З читацького щоденника провінціала: мова Гоголя
Сьогодні нагода згадати Гоголя - так подосі і нерозгаданого.
Скажімо, мова. У мене є навіть ціла лекція на тему "Археологія мови", бо я переконаний, що у мові збережено більше таємниць, ніж в археологічних розкопках попелищ та, вибачте, вигрібних ям (там поправді багато знахідок, але мова не про це..)
Ось і в Гоголя - найтонший знавець російської натури Васілій Розанов недарма вжахнувся силі Гоголя і перед смертю написав: "Ти пабєділ, упрямий хахол!!". Так ось він, прочитавши "Мертві душі" Гоголя, побачив: ""Придивімося до плину цього мовлення -- і ми помітимо, що воно позбавлене життя. Це воскова мова, в якій нічого не ворушиться, жодне слово не вабить, не годне щось мовити більше, ніж уже мовлено" . Бо це - про Московію- Росію, у мові якої, за словами листа Гоголя Максимовичу, крім щів та брутальної лайки нічого не почуєш.
Близький був до розгадки таємного антиросійського плану Гоголя і Полєвой, котрий, почитавши російські повісті Гоголя, закликав його повернутися до українських\малоросійських - мовляв, "бросьтє свою вьюгу вдохновєнія" та тіште нас далі паньками, вакулами і оксанами...
Наш земляк Мєрєжковський ( від роду - Мережко) у "Мертвих душах" також запідозрив сатиру Гоголя на адресу Росії: "...какова должна бить пошлость понятій для того, чтоби получілась такая пошлость язика". І не дивно - в цьому творі, "Мертвих душах", своєрідній енциклопедії російських натур, нема позитивних героїв. Хіба що Коробочка зі своїм стягуванням всього докупи...
Був такий лінгвіст Мандельштам (не плутати з поетом), який довів, що свої "малоросійські" повісті Гоголь в умі складав українською, а потім перекладав на російську. Бо не було в російській мові такого багатства колористики і вітальної сили, як в його рідній, українській.
Тож і Тарас Шевченко розгледів силу Гоголя, хоч їх і намагаються протиставляти: "Ти смієшся, а я плачу, великий мій друже!". Просто Гоголь звалив на себе непомірну задачу християнізації російської натури, яка його й привалила (це, до речі, підмітив старий Аксаков), а Шевченко, як козак- самурай, лишився вірним українській.
... У моїй книжці "Титли і коми" є главка "Сміх Гоголя за лівим плечем". А хто сидить за лівим плечем? Підказую - і Мережковський вважав, що Гоголь показав боротьбу з чортом...
Василь ЧЕПУРНИЙ
Скажімо, мова. У мене є навіть ціла лекція на тему "Археологія мови", бо я переконаний, що у мові збережено більше таємниць, ніж в археологічних розкопках попелищ та, вибачте, вигрібних ям (там поправді багато знахідок, але мова не про це..)
Ось і в Гоголя - найтонший знавець російської натури Васілій Розанов недарма вжахнувся силі Гоголя і перед смертю написав: "Ти пабєділ, упрямий хахол!!". Так ось він, прочитавши "Мертві душі" Гоголя, побачив: ""Придивімося до плину цього мовлення -- і ми помітимо, що воно позбавлене життя. Це воскова мова, в якій нічого не ворушиться, жодне слово не вабить, не годне щось мовити більше, ніж уже мовлено" . Бо це - про Московію- Росію, у мові якої, за словами листа Гоголя Максимовичу, крім щів та брутальної лайки нічого не почуєш.
Близький був до розгадки таємного антиросійського плану Гоголя і Полєвой, котрий, почитавши російські повісті Гоголя, закликав його повернутися до українських\малоросійських - мовляв, "бросьтє свою вьюгу вдохновєнія" та тіште нас далі паньками, вакулами і оксанами...
Наш земляк Мєрєжковський ( від роду - Мережко) у "Мертвих душах" також запідозрив сатиру Гоголя на адресу Росії: "...какова должна бить пошлость понятій для того, чтоби получілась такая пошлость язика". І не дивно - в цьому творі, "Мертвих душах", своєрідній енциклопедії російських натур, нема позитивних героїв. Хіба що Коробочка зі своїм стягуванням всього докупи...
Був такий лінгвіст Мандельштам (не плутати з поетом), який довів, що свої "малоросійські" повісті Гоголь в умі складав українською, а потім перекладав на російську. Бо не було в російській мові такого багатства колористики і вітальної сили, як в його рідній, українській.
Тож і Тарас Шевченко розгледів силу Гоголя, хоч їх і намагаються протиставляти: "Ти смієшся, а я плачу, великий мій друже!". Просто Гоголь звалив на себе непомірну задачу християнізації російської натури, яка його й привалила (це, до речі, підмітив старий Аксаков), а Шевченко, як козак- самурай, лишився вірним українській.
... У моїй книжці "Титли і коми" є главка "Сміх Гоголя за лівим плечем". А хто сидить за лівим плечем? Підказую - і Мережковський вважав, що Гоголь показав боротьбу з чортом...
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |