Заодно запасіться каштанами!

Телевізійники «24-го» забігалися, хайпом гнані, наче голодні хорти. Шнирять по всіх столичних і пристоличних магазинах, винюхуючи полиці, шинкваси, підсобки. І з приреченим видом бойових пенсіонерок 90-х категорично йойкають: порожньо… Скімлять заголовками про порожні київські полиці. Мовлявись, ворог прицільно гатить, продсклади-гуртовні палають, крупи-борошно-олія-сірники-мило-свічки-сіль-перець-лавровий листок-кетчуп-консерви-львівські чоколяди-ковбаси-хамони вогонь глита…
Гевулт!

Словом, хапай, народе, хто в медіабога вірує, лантухи, міхи, «кравчучки», тачки, самозвали і перебіжками, рейдами, не минаючи ніже «Сільпів», ніже АТБ з «Форами», «Мегамаркетами», сільмагами і пристанційними ларками. Бери приступом кожну продовольчу точку, загрібай усе, що вхопиш. Як співають у нашій славній застільній пісні: "Поки є ще сили". Завбачливо запасайся харчами на всю війну, включно з «віскасами», насінням для папуг, кістковим борошном, макухою і комбікормами. Якщо дуже прикрутить, і це в раціон пригодиться.

Та й власники пристоличних дачних «шестисотій», не розслабляйтеся на грушках-яблуках: сушіть лободу, щирицю, портулак, ягоди пасльону, вишневі гіллячки, створіть трирічний запас жолудів і кінських каштанів. Каштани не для родинного спожиття, а щоб ті відлякували харчову міль, яка неодмінно першою окупує багаті продовольчі схрони вірних секти «24-го».

Знову і знову: не так тії воріженьки, як добрії люди. Добрі, але без царя в голові.

Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ