А 30 серпня 2010 року в Німеччині Президент України Віктор Янукович під час зустрічі з представниками ділових кіл Німеччини, в якій брав участь і виконавчий віце-президент компанії «Фрезеніус Медикал Кер» Домінік Венер, підтвердив офіційну позицію України. Обережні німці повірили Віктору Януковичу й інвестували на першому етапі своєї програми 30 – 35 мільйонів євро у систему охорони здоров’я, зокрема у створення 10 нових центрів для гемодіалізу. Наприкінці 2010 року в Чернігові поруч із Чернігівським обласним пологовим будинком було відкрито другий в Україні найсучасніший німецький центр гемодіалізу «Фрезеніус». Вже в грудні клініка почала приймати своїх перших пацієнтів. Про різницю у лікуванні почули й інші пацієнти з обласної лікарні і почали переходити до клініки «Фрезеніус».
Заручники ситуації
«А ви поговоріть і з нашими пацієнтами, — порадив мені головний лікар Чернігівської обласної лікарні Микола Романюк. — А то чомусь ви поговорили тільки з пацієнтами клініки». І ми поспілкувались.
Ось як розповідає Олександр Странко, який разом з 12-ма іншими хворими вимушений був повернутися знову «від німців» до вітчизняних стін обласної лікарні: «Наприкінці зміни гарний спеціаліст своєї справи — лікар Геннадій Фоменко, який ще тоді почав працювати у «Фрезеніусі», нам і каже: «Негайно вам всім слід вертатися до обласної лікарні». У чому річ — нам ніхто нічого не сказав. Тільки «збирайтеся і переходьте». І все. Але ми потім зрозуміли, що йому надійшов «згори» такий «наказ», і він вимушений був його виконати… Мені вдалося у «Фрезеніусі» зробити чотири сеанси лікування. І я за цей короткий період уперше відчув себе справжньою людиною. У мене там підвищився гемоглобін з 60-ти до 90 одиниць. А ви знаєте, що у разі низького гемоглобіну людина почувається вкрай незадовільно — отже, це загрозливо для пацієнта. Та то ще «єрунда» порівняно з тим, як «там» і «тут» чистять апарат. У «Фрезеніусі» після чищення організм не відчуває цієї втоми, яка відчувається в обласній лікарні, відсутній смак заліза в порожнині рота… Після того, як нам наказали перейти знову в обласну лікарню, мені зробили тут три процедури. Знову з’явився неприємний смак у роті, наче шматок залізяки тримаю у зубах, нагадала про себе задишка, яка там за чотири сеанси була зникла. А зранку дуже хворобливо відчуваю своє тіло, м’язи наче в’яже — розумію, що це відбувається інтоксикація організму».
Коли я запитав про те, чи не може він звідси просто «втекти», хлопець промовив: «О, я би давно це зробив, але не можу, бо за мною числяться гроші на моє лікування тут. Хоча не можу ніяк зрозуміти, чому ми, хворі, стали якраз через гроші заручниками ситуації? Якщо є можливість лікуватися на кращих сучасних німецьких апаратах, а нас лікують тут — на старих вітчизняних, то чому ми не можемо вибрати те лікування, яке нам краще підходить? Я розумію: якщо я тут залишусь, а не перейду у «Фрезеніус», то мені зосталося жити максимум два роки».
У центрі «Фрезеніус» пацієнти теж висловлювали свої думки щодо парадоксальної ситуації, яка склалася.
«Життя для мене дорожче, ніж якісь інші інтереси, — розповіла Світлана Манойлик, котра якраз знаходилась «під апаратурою». — Тут умови набагато кращі, ніж там. Нам тут ліки видають безкоштовно, а там ми постійно за все платили, за кожний «дріб’язок» (а це хлористий кальцій, перев’язка, шприци) віддавали свої гроші. Це вже останнім часом, коли така карусель закрутилася, там, наскільки нам відомо, почали за шприци не платити. Я тут вже другий місяць лікуюсь повністю безкоштовно». На моє запитання, чи не боїться вона вказувати своє прізвище, жінка відповіла: «Не боюся, бо те, що я там пережила і тут на собі відчула — дві протилежності, як небо і земля».
Істотна різниця
«Я люблю, щоб було справедливо, бо бачу по запитаннях, що ви можете виконувати чиєсь замовлення», — сказав головний лікар обласної лікарні Микола Романюк.
Коли ми розмовляли в коридорі нефрологічного відділення обласної лікарні, лікар Геннадій Фоменко, який встиг попрацювати у «Фрезеніусі» невеличкий період і зі «своїми» пацієнтами знову повернувся сюди, запитав в одного хворого, як його самопочуття, той відповів: «Хреново почуваюся: голова розривається, серце так смикає, як не вискочить... Мабуть, здохнеш тут вже…»
Як зазначив Микола Романюк, у цій ситуації стикаються інтереси двох потужних компаній — шведської «Гамбро» і німецької «Фрезеніус». Обласна лікарня тісно співпрацює з першою. Микола Михайлович пояснив, що вже цього року багато чого планується вирішити задля кращого лікування хворих.
Висновок у цій ситуації я для себе зробив однозначний: якщо влада дійсно дбає про здоров’я людей, а не просто говорить про це і пише, то повинна негайно втрутитися у цю справу і кошти спрямувати туди, де людям від лікування стає набагато краще.
Сергій КОРДИК
Повністю статтю читайте в газеті "Сіверщина" за 17 лютого
Ще при минулому уряді між представниками німецької компанії «Фрезеніус Медикал Кер» і віце-прем’єр-міністром України Григорієм Немирею була укладена угода щодо тісного співробітництва у галузі медицини, зокрема стосовно лікування ниркових хвороб. 
