розрізненій.

Що ж далі? Нещодавно на прес-конференції в Чернігові Юлія Тимошенко зазначила, що влада на цих виборах ставить три мети. Перше — перевірити, наскільки дієвий у них механізм фальсифікацій? Друге — перевірити у нових реаліях дієвість змішаної виборчої системи. Третє — подивитися, наскільки вдалося здолати, залякати чи підкупити місцеву еліту? Схоже, всіх цих цілей досягнуто. Стосовно останньої, то під елітою слід розуміти не лише керівництво області, районів і міст, а й керівників нижчого рівня та й загалом авторитетних людей, незалежно від посад — від голови адміністрації до рядового вчителя. І не варто надто вже засуджувати їх, що хтось побоявся, відмовився йти в кандидати, навіть у члени комісій. Втім, так само, як і не варто похапцем виправдовувати за такі «компроміси».

Якщо цих цілей досягнуто, то влада, за прогнозом тої ж Тимошенко, може піти на парламентські вибори вже в березні наступного року. І є ще час і оголосити виборчу кампанію, можливо, за скороченим варіантом, і внести поправки в законодавство, наприклад, щодо змішаної системи на парламентських виборах. Втім, виборів весною може й не бути, якщо владу влаштує й такий парламент. А він її влаштовує після його переформатування «тушками», після узурпації, скасування політреформи.

Та не будемо займатися гаданнями і прогнозами. Поки що слід говорити про місцеві реалії, що склалися після місцевих РЕГІОНАЛЬНИХ виборів. А вони бажають кращого. Видно, від справжнього, демократичного самоврядування ми стали ще далі, як і від задекларованого європейського вибору.

Хотілося б потішити себе ілюзіями, що , може, хоч цей погром на місцевих виборах змусить демократичні сили і до об`єднання, і до трансформування. Блажен, хто наївно вірує…

Петро Антоненко