Закон про землю зробить фермера господарем і врятує село
Нашим сьогоднішнім співрозмовником є Григорій Шурига – колишній сільський голова села Євминка Козелецького району, полковник СБУ у відставці, юрист із земельного права. Проживає і працює на селі. Тема розмови – закон про ринок землі, який зусиллями “Європейської Солідарності”, фракції “Голос” і частини фракції “Слуга Народу” був проголосований Верховною Радою України.
- Григорію Степановичу, поділіться своїми враженнями про прийнятий закон як фаховий профільний юрист
Я за цей закон. Закон нормальний і запобіжників в ньому достатньо. Найголовніші – це 100 гектарів в руки, а також те, що державна і комунальна земля не виставляється на продаж. Це найголовніше.
- Звісно, що земельні магнати будуть пробувати обійти цей закон. Але шляхи обходу – це вже інша тема: біле, сіре і чорне рейдерство.
- Основна хвиля протестів проти цього закону – це хайп щодо “обезземелювання селян” через продаж землі за безцінь
- Дурня! Це закон про ринок землі. Знімається мораторій на продаж земель товарно-сільскогосподарського виробництва, які колишні КСП отримали у власність, а потім розпаювали цю землю серед колишніх членів. На мою думку, колишні члени на 60-70% вже померли. Земля перейшла до спадкоємців. Цим спадкоємцям, як і колишнім членам – стареньким людям, ця земля не потрібна. Щоб її обробляти і бути ефективними власниками.
І в цьому є користь цього закону.
Взагалі було б дуже добре, щоб надалі держава створила земельний банк, Звичайно, хочеться, щоб цю землю купили добросовісні фермери. Але на першому етапі цю землю могла б викупити держава. Хоче пайщик продати – держава купує. І це б зняло напруження першої хвилі і спекуляції на цю тему. Аби не казали потім, що “алкоголік продав за пляшку горілки”.
Але 100 гектарів в руки – це небагато, проте дає можливість нашим фермерам особливо на півдні України, у центральній Україні, на Полтавщині, Черкащині. Там люди дуже тримаються за землю. І вони будуть скуповувати у пайщиків.
- Давайте детальніше про фермерів. Які перед ними можливості відкриває закон?
- Фермер буде піклуватися про землю, він буде господарем. Фермерство – це спасіння нашого села. Це наша культура. Патріоти України сходяться на тому, що земля має бути в першу чергу в руках українців. А українці – це в першу чергу фермери. Фермер буде орати землю і головне при цьому – піклуватися про соціальну сферу. Бо тут його родина, діти і майбутнє.
Він буде ефективним власником, буде турбуватися про сівозміну. Ці 100 гектарів він огородить за американським принципом.
- В рамках держави що буде з апетитами агрохолдингів?
- Вони будуть обрізані. З ними і далі потрібно боротися, бо це – величезна небезпека. Агрохолдинги і іноземний капітал. Це можлива втрата суверенітету і незалежності. Бачте, шириться у фейсбуці інформація “китайці куплять землю”, “кнесет купить землю”…
- І як ви це прокоментуєте?
- Може бути небезпідставно. Китай взагалі займається економічною експансією. Вони будуть зацікавлені, щоб їхні хлопці тут женилися чи чоловіки одружувалися. І навіть таким шляхом ставати власниками землі. Для цього можуть надавати пільгові кредити. Тому треба просто вибудовувати систему запобіжників навіть на такому рівні.
Але і Петро Порошенко, і “Європейська Солідарність” пішли зараз на співпрацю з міжнародними інституціями, аби не було дефолту країни і отримати транш від МВФ. При цьому дуже позитивно, що знизили кількість гектарів в одні руки. Тому в цілому я сприймаю дуже позитивно цей закон.
Григорій Шурига також в розмові з нами окреслив також як мінімум дві важливі проблеми, пов’язані із землею.
Подаємо їх тезово:
“Державний бандитизм”, з яким треба дати раду –
нерозпайована земля як предмет корупції і відібрані ліси
Верховна Рада у 90-х роках роздавала землі КСП під державні акти на колективну власність. Великий відсоток земель лишився нерозпайованим. І цей відсоток набагато більший, ніж сукупна площа доріг, лісосмуг і деградованих земель. Далі наприкінці 90-х років КСП перетворилися на приватні підприємства, змінили форму власності. А чиновники почали трактувати нерозпайовані землі як “повернені державі”. Насправді ніхто нікому за законом нічого повернути не може. Держава може ці землі назад тільки викупити. Тобто, ці землі стали такою собі корупційною складовою і на них чиновники розташовують, наприклад, качині ферми, інші бізнеси сторонніх осіб. На фактично недопайованій людській землі колишніх КСП.
Другий момент – це колгоспні ліси. Державний акт – документ, що підтверджує право власності юридичної особи. А члени-засновники юрособи є кінцевими власниками. Ще у 1950-х роках видавали державні акти на право довічного володіння землями артілями і колгоспами. Якісь землі оралися, а якісь засаджувалися деревами. Дерева саджали мої батьки і діди. За це їм нічого не платили. Лише відмічали трудодні. У 1999-2000 роках відбулося реформування і облради по всій Україні припиняє право постійного користування залісеними землями і створю КП “Чернігівагроліс”, забираючи усю цю землю собі. Фактично, у колгоспників вкрали їхню працю і власність. Фактично кожне спиляне зараз дерево – це теж власність людей. Те саме стосується і побудованого колективними господарствами майна соціальної сфери. Його теж примусово відібрали у комунальну власність. На Заході це б не пройшло.
Зауважимо, що колишньому сільському голові Євминки за його громадянську позицію дехто з гіперактивних комерсантів кидав пляшки із запалювальною сумішшю у вікно. Але це вже інша історія людини, яка зараз активно підтримує закон про ринок землі. За словами Григорія Степановича, рух саме в цьому напрямку і врятує Україну.
"Європейська солідарність"
- Григорію Степановичу, поділіться своїми враженнями про прийнятий закон як фаховий профільний юрист
Я за цей закон. Закон нормальний і запобіжників в ньому достатньо. Найголовніші – це 100 гектарів в руки, а також те, що державна і комунальна земля не виставляється на продаж. Це найголовніше.
- Звісно, що земельні магнати будуть пробувати обійти цей закон. Але шляхи обходу – це вже інша тема: біле, сіре і чорне рейдерство.
- Основна хвиля протестів проти цього закону – це хайп щодо “обезземелювання селян” через продаж землі за безцінь
- Дурня! Це закон про ринок землі. Знімається мораторій на продаж земель товарно-сільскогосподарського виробництва, які колишні КСП отримали у власність, а потім розпаювали цю землю серед колишніх членів. На мою думку, колишні члени на 60-70% вже померли. Земля перейшла до спадкоємців. Цим спадкоємцям, як і колишнім членам – стареньким людям, ця земля не потрібна. Щоб її обробляти і бути ефективними власниками.
І в цьому є користь цього закону.
Взагалі було б дуже добре, щоб надалі держава створила земельний банк, Звичайно, хочеться, щоб цю землю купили добросовісні фермери. Але на першому етапі цю землю могла б викупити держава. Хоче пайщик продати – держава купує. І це б зняло напруження першої хвилі і спекуляції на цю тему. Аби не казали потім, що “алкоголік продав за пляшку горілки”.
Але 100 гектарів в руки – це небагато, проте дає можливість нашим фермерам особливо на півдні України, у центральній Україні, на Полтавщині, Черкащині. Там люди дуже тримаються за землю. І вони будуть скуповувати у пайщиків.
- Давайте детальніше про фермерів. Які перед ними можливості відкриває закон?
- Фермер буде піклуватися про землю, він буде господарем. Фермерство – це спасіння нашого села. Це наша культура. Патріоти України сходяться на тому, що земля має бути в першу чергу в руках українців. А українці – це в першу чергу фермери. Фермер буде орати землю і головне при цьому – піклуватися про соціальну сферу. Бо тут його родина, діти і майбутнє.
Він буде ефективним власником, буде турбуватися про сівозміну. Ці 100 гектарів він огородить за американським принципом.
- В рамках держави що буде з апетитами агрохолдингів?
- Вони будуть обрізані. З ними і далі потрібно боротися, бо це – величезна небезпека. Агрохолдинги і іноземний капітал. Це можлива втрата суверенітету і незалежності. Бачте, шириться у фейсбуці інформація “китайці куплять землю”, “кнесет купить землю”…
- І як ви це прокоментуєте?
- Може бути небезпідставно. Китай взагалі займається економічною експансією. Вони будуть зацікавлені, щоб їхні хлопці тут женилися чи чоловіки одружувалися. І навіть таким шляхом ставати власниками землі. Для цього можуть надавати пільгові кредити. Тому треба просто вибудовувати систему запобіжників навіть на такому рівні.
Але і Петро Порошенко, і “Європейська Солідарність” пішли зараз на співпрацю з міжнародними інституціями, аби не було дефолту країни і отримати транш від МВФ. При цьому дуже позитивно, що знизили кількість гектарів в одні руки. Тому в цілому я сприймаю дуже позитивно цей закон.
Григорій Шурига також в розмові з нами окреслив також як мінімум дві важливі проблеми, пов’язані із землею.
Подаємо їх тезово:
“Державний бандитизм”, з яким треба дати раду –
нерозпайована земля як предмет корупції і відібрані ліси
Верховна Рада у 90-х роках роздавала землі КСП під державні акти на колективну власність. Великий відсоток земель лишився нерозпайованим. І цей відсоток набагато більший, ніж сукупна площа доріг, лісосмуг і деградованих земель. Далі наприкінці 90-х років КСП перетворилися на приватні підприємства, змінили форму власності. А чиновники почали трактувати нерозпайовані землі як “повернені державі”. Насправді ніхто нікому за законом нічого повернути не може. Держава може ці землі назад тільки викупити. Тобто, ці землі стали такою собі корупційною складовою і на них чиновники розташовують, наприклад, качині ферми, інші бізнеси сторонніх осіб. На фактично недопайованій людській землі колишніх КСП.
Другий момент – це колгоспні ліси. Державний акт – документ, що підтверджує право власності юридичної особи. А члени-засновники юрособи є кінцевими власниками. Ще у 1950-х роках видавали державні акти на право довічного володіння землями артілями і колгоспами. Якісь землі оралися, а якісь засаджувалися деревами. Дерева саджали мої батьки і діди. За це їм нічого не платили. Лише відмічали трудодні. У 1999-2000 роках відбулося реформування і облради по всій Україні припиняє право постійного користування залісеними землями і створю КП “Чернігівагроліс”, забираючи усю цю землю собі. Фактично, у колгоспників вкрали їхню працю і власність. Фактично кожне спиляне зараз дерево – це теж власність людей. Те саме стосується і побудованого колективними господарствами майна соціальної сфери. Його теж примусово відібрали у комунальну власність. На Заході це б не пройшло.
Зауважимо, що колишньому сільському голові Євминки за його громадянську позицію дехто з гіперактивних комерсантів кидав пляшки із запалювальною сумішшю у вікно. Але це вже інша історія людини, яка зараз активно підтримує закон про ринок землі. За словами Григорія Степановича, рух саме в цьому напрямку і врятує Україну.
"Європейська солідарність"
| Читайте також |
| Коментарі (0) |