Вулиці і люди

У її тісній кухоньці їмо хека під морквою, вона згадує.

«То був смертний рік на моє серце, на мою голову. Мама вмирала на Косіора, тесть – на Куйбишева, а син – на Петровського. У своїх квартирах. То я на велосипеді літала туди-сюди. І вдень, і вночі. Ноги крутили, а голова обертом. Бувало, що в замішанні не тільки ліки, але й вулиці плутала. Зате назви їхні пам’ятала, такі суворі, такі холодні, як залізні таблички на будинках. Косіора – косо праворуч, Куйбишева – від кузні вліво, Петровського – за церквою Петра і Павла. Але й вони не вдержалися – пішли за моїми рідними…»

«Хто?»

«Косіор, Куйбишев, Петровський. Перейменували їх. Одну назвали Затишна, другу – Вишнева, третю – Веселкова. Тепер собі гадаю: на таких вулицях і вмирати було б легше…»

"Збирання попілинок".

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ